24 травня виповнилося два роки з дня викрадення Ервіна Ібрагімова, а 26 травня ‒ чотири роки, як зник Тимур Шаймарданов. З березня 2014 року в Криму стали зникати люди. За інформацією правозахисної організації «КримSOS», за цей час були викрадені або зникли безвісти понад 40 людей. Більшість були знайдені мертвими, про 16 із них досі немає жодної інформації.
Як ведеться розслідування цих справ у Криму й чому через стільки часу немає результатів пошуків викрадених? І як родичі викрадених ведуть самостійні пошуки? Про це в ефірі програми «Право на свободу» на Радіо Крим.Реалії говорили з адвокатом сім’ї Ервіна Ібрагімова та Тимура Шаймарданова Емілем Курбедіновим.
‒ Які останні новини з розслідування викрадення Ервіна Ібрагімова?
‒ З приводу справи Ервіна Ібрагімова, що була порушена на території Криму російською владою, а саме Слідчим комітетом (Росії ‒ ред.), ‒ останні новини нам вдалося дізнатися тільки через суд. Тому що Слідчий комітет ніяк не реагував ні на мої заяви чи клопотання як адвоката, ні на заяви батька Ервіна. Ми дізналися, що в жовтні 2017 року справа була припинена у зв’язку з тим, що не вдалося встановити підозрюваних. Наразі ми оскаржуємо певні дії Слідчого комітету й хочемо домогтися того, щоб нам надали можливість вивчити весь матеріал, що був напрацьований, зробити фотокопії, проаналізувати це все й уже самим ухвалювати рішення про ефективність або неефективність розслідування, що веде російська держава.
‒ Раніше батько Ервіна говорив, що отримував якісь повідомлення з погрозами чи вимогою викупу. Яка зараз ситуація з цими повідомленнями? Чи вдалося з’ясувати, хто та звідки їх надсилав? Чи продовжують вони отримувати їх зараз?
‒ Дійсно, Умеру-аг’а, батькові Ервіна Ібрагімова, наскільки я знаю, прийшло понад 25 повідомлень. У них говорилося: «Ваш син у нас» ‒ і був потрібний викуп. Усі ці повідомлення та заяви щодо кожного з них батько Ервіна також надіслав до Слідкому, але результатів щодо затримання чи віднайдення цих людей немає. Ми самі здогадуємося, що половина цих повідомлень приходили з місць позбавлення волі, тобто люди, які перебувають в ув’язненні, таким промишляють, дізнавшись про чуже горе. Я знаю, що також була спроба упіймати відправників повідомлень шляхом проведення операцій передачі грошей, але вона теж повністю провалилася. Тобто в цьому напрямку зрушень теж немає. Ці люди не знайдені, місце перебування їхнє не встановлене.
‒ Чи продовжують родичі свої паралельні пошуки?
Сім’я Ервіна зробила все. Ми зараз збираємо матеріал, і наступним етапом буде звернення вже до європейських інстанцій
‒ Усі ті ресурси, які були в сім’ї, всі можливості, все залежне від них і що вони могли, я думаю, вони все це зробили. Їхні можливості не безмежні. Зараз вони вже в такій неактивній стадії. Сім’я Ервіна зробила все. Ми зараз збираємо матеріал, і наступним етапом буде звернення вже до європейських інстанцій. Зараз сім’я Ервіна лише терпить і кріпиться.
‒ Уже досить матеріалу для подачі до Європейського суду з прав людини?
‒ У нас є ще один крок, найголовніший, це надання нам всього матеріалу кримінальної справи. Після цього ми вже зможемо надсилати відповідні заяви. Я думаю, слідство це розуміє, тому всіляко перешкоджає цьому основному крокові.
‒ За ці два роки чи були більш-менш реальні зачіпки, щоб знайти Ервіна?
‒ Нам важко робити висновки, тому що слідство не відкрите перед нами. Як мені говорив сам батько Ервіна, він бачив активність слідства, коли справа розслідувалася в Бахчисараї. Після передачі справи до Головного управління Слідчого комітету (Росії ‒ ред.), каже він, більше йому ніхто не телефонував, і жодних активних дій він не бачить. Слідство просто припинилося.
Знайти Ервіна. Два роки пошуків, два роки акцій (фотогалерея)
‒ Який стан справ з розслідуванням іншого резонансного викрадення Тимура Шаймарданова?
‒ Тимур Шаймарданов став одним із перших викрадених у Криму за загадкових обставин. Услід за ним безвісти зник Сейран Зінедінов. Їхні справи зараз об’єднали. Ця справа також припинена, тому що не встановлені підозрювані, ніхто не оголошений в розшук. Тобто можна сказати, що й у цій справі жодного просвіту немає.
‒ За весь цей час була розслідувана хоч одна справа про викрадення в Криму? Наприклад, Решата Аметова, який став першою жертвою в березні 2014 року?
‒ Якщо говорити про резонансні викрадення, де немає якогось побутового сліду, зокрема й Решата Аметова, то жодна справа не була розслідувана, ніхто не був покараний. Це просто немислиме ‒ коли людину (Решата Аметова) викрали з місця проведення одиничного пікету, катували та вбили. На відео видно, як і хто його викрадає, я впевнений, ці люди були встановлені. Але якимось чином їм вдалося уникнути покарання. У жодній справі підозрювані не знайдені, об’єктивне розслідування не проведене.
‒ Наприкінці минулого року розслідування справи Ервіна Ібрагімова було припинене. Чи було воно відновлене, чи ведуться якісь дії зараз?
‒ Було відновлене чи ні, ніякої інформації у нас немає. Воно було припинене в жовтні 2017 року.
‒ Після Ервіна хвиля викрадень трохи спала, але було викрадення Рената Параламова та останнє, 23 травня, ‒ Асана Егіза. Обох їх знайшли через деякий час, зі слідами заподіяння насильства. Що від них вимагали?
‒ У випадку з Асаном Егізом, я вважаю, це був акт залякування напередодні роковин викрадення Ервіна Ібрагімова. Наскільки мені відомо, від нього нічого не вимагали, це акт залякування для людей, які відомі серед кримськотатарського народу, які займають певне становище в народі. Це був сигнал активістам. Щодо Рената Параламова ‒ це трохи інша категорія справи, коли потім спливають «диверсанти» та кримінальні справи, в яких люди признаються в якихось диверсіях.
‒ Як ви вважаєте, чому Асана Егіза так скоро відпустили? Чи відіграв свою роль інформаційний супровід і чи може він допомогти в запобіганні викрадень?
Резонанс та інформаційний супровід дуже допомагає
‒ Однозначно. Резонанс та інформаційний супровід дуже допомагає. Тільки лише те, що Егіз не побоявся сказати про своє викрадення, так само як і Ренат Параламов, це вже позитивний момент. І взагалі, в таких випадках люди не повинні боятися повідомляти про такі акти неправомірних дій щодо себе. Я думаю, це ефективний спосіб скоротити такі викрадення і тортури. Якби Ренат чи Асан не сказали про це, а мовчки поїхали, це було б великою шкодою для захисту активістів від тортур, від викрадень тощо. Гласність, медійний супровід та признання самих людей про такі акти допомагає та створює певний імунітет у цьому напрямку.
