«Ми повинні знати всіх хворих, і всі хворі мають знати про себе»
Щоденно в Україні офіційно реєструються 52 нових випадків захворювання на ВІЛ-інфекцію, три роки тому реєстрували 43. Основна група ризику – ін’єкційні наркомани, зазначає Ганна Шакарішвілі, координатор ЮНЕЙДС в Україні, програми ООН з подолання епідемії ВІЛ–СНІДу. «На кінець 2008 року в Україні нараховувалося 340 тисяч людей, які мають ВІЛ. Загальна кількість осіб, уражених ВІЛ з кожним роком буде рости. Це попри те. що розширився доступ до лікування», – говорить координатор програми.
Лише 30% хворих знають про свій діагноз, 70% живуть з ВІЛ/СНІДОМ роками, не підозрюючи про свою недугу, зазначає Володимир Жовтяк, голова координаційної ради «Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ/СНІД». «Сьогодні десь близько 150 тисяч людей офіційно зареєстровані в Україні. А за оцінкою програми ООН по СНІДу в Україні інфіковано близько 340 тисяч. Тому що добровільне тестування і консультування здійснюється лише для 5%, а може і 3%».
Аналіз на ВІЛ/СНІД варто зробити обов’язковим, переконує глава парламентського комітету з питань охорони здоров’я Тетяна Бахтєєва. Коли переважна більшість інфікованих навіть не здогадується про недугу, такий крок був би доречним, стверджує вона. Хоча пані Бахтеєва визнає, що це крок не демократичний. «Є проблеми в ранній діагностиці. Я вважаю, що кожному слід робити такий аналіз. Це так само, як аналізи, що роблять кожному, хто лягає в стаціонар. Те ж саме варто робити стосовно ВІЛу, СНІДу. Звичайно, це не демократично. Але, враховуючи, що Україна посідає перше місце серед держав Європи за кількістю ВІЛ-інфікованих, ми повинні знати всіх хворих, і всі хворі мають знати про себе».
Фінансування
Грошей на профілактику й лікування СНІДу в державному бюджеті закладено обмаль, констатує Тетяна Бахтеєва. «При потребі в приблизно 300 мільйонів гривень, витрачається десь 40-50 мільйонів, не більше. А ми ж будемо виявляти хворих не лише у гострій стадії недуги, а й у запущеній стадії, коли є потреба у ще більших витратах. Це може призвести до такої ж ситуації, яка склалася із туберкульозом. 13 років тому в Україні оголошена епідемія сухот. Усупереч тому, що кожного року вкладають певні гроші на медикаменти та обладнання, епідемія не зменшується, а зростає», – зауважує Бахтеєва.
Киянка Наталія живе з ВІЛ уже 12 років. Антиретровірусна терапія (завдяки якій розвиток інфекції гальмується) обходиться їй безкоштовно. А за все інше доводиться платити самій. Це при тому, що деякі препарати в Україні купити дуже складно. «Антиретровірусні препарати я отримую безкоштовно в центрі СНІДу. Все інше – вітаміни, антибіотики тощо, я купую за власні кошти. Якщо сказати точно про суму, яку я витрачаю, то виходить десь 250 гривень на місяць, мінімум», – говорить Наталя.
В Україні від часу поширення хвороби реалізували 5 державних антиснідівських програм. Остання завершилася у минулому році, зазначає Світлана Черенько, голова комітету з питань протидії ВІЛ-інфекції МОЗ. На виконання програми профілактики ВІЛ-інфекції на 2009 –2013 роки передбачене фінансування в розмірі 3 мільярдів 651 мільйона гривень. Це сума вдесятеро більша, ніж витрати на минулу програму, стверджує Світлана Черенько. «Обсяг антиретровірусної терапії за період виконання програм збільшився в понад 50 разів. Зараз проводиться ефективна робота щодо попередження передачі ВІЛ через донорську кров. Функціонують 54 лабораторії з тестування крові, стовідсотково тестується на ВІЛ кровозабір».
