Доступність посилання

23 Листопад 2017, Київ 17:30

Російські пожежі: горить 170 тисяч гектарів


Російські пожежники та добровольці намагаються зупинити вогонь поруч із селом Балашиха за 15 кілометрів від Москви, 5 серпня 2010 року

Прага – Росія горить: приблизно 500 пожеж палають у країні. Спека не вщухає і не лише суттєво ускладнює гасіння пожеж, а й спричиняє нові спалахи вогню. Багато хто вину за це нещастя покладає на російську владу, адже саме вона останніми роками повністю ліквідувала лісоохоронну службу в країні. Сьогодні головну війну з вогнем веде Міністерство надзвичайних ситуацій, а не служба лісового господарства і пожежники.

Іван Євангулов відпрацював 20 років лісничим. Його прадавні соснові та березові ліси нині перебувають у страшній небезпеці, і він нічого не може зробити, щоб їх урятувати.

Пожежі охоплюють площі до 4 квадратних кілометрів, полум’я досягає сорока метрів висоти. Пожежа просувається блискавично, і зупинити її неможливо.

Колись таких лісничих, як Іван Євангулов, було в Росії 70 тисяч, вони відповідали за безпеку лісів, територію, яка покривала 775 мільйонів гектарів.

Але перебудова лісничих служб радикально змінила ситуацію. Спочатку було скорочене фінансування, а опісля в Росії ухвалили новий Лісовий кодекс, який скоротив лави лісничих на 75% та перекинув відповідальність за лісову безпеку на місцеву владу або на орендарів лісу.

Лісовий кодекс – руйнування лісу?

Прем'єр-міністр Росії Володимир Путін зустрівся з пожежниками, 4 серпня 2010 року

Лісовий експерт екологічної організації «Ґрінпіс-Росія» Олексій Ярошенко каже, що новий кодекс одним махом ліквідував ефективну систему, а на її місце поставив офісних бюрократів.

«Лісничих більше немає в старому розумінні цього слова. Людей, які на місцях охороняють ліси, просто більше немає. Є офісні співробітники, які іноді щось там у лісі роблять, але в основному вони займаються бюрократією. Ліс уже три з половиною роки як залишився без охорони», – стверджує Ярошенко.

У кінці 2006 року тодішній президент Володимир Путін підписав новий Лісовий кодекс, який набув чинності від початку 2007-го. Цей закон підтримали, зокрема, будівельне та лісове лобі. Натомість російські екологи підняли тривогу, що цей кодекс відкриє ліси для неконтрольованого вирубування і підвищить ризик лісових пожеж.

Власне, так і сталося, каже Андрій Горєлов, колишній лісничий Виксунського району Нижегородської області Росії, що чи не найбільше потерпів від лісових пожеж. У минулому, навіть коли було багато лісових пожеж улітку, лісничі реагували швидко і могли їх локалізувати й загасити. «Бувало, що спалахувало 7–8 нових пожеж за день. Ми оперативно все це робили: зразу виїхали, знайшли епіцентр, викопали рів навколо пожежі, щоб не поширювалася, і все, більше немає вогнища», – згадує він.

Сьогодні це просто неможливо зробити, бо кількість лісничих залишилася мінімальною.

Тим часом такий новий принцип лісової охорони перейшов і в нині чинну версію Лісового кодексу Росії 2009 року.

Про спекотну погоду знали добре заздалегідь

Євген Волк, голова російського представництва американського Фонду «Спадщина» (The Heritage Foundation) у Москві, не розуміє, чому Кремль не був готовий до спалаху пожеж, адже вони вже довго супроводжують гарячі російські літа. Отож виринає питання: якщо прогнозувалося дуже гаряче літо, то чому влада до цього не готувалася і не попередила людей про небезпеку?

Кількість людських жертв та спалених сіл у Росії зростає кожного дня. Дедалі більше росіян помирають від наслідків спеки, в Москві ця кількість досягає приблизно 700 осіб на добу – вдвічі більше від норми.

Водночас зростає і рівень народного гніву. Цими днями на сайті YouTube опубліковано відео, на якому жителі села Верхня Верея, що повністю згоріло, лають прем’єра Путіна.

Офіційні медіа тим часом запевняють, що все під контролем. Чи повірять люди цим новітнім потьомкінським селам, зокрема, коли Москва вже другий тиждень огорнута смогом і димом, а деякі західні посольства відкликають своїх людей додому?

  • 16x9 Image

    Ірина Халупа

    На Радіо Свобода від 1990 року. Редактор і ведуча передач «Україна і світ», «52:30 у різних вимірах», «Вечірня Свобода», «Українське коло», «30 хвилин у різних вимірах». У 2001-2007 роках заступник директора Української редакції. 2007-2011 роки – директор редакції. Жила в п’яти країнах. Люблю мови, подорожувати, українську літературу 1920-30-х років, мистецтво та старі фільми. Не терплю фальш і брехню. Щоб не збожеволіти від української політики – вишиваю.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG