Ще десятиліття тому Рахат Алієв, 48-літній колишній зять президента Назарбаєва, був у зеніті слави і багатства. Своїми статками він міг зрівнятися хіба що з самим Назарбаєвим. У перспективі його бачили уже наступником президента. Доки не дійшло до родинної чвари.
Тоді почався відлік падіння Алієва: розлучення з дружиною Даріґою, відправка послом в Австрію, потім політичний притулок у цій країні і нарешті заочний вирок у Казахстані у 2008 році за спробу усунути від влади 70-літнього президента.
Минулого тижня у справі Алієва настав новий драматичний поворот. Уряд Назарбаєва заявив, що вимагатиме екстрадиції Алієва з Австрії, бо в Казахстані йому висунули звинувачення у вбивствах двох банківських службовців у 2007 році. Із Австрії відповіли, що Алієв там більше не живе.
Мільйони на купівлю політики
Тим часом у Вашингтоні почалося розслідування щодо лобістів Казахстану. Чоловік сестри Алієва, британський громадянин Іссам Хурані та його брат Давінчі Хурані подали до американського окружного суду скаргу на лобістів Казахстану в Конгресі США. Вони звинувачують групу, що називається «Друзі Казахстану», у завданні шкоди Казахстану на суму в два мільярди доларів. Як доказ вони представили листа посла Казахстану в Вашингтоні, де вказано, що члени Конгресу фінансуються зі спеціального фонду.
Казахстан заперечив правдивість цього листа, але уряд підтвердив, що лобістська робота ведеться. Представник недержавної організації у Вашингтоні, що називається «Проект нагляду за урядами», Джейк Вейнс говорить, що якщо лист – справжній, то він вартий уваги.
«Якщо документ справжній, він свідчить про те, що уряд незаконно фінансує членів Конгресу, а це серйозно, бо гроші в політиці мають вагу. Ми вже зараз бачимо, що їм вдалося створити осередки впливу на конгресменів, і що лобістська фірма, яку вони найняли, спрямувала якщо не ріки, то струмки цих грошей до Конгресу», – зауважує Вейнс.
Також казахський уряд профінансував відомі дослідницькі установи у Вашингтоні. Два роки тому Центр стратегічних і міжнародних досліджень та Інститут за нову демократію отримали близько 300 тисяч доларів від казахського уряду на написання звітів про просування цієї країни до демократії. Це не є незаконно у США, але висновки поважних дослідницьких установ врешті-решт також впливають на політику США щодо Казахстану.
Тоді почався відлік падіння Алієва: розлучення з дружиною Даріґою, відправка послом в Австрію, потім політичний притулок у цій країні і нарешті заочний вирок у Казахстані у 2008 році за спробу усунути від влади 70-літнього президента.
Минулого тижня у справі Алієва настав новий драматичний поворот. Уряд Назарбаєва заявив, що вимагатиме екстрадиції Алієва з Австрії, бо в Казахстані йому висунули звинувачення у вбивствах двох банківських службовців у 2007 році. Із Австрії відповіли, що Алієв там більше не живе.
Мільйони на купівлю політики
Тим часом у Вашингтоні почалося розслідування щодо лобістів Казахстану. Чоловік сестри Алієва, британський громадянин Іссам Хурані та його брат Давінчі Хурані подали до американського окружного суду скаргу на лобістів Казахстану в Конгресі США. Вони звинувачують групу, що називається «Друзі Казахстану», у завданні шкоди Казахстану на суму в два мільярди доларів. Як доказ вони представили листа посла Казахстану в Вашингтоні, де вказано, що члени Конгресу фінансуються зі спеціального фонду.
Казахстан заперечив правдивість цього листа, але уряд підтвердив, що лобістська робота ведеться. Представник недержавної організації у Вашингтоні, що називається «Проект нагляду за урядами», Джейк Вейнс говорить, що якщо лист – справжній, то він вартий уваги.
«Якщо документ справжній, він свідчить про те, що уряд незаконно фінансує членів Конгресу, а це серйозно, бо гроші в політиці мають вагу. Ми вже зараз бачимо, що їм вдалося створити осередки впливу на конгресменів, і що лобістська фірма, яку вони найняли, спрямувала якщо не ріки, то струмки цих грошей до Конгресу», – зауважує Вейнс.
Також казахський уряд профінансував відомі дослідницькі установи у Вашингтоні. Два роки тому Центр стратегічних і міжнародних досліджень та Інститут за нову демократію отримали близько 300 тисяч доларів від казахського уряду на написання звітів про просування цієї країни до демократії. Це не є незаконно у США, але висновки поважних дослідницьких установ врешті-решт також впливають на політику США щодо Казахстану.
