– Наразі ми є свідками того, що нарешті Європа, так би мовити, пішла єдиним фронтом рятувати євро. Для цього мають створити найбільший в історії фонд, що мав би гарантувати його стабільність. Чи спрацює цей механізм?
– Я думаю, нині ми можемо тішитися тільки тим, що Євросоюз нарешті усвідомив, що для стабільності євро потрібен серйозний загальноєвропейський підхід. Це – найбільше досягнення цієї кризи. Нинішній план, що був породжений з такими труднощами і після такої глибокої дестабілізації, свідчить, що відтепер зона євро діятиме під централізованим керуванням. Водночас треба мати на увазі, що фундаментальна проблема єврозони полягає у надмірних заборгованостях не лише таких країн, як Греція чи Португалія, але й деякою мірою багатших держав, таких, як Франція.
– Нерідко доводиться чути, що головними винуватцями нестабільності євро були спекуляції світових фінансових бірж. Що з цього приводу думаєте Ви?
– Не слід все переводити на спекуляцію. Це не є криза ринків через спекулянтів. Образно кажучи, вони лише «годуються» завдяки таким ситуаціям. Як тільки з’являються країни з вразливим фінансовим станом, одразу збільшується ризик спекулятивних атак. Я не буду критикувати те, що ухвалили у Брюсселі протягом вихідних. Цей фонд – величезний «ковток кисню» для єдиної європейської грошової одиниці. Але фундаментальних проблем єврозони він все ж не вирішує.