У Києві минулої ночі горів ромський табір. Людей у ньому на той момент майже не було: їх саме напередодні виселили – цього тривалий час вимагала громада району, а вночі у ромських помешканнях сталася пожежа. Правозахисники стурбовані, пишуть про підпал і порушення прав людини, жителі району зітхають з полегшенням, що представників цієї нацменшини більше немає на їхніх вулицях.
«Ми самі не знаємо, як це було, ми спали, десь одинадцята година ночі була», – на під’їзді до табору ми зустрічаємо трьох ромських жінок з дітьми, які прямують геть. Кажуть: вони останні, хто тут залишався минулої ночі, не було грошей на поїзд. Показують квитки – кажуть: їх їм купила поліція. Позаду, виносячи якісь речі у вузлику, іде чоловік зі ще однією дитиною.
Маленький вибух такий був, може, «коктейль Молотова»
«Ми не знаємо, хто підпалив. Але це буквально 2 секунди було, просто такий «бух» – спалахнуло, маленький вибух такий був, може, «коктейль Молотова»... За дві секунди шість наметів згоріло».
Сьогодні табір виглядає як велика страшна купа сміття. Він стоїть на березі затоки озера Тельбин, на якому відпочивають і купаються – але ця затока не має нічого спільного з рекреаційною зоною: вода у ній коричнева, плаває ганчір’я і дошки. Під ногами по всьому табору розкидані дитячі іграшки, у помешканнях уже нікого немає.
Охоронець шиномонтажу навпроти пояснює: тут, насправді, жили дві етнічні групи: до пагорбку – роми, а там, за пагорбком – мадяри. Табір стоїть на межі масивів Березняки та Позняки, у промзоні. Але звідси його мешканці щодня розходились по всьому масиву – жителі показують нам дорогу, якою проходить «ромський шлях».
Місцеві невдоволені – вони рік боролися за виселення ромів. Розповідають: роми «пристають до людей», «смітять» і «страшно відвернутися від коляски з немовлям».
Валентина, що прогулюється зараз з дитиною, підписувала петицію за відселення ромів: «Вони пристають до людей, вимагають гроші, використовують маленьких дітей, а самі риються у смітниках, викидають звідти все сміття, воно по вулиці літає, вони за собою, звісно, не прибирають».
«Біля табору звалище, антисанітарія, ясно, що все це розноситься. Собаки з ними ходять – я не знаю, щеплені чи не щеплені. Табір маленький – але звалище велике! – каже житель району, який саме гуляє зі своєю собакою. – Зрозуміло, що людям потрібно десь жити, я все розумію. Місцева влада має піти на зустріч, виділити їм місце, домовитися, щоб дотримувались чистоти і порядку – не те, щоб вигнати людей невідомо куди, я проти цього, але це питання потрібно цивілізовано вирішити».
«Ущипніть мене! Їх точно немає в околицях?»
«Шановні друзі та сусіди! Це сталося! Табір ромів звільнено повністю! Останні жителі покинули територію табору сьогодні ввечері», – написав напередодні у соцмережі активіст Дарницького району Віталій Келюх.
З коментарів під його постом зрозуміло, що для жителів району табір і справді був серйозною проблемою:
«Навіть не віриться. Дякую всім, хто брав участь!»
«Тепер швидко все прибрати і мотузковий парк побудувати».
«Невже на Паску можна спокійно іти до церкви?»
«Справжні чоловіки, пишаюсь, що такі жителі є на Березняках!»
«Ущипніть мене! Їх точно немає в найближчих околицях? Трущоб там вистачає. Час покаже. А поки – дякую!»
«Так, це добре, спасибі всім, але завтра вони будуть на Оболоні, на Троєщині, ми цих людей не позбудемося ніколи, поки наша влада не замислиться і про цих людей – вибачте, будь ласка, але вони теж люди», – реагують жителі району.
Проте, роми з табору стверджують, що, навпаки, не вони наводили страх на місцевих, а їм погрожували.
«Прийшли і налякали нас, що нас уб’ють! Ми не знаємо, хто це… Нас ніхто не чіпав. Міліція нас не чіпала. Тільки прийшла молодь і сказала, щоб ми поїхали. Наші цигани злякались і поїхали», – кажуть жінки, залишаючи табір.
У коментарі Радіо Свобода активіст з Березняків Віталій Келюх пояснює, що відселення відбулось за мирною згодою з ромами. Пожежа сталась через півтори години після того, як питання остаточно вирішили, про її обставини він нічого не знає.
«Ми займалися цим питанням близько тижня, кожен день до них навідувались і вели переговори. Були задіяні їхні барони, таким чином групами вони покинули цей табір», – пояснює він.
За словами Віталія Келюха, роми виїхали на Закарпаття та Житомирщину, де у деяких із них були домівки. Квитки людям купили саме активісти.
До речі, наш співрозмовник із табору на запитання про виїзд так і сказав: «додому».
– Вже виїжджаємо звідси.
– На Закарпаття?
– Так, додому.
Правозахисники: зараз ви так з ромами, а потім так – з вами
Проте правозахисники вкрай негативно відгукуються про відселення табору, а тим паче – про нічну пожежу.
«Постраждалих немає... Постраждали, як мінімум, права людини. Право на перебування в столиці своєї держави. Право на захист безпеки зі сторони держави. Право на життя, навіть якщо ти бездомний», – пише голова благодійної «Спільноти святого Егідія» Юлій Ліфансе.
Голова Міжнародного ромського фонду «Чіріклі» Зола Кондур підтверджує, що квитки ромам купили саме громадські активісти, а не поліція. Однак стверджує: ромам погрожували і дали три дні та те, щоб залишити табір.
«Ми дуже довго намагалися налагодити діалог з різними сторонами, якщо населення району так сильно не бажає бачити ромів як сусідів і бачить у них загрозу (з цим я теж не погоджуюсь), тоді ми пропонували різні вирішення проблеми. Один із таких шляхів – облаштувати територію, на якій могли б зупинятись люди. Щось схоже на табір для мандрівників. Але люди, які там би зупинялись, мали б підписувати договір, що територія має бути чистою, були би правила, які потрібно виконувати, перебуваючи на цій території», – говорить Зола Кондур.
За інформацією голови ромського фонду, частина мешканців табору виїхала з Києва, а частина перемістилась у невідомому напрямку.
«Швидка» завжди приїжджала, дітям надавалась медична допомогаЗола Кондур
«Коли вони там жили, ми знали, що вони можуть викликати «швидку», «швидка» завжди приїжджала, дітям надавалась медична допомога. Зараз, якщо вони від страху поселились там, де «швидка» не зможе приїжджати, буде багато труднощів для цих людей, – говорить Зола Кондур. – Хочу звернутися до мешканців району, які так радіють, що того табору більше немає, що коли неправовим чином вирішується питання стосовно якоїсь групи, люди мають розуміти, що завтра якісь їхні права можуть бути так само порушені і врегульовані саме таким, неправовим, способом».
Перед «Євро-2012» на Березняках уже горів табір для ромів – з тією різницею, що тоді люди не були з нього відселені.