Рівень захворюваності падає. У Європі
Поки в Україні темпи поширення ВІЛ зростають, у державах ЄС рівень поступово знижується. Численні плани дій та інформаційні кампанії із попередження ВІЛ/СНІДу упродовж тривалого часу дійсно пригальмовували поширення або зменшили кількість хворих у країнах Європейської співдружності. Цьому сприяли чималі кошти, що виділялися на різноманітні превентивні кампанії серед так званих «груп ризику», розповідає кореспондент Радіо «Свобода» у Брюсселі Віталій Єреміца.
«Проте, як констатують європейські фахівці, останні роки все ж позначені чималим зростанням чисельності ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД навіть у багатих країнах Заходу з їхніми високими життєвими стандартами й ефективною медициною. З огляду на це, Комісія Євросоюзу щойно оприлюднила новий план дій. Головне завдання цієї, вже другої програми, розрахованої на період до 2013 року, – і далі зменшувати кількість інфікованих, і цього разу не лише в країнах співдружності, але й у сусідніх державах. Зокрема, широко залучаючи причетні до боротьби із цими захворюваннями неурядові організації, європейські установи передбачають покращити доступ людей насамперед до існуючих запобіжних заходів, профілактики захворювань, лікування та супроводу осіб, які вже хворіють на СНІД. Чималі кошти передбачені програмою Єврокомісії також для створення належних умов життя ВІЛ-інфікованих та хворих.
Проте найбільше роботи у цьому напрямку здійснюється на рівнях окремих держав. Скажімо, у Франції верховна державна установа, що опікується охороною здоров’я, щойно рекомендувала всім громадянам віком від 15 до 70 років пройти добровільне обстеження на наявність віл-інфекції. Виявляється, що із 160 тисяч віл-інфікованих французів, 40 тисяч просто ігнорують цей діагноз. Загалом вважається, що у Європі, й особливо на її сході, 30 відсотків віл-інфікованих цього навіть не підозрюють. Легковажне ставлення до хвороби породжене позитивними результатами новітніх досліджень та пошуків ліків і вакцин від СНІДу. Це ж стало і причиною нової хвилі поширення хвороби в країнах Європейського Союзу. На сьогодні тут налічується близько 730 тисяч ВІЛ-інфікованих».
За останніми даними, у світі померли від СНІДу більше 24-х мільйонів людей. В Україні ВІЛ забрав життя понад 15 000 осіб.
Щоденно в Україні офіційно реєструються 52 нових випадків захворювання на ВІЛ-інфекцію, три роки тому реєстрували 43. Основна група ризику – ін’єкційні наркомани, зазначає Ганна Шакарішвілі, координатор ЮНЕЙДС в Україні, програми ООН з подолання епідемії ВІЛ–СНІДу. «На кінець 2008 року в Україні нараховувалося 340 тисяч людей, які мають ВІЛ. Загальна кількість осіб, уражених ВІЛ з кожним роком буде рости. Це попри те. що розширився доступ до лікування», – говорить координатор програми.
Лише 30% хворих знають про свій діагноз, 70% живуть з ВІЛ/СНІДОМ роками, не підозрюючи про свою недугу, зазначає Володимир Жовтяк, голова координаційної ради «Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ/СНІД». «Сьогодні десь близько 150 тисяч людей офіційно зареєстровані в Україні. А за оцінкою програми ООН по СНІДу в Україні інфіковано близько 340 тисяч. Тому що добровільне тестування і консультування здійснюється лише для 5%, а може і 3%».
Аналіз на ВІЛ/СНІД варто зробити обов’язковим, переконує глава парламентського комітету з питань охорони здоров’я Тетяна Бахтєєва. Коли переважна більшість інфікованих навіть не здогадується про недугу, такий крок був би доречним, стверджує вона. Хоча пані Бахтеєва визнає, що це крок не демократичний. «Є проблеми в ранній діагностиці. Я вважаю, що кожному слід робити такий аналіз. Це так само, як аналізи, що роблять кожному, хто лягає в стаціонар. Те ж саме варто робити стосовно ВІЛу, СНІДу. Звичайно, це не демократично. Але, враховуючи, що Україна посідає перше місце серед держав Європи за кількістю ВІЛ-інфікованих, ми повинні знати всіх хворих, і всі хворі мають знати про себе».
Фінансування
Грошей на профілактику й лікування СНІДу в державному бюджеті закладено обмаль, констатує Тетяна Бахтеєва. «При потребі в приблизно 300 мільйонів гривень, витрачається десь 40-50 мільйонів, не більше. А ми ж будемо виявляти хворих не лише у гострій стадії недуги, а й у запущеній стадії, коли є потреба у ще більших витратах. Це може призвести до такої ж ситуації, яка склалася із туберкульозом. 13 років тому в Україні оголошена епідемія сухот. Усупереч тому, що кожного року вкладають певні гроші на медикаменти та обладнання, епідемія не зменшується, а зростає», – зауважує Бахтеєва.
Киянка Наталія живе з ВІЛ уже 12 років. Антиретровірусна терапія (завдяки якій розвиток інфекції гальмується) обходиться їй безкоштовно. А за все інше доводиться платити самій. Це при тому, що деякі препарати в Україні купити дуже складно. «Антиретровірусні препарати я отримую безкоштовно в центрі СНІДу. Все інше – вітаміни, антибіотики тощо, я купую за власні кошти. Якщо сказати точно про суму, яку я витрачаю, то виходить десь 250 гривень на місяць, мінімум», – говорить Наталя.
В Україні від часу поширення хвороби реалізували 5 державних антиснідівських програм. Остання завершилася у минулому році, зазначає Світлана Черенько, голова комітету з питань протидії ВІЛ-інфекції МОЗ. На виконання програми профілактики ВІЛ-інфекції на 2009 –2013 роки передбачене фінансування в розмірі 3 мільярдів 651 мільйона гривень. Це сума вдесятеро більша, ніж витрати на минулу програму, стверджує Світлана Черенько. «Обсяг антиретровірусної терапії за період виконання програм збільшився в понад 50 разів. Зараз проводиться ефективна робота щодо попередження передачі ВІЛ через донорську кров. Функціонують 54 лабораторії з тестування крові, стовідсотково тестується на ВІЛ кровозабір».
Рівень захворюваності падає. У Європі
Поки в Україні темпи поширення ВІЛ зростають, у державах ЄС рівень поступово знижується. Численні плани дій та інформаційні кампанії із попередження ВІЛ/СНІДу упродовж тривалого часу дійсно пригальмовували поширення або зменшили кількість хворих у країнах Європейської співдружності. Цьому сприяли чималі кошти, що виділялися на різноманітні превентивні кампанії серед так званих «груп ризику», розповідає кореспондент Радіо «Свобода» у Брюсселі Віталій Єреміца.
«Проте, як констатують європейські фахівці, останні роки все ж позначені чималим зростанням чисельності ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД навіть у багатих країнах Заходу з їхніми високими життєвими стандартами й ефективною медициною. З огляду на це, Комісія Євросоюзу щойно оприлюднила новий план дій. Головне завдання цієї, вже другої програми, розрахованої на період до 2013 року, – і далі зменшувати кількість інфікованих, і цього разу не лише в країнах співдружності, але й у сусідніх державах. Зокрема, широко залучаючи причетні до боротьби із цими захворюваннями неурядові організації, європейські установи передбачають покращити доступ людей насамперед до існуючих запобіжних заходів, профілактики захворювань, лікування та супроводу осіб, які вже хворіють на СНІД. Чималі кошти передбачені програмою Єврокомісії також для створення належних умов життя ВІЛ-інфікованих та хворих.
Проте найбільше роботи у цьому напрямку здійснюється на рівнях окремих держав. Скажімо, у Франції верховна державна установа, що опікується охороною здоров’я, щойно рекомендувала всім громадянам віком від 15 до 70 років пройти добровільне обстеження на наявність віл-інфекції. Виявляється, що із 160 тисяч віл-інфікованих французів, 40 тисяч просто ігнорують цей діагноз. Загалом вважається, що у Європі, й особливо на її сході, 30 відсотків віл-інфікованих цього навіть не підозрюють. Легковажне ставлення до хвороби породжене позитивними результатами новітніх досліджень та пошуків ліків і вакцин від СНІДу. Це ж стало і причиною нової хвилі поширення хвороби в країнах Європейського Союзу. На сьогодні тут налічується близько 730 тисяч ВІЛ-інфікованих».
За останніми даними, у світі померли від СНІДу більше 24-х мільйонів людей. В Україні ВІЛ забрав життя понад 15 000 осіб.
