– Так, сланцевий газ дійсно цілком змінив ситуацію в Північній Америці. На початку 2000 року були прогнози, що до цього часу США перетворяться на імпортера газу, в першу чергу зрідженого газу, і енергетична залежність США зросте. Але у 2007–2008 роках настав бум видобутку сланцевого газу, а це означає, що Америка нині збирається вже експортувати зріджений газ. Бо з 2009 року вона обійшла Росію і стала найбільшим видобувачем газу в світі.
– Раніше видобувати сланцевий газ було дуже дорого. Ситуацію змінили кращі технології, чи високі ціни на природній газ зробили видобуток сланцевого газу рентабельним?
– І те, й інше. Технологія, якою користуються зараз, – новітній винахід. Поворотний момент настав у 2001–2002 роках, коли компанія Devon Energy купила компанію Mitchell Energy і поєднала свою технологію горизонтального буріння з технологією гідророзриву Mitchell. Поєднання цих технологій призвело до буму продуктивності у 2007–2008 роках. До речі, зараз це питання дуже гостро дебатують, бо це дуже нова технологія, але, за деякими підрахунками, в деяких місцях в Америці дешевше видобувати сланцевий газ, ніж звичайний. Ціни в Північній Америці різко знизилися.
– Ви б могли описати цю технологію?
Перший крок традиційний – газ потрібно знайти. Роблять це за допомогою сейсмічних досліджень і буріння. Саме буріння – це горизонтальне буріння, воно розходиться в різні боки. Після цього закачується багато води, щоб розщепити породу і випустити газ на поверхню. Для однієї свердловини використовують від 4 до 19 мільйонів літрів води на день, тож для засушливих територій використовувати цей метод було б складно. Крім того, треба мати на увазі, що доводиться бурити багато свердловин, що може бути проблемою для густонаселених країн. Зараз проводяться дослідження щодо екологічних наслідків цієї технології. Буде цікаво побачити результати.
– Наскільки американський досвід можна застосувати поза Америкою?
– Це зараз головне питання, чи можна повторити цю газову революцію в інших місцях. Якби я зміг відповісти на це питання, я б, мабуть, дуже розбагатів. У США були особливі умови – це найбільш геологічно досліджена країна в світі, тут великий внутрішній ринок та весь час створюються нові технології. Також важливу роль відіграє земельне законодавство. Якщо ви володієте землею, де видобувається газ, компанії вам за це щось платять. В Європі це інакше. Покладами там володіє держава. Якщо ви фермер у Британії, Німеччині, чи Польщі, то все, що з-під вашої землі видобудуть, буде власністю держави. Тож люди не будуть зацікавлені у тому, щоб у їхньому городі щось видобували. Гадаю, це буде основна проблема. Але також і екологія. У США досить низькі екологічні стандарти, а от Франція через екологічні побоювання наклала мораторій на використання технології гідророзриву. Тож мені здається, що перенести американський досвід буде не так просто, принаймні, це не відбуватиметься так інтенсивно.
– Раніше видобувати сланцевий газ було дуже дорого. Ситуацію змінили кращі технології, чи високі ціни на природній газ зробили видобуток сланцевого газу рентабельним?
– І те, й інше. Технологія, якою користуються зараз, – новітній винахід. Поворотний момент настав у 2001–2002 роках, коли компанія Devon Energy купила компанію Mitchell Energy і поєднала свою технологію горизонтального буріння з технологією гідророзриву Mitchell. Поєднання цих технологій призвело до буму продуктивності у 2007–2008 роках. До речі, зараз це питання дуже гостро дебатують, бо це дуже нова технологія, але, за деякими підрахунками, в деяких місцях в Америці дешевше видобувати сланцевий газ, ніж звичайний. Ціни в Північній Америці різко знизилися.
– Ви б могли описати цю технологію?
Перший крок традиційний – газ потрібно знайти. Роблять це за допомогою сейсмічних досліджень і буріння. Саме буріння – це горизонтальне буріння, воно розходиться в різні боки. Після цього закачується багато води, щоб розщепити породу і випустити газ на поверхню. Для однієї свердловини використовують від 4 до 19 мільйонів літрів води на день, тож для засушливих територій використовувати цей метод було б складно. Крім того, треба мати на увазі, що доводиться бурити багато свердловин, що може бути проблемою для густонаселених країн. Зараз проводяться дослідження щодо екологічних наслідків цієї технології. Буде цікаво побачити результати.
– Наскільки американський досвід можна застосувати поза Америкою?
– Це зараз головне питання, чи можна повторити цю газову революцію в інших місцях. Якби я зміг відповісти на це питання, я б, мабуть, дуже розбагатів. У США були особливі умови – це найбільш геологічно досліджена країна в світі, тут великий внутрішній ринок та весь час створюються нові технології. Також важливу роль відіграє земельне законодавство. Якщо ви володієте землею, де видобувається газ, компанії вам за це щось платять. В Європі це інакше. Покладами там володіє держава. Якщо ви фермер у Британії, Німеччині, чи Польщі, то все, що з-під вашої землі видобудуть, буде власністю держави. Тож люди не будуть зацікавлені у тому, щоб у їхньому городі щось видобували. Гадаю, це буде основна проблема. Але також і екологія. У США досить низькі екологічні стандарти, а от Франція через екологічні побоювання наклала мораторій на використання технології гідророзриву. Тож мені здається, що перенести американський досвід буде не так просто, принаймні, це не відбуватиметься так інтенсивно.
Дивитись коментарі (4)
Завантажити більше коментарів