Доступність посилання

24 Листопад 2017, Київ 09:29

Київ – Комуністи обіцяють за рік відкрити пам’ятник Сталіну в Запоріжжі. Збір коштів для цього розпочався сьогодні на місцевому мітингу до 130-річчя від дня народження цього радянського партійного й державного лідера. Представники української компартії пояснюють свою ініціативу тим, що перемога над фашизмом та інші досягнення за час правління Йосипа Сталіна були більшими, аніж його злочини. Міський голова – проти, однак найбільша фракція міськради загалом не заперечує проти появи пам’ятника. На думку експертів, ініціатива з пам’ятником Сталіну – лише частина великої піар-стратегії, яка має на меті посилити вплив комуністичних сил на пострадянському просторі.

На центральному проспекті Запоріжжя, на площі біля пам’ятника Леніну – близько ста осіб із червоними прапорами і радянською символікою. Очільники мітингу запевняють: монумент радянському вождю з’явиться вже до 9 травня наступного року, на знак перемоги очолюваного Сталіним Радянського Союзу у Другій світовій війні. Ні про місце, де збудують пам’ятник, ані про обсяг необхідних коштів не повідомляють.

Запорізькі комуністи хочуть увічнити радянського вождя за його «здобутки, яких більше, аніж помилок»

Пам’ятник Сталіну необхідний як данина історії, переконаний один із авторів ідеї, депутат Запорізької міської ради від компартії Олександр Зубчевський.

«У постаті Сталіна, якщо розібратися, позитивних моментів більше, аніж негативу. Не заперечую, були помилки, були трагічні дії. Але для встановлення пам’ятника достатньо хоча б того, що Сталін на чолі Радянського Союзу врятував світ від фашистської чуми», – каже Зубчевський.

10 травня 1945 року Сталін особисто заявив у радянському радіоефірі про кінець фашизму: «Товариші! Велика Вітчизняна війна закінчилася нашою повною перемогою. Період війни в Європі скінчився. Почався період мирного розвитку», – заявив тоді голова радянського уряду.

Долю Сталіна вирішать гроші та згода місцевої ради

За підрахунками істориків, від сталінських репресій постраждали десятки мільйонів людей. Лише в Запорізькій області розстріляли понад 400 тисяч осіб – такі підсумки проекту місцевих істориків «Повернені імена».

Ось чому проти спорудження пам’ятника радянському вождеві виступив міський голова Запоріжжя Євген Карташов.

«Я особисто проти пам’ятника. Оцінка дій Сталіна вже зроблена історією і нашими життями, і я гадаю, робити цього не треба», – сказав міський голова.

Про те, виділяти землю для пам’ятника чи ні, вирішує міська рада Запоріжжя. За кілька місяців це цілком можливо, говорить голова найчисленнішої у міськраді фракції Партії регіонів Андрій Іванов.

«Найближчим часом виділяти землю для цього не будемо. Сьогодні заяви щодо пам’ятника носять більше політичний характер. Але якщо з такою ініціативою вийде фракція компартії, будуть усі документи на відведення землі, наша фракція, швидше за все, підтримає це питання», – говорить Андрій Іванов.

Піар чи глобальна «ресталінізація»?

Запорізький журналіст Дмитро Мороз, який розслідує ситуацію з будівництвом пам’ятника, переконаний: гроші на Сталіна комуністи знайдуть швидко, адже фінансування обкому партії віднедавна покращилося, нещодавно він отримав нові приміщення з євроремонтом. Журналіст констатує, що багатократно зросло фінансування місцевого осередку компартії з Києва, і не виключає, що частина цих коштів надходить з Росії, оскільки збільшення фінансового потоку збіглося з більшою активністю в Запоріжжі російських прокомуністичних політологів. Дмитро Мороз упевнений, що розмова про пам’ятники – це також інформаційний привід, яким комуністи намагаються повернути собі суспільну увагу.

Погоджується з ним і керівник центру історичної політології НАН України Юрій Шаповал.

«Пам’ятник Сталіну в Україні – це театр абсурду. Подібні створюються лише в Росії. Це частина ресталінізації, яка триває, передовсім, у російській історіографії. Комуністи не приховують, чого вони хочуть: об’єднати всіх у якусь супердержаву, а для цього реабілітують своїх», – каже Шаповал.

На його думку, поява подібних ініціатив є ознакою того, що Україна остаточно не відмежувалася від радянської спадщини ще на початку дев’яностих. Коли, для прикладу, заборонили комуністичну партію, а згодом перереєстрували.

Вирішити проблему може лише єдина державна політика щодо національної пам’яті, вважає історик.

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG