– На мою думку, ми живемо у період двох криз. Є криза економічна, але є ще й інша – криза суспільства з надмірним рівнем споживання, яким є Західна Європа. Новорічні свята у цьому сенсі – це яскрава ілюстрація марнотратства, тому саме нині й відбувається переусвідомлення всіх сторін нашого споживання. При цьому, свій відбиток також накладають дуже актуальні нині питання екології. Це породжує у людей бажання марнотратити якомога менше. Ми бачимо, що нинішні споживачі навіть зацікавлені у придбанні вживаних речей для різдвяних подарунків.
– Дійсно, ще декілька років тому дарування «секонд-хенду» було тут чимось неприпустимим. Чи можемо ми назвати це своєрідним «руйнуванням табу через економічну кризу»?
– Так, це й було свого роду табу. Я маю враження, що ми наразі переживаємо справжню мутацію у царині споживання. Якщо донині протягом десятків років ми вважали, що найважливіше – це мати той чи інший предмет, то тепер усвідомлюємо, що цей предмет насамперед повинен бути корисним і потрібним. Цим і пояснюється те, що коли люди використали подарунок, його виставляють на продаж в інтернеті. Не обов’язково тому, що він більше не подобається, а тому, що ми, скажімо, переглянули це DVD і тепер не бачимо причини далі тримати його у себе. Тому, мені здається, що наразі у суспільстві одночасно відбувається культурна мутація споживання і економічна криза, яка змінює звички людей.
– До речі, ці нові, назвемо їх «посткризові звички». Чи не зміняться вони знову, коли криза мине?
– Якщо наступного року розпочнеться справжнє економічне зростання (хоча ми знаємо, що цього не станеться), можливо, що на перше післякризове Різдво і Новий рік споживачі витрачатимуть дещо більше, для того, аби принести задоволення і собі, і оточуючим. Але сама ідея «споживати та купувати більше» не відродиться навіть після цієї великої кризи, що ми наразі маємо.
– А що в цьому сенсі відбувається у державах, які нещодавно стали членами Європейського Союзу і, відповідно, все ще звикають до нових стандартів споживання за якими давно живе Західна Європа?
– Це очевидно, коли глянути на порівняння між європейськими країнами. Так би мовити, новоприбулі держави тільки перетворюються на суспільство споживання. Ще 15-20 років тому ці країни були бідні, тому вони наразі продовжують споживати якомога більше, бо ще не вичерпали всіх можливостей західноєвропейської моделі. Поряд з ними, ми виглядаємо дітьми, розбещеними благоустроєм та багатством.
Але, врешті-решт, робити різдвяні чи новорічні подарунки – це доволі розумно, це гарна звичка, від якої не слід відмовлятися. Але найважливіше у цьому сенсі – родинні зустрічі, святкування у колі друзів. А подарунки повинні служити тільки незначними складовими цих святкувань.
– Дійсно, ще декілька років тому дарування «секонд-хенду» було тут чимось неприпустимим. Чи можемо ми назвати це своєрідним «руйнуванням табу через економічну кризу»?
– Так, це й було свого роду табу. Я маю враження, що ми наразі переживаємо справжню мутацію у царині споживання. Якщо донині протягом десятків років ми вважали, що найважливіше – це мати той чи інший предмет, то тепер усвідомлюємо, що цей предмет насамперед повинен бути корисним і потрібним. Цим і пояснюється те, що коли люди використали подарунок, його виставляють на продаж в інтернеті. Не обов’язково тому, що він більше не подобається, а тому, що ми, скажімо, переглянули це DVD і тепер не бачимо причини далі тримати його у себе. Тому, мені здається, що наразі у суспільстві одночасно відбувається культурна мутація споживання і економічна криза, яка змінює звички людей.
– До речі, ці нові, назвемо їх «посткризові звички». Чи не зміняться вони знову, коли криза мине?
– Якщо наступного року розпочнеться справжнє економічне зростання (хоча ми знаємо, що цього не станеться), можливо, що на перше післякризове Різдво і Новий рік споживачі витрачатимуть дещо більше, для того, аби принести задоволення і собі, і оточуючим. Але сама ідея «споживати та купувати більше» не відродиться навіть після цієї великої кризи, що ми наразі маємо.
– А що в цьому сенсі відбувається у державах, які нещодавно стали членами Європейського Союзу і, відповідно, все ще звикають до нових стандартів споживання за якими давно живе Західна Європа?
– Це очевидно, коли глянути на порівняння між європейськими країнами. Так би мовити, новоприбулі держави тільки перетворюються на суспільство споживання. Ще 15-20 років тому ці країни були бідні, тому вони наразі продовжують споживати якомога більше, бо ще не вичерпали всіх можливостей західноєвропейської моделі. Поряд з ними, ми виглядаємо дітьми, розбещеними благоустроєм та багатством.
Але, врешті-решт, робити різдвяні чи новорічні подарунки – це доволі розумно, це гарна звичка, від якої не слід відмовлятися. Але найважливіше у цьому сенсі – родинні зустрічі, святкування у колі друзів. А подарунки повинні служити тільки незначними складовими цих святкувань.
