Доступність посилання

ТОП новини
14 Листопад 2018, Київ 17:05

Діалог із другом свого ворога. Тези до зустрічі президентів Порошенка і Лукашенка у Гомелі


Президент України Петро Порошенко і президент Білорусі Олександр Лукашенко (зліва направо). Київ 21 липня 2017 року

25–26 жовтня в білоруському місті Гомелі проходить перший Форум регіонів Білорусі та України. У п’ятницю, 26 жовтня, у форумі візьмуть участь, а також проведуть окремі переговори наодинці, президенти Білорусі та України.

Олександр Лукашенко і Петро Порошенко, як повідомляє прес-служба білоруського президента, «головний акцент у перебігу переговорів зроблять на питаннях розвитку торгівлі, економічного та інвестиційного співробітництва». Крім цього, у відносинах двох сусідніх держав залишаються важливі політичні та безпекові проблеми.

Радіо Свобода звертає увагу на головні проблеми у відносинах Білорусі та України, які можуть стати предметами діалогу.

Що важливе для Мінська: товарообіг

У відносинах із Україною Білорусь цікавить у першу чергу зростання товарообігу, адже Україна – другий за місткістю ринок для такої важливої галузі білоруської промисловості, як машинобудування.

Крім того, українські споживачі купують білоруські продукти харчування, меблі, побутову техніку. Український ринок в умовах нестабільної економічної ситуації в Росії білоруським підприємствам втрачати ніяк не можна. Заклики білоруського уряду до підприємств шукати і освоювати нові ринки в країнах Азії, Африки і Латинської Америки не принесли результатів.

Логістика поставок білоруських продуктів харчування в Китай не відпрацьована, хоч там і готові купувати білоруські продукти. Тому в Білорусі робиться основний акцент на економічне співробітництво з Росією та Україною.

Не слід забувати про те, що Україна залежить і від поставок нафтопродуктів із Білорусі – 40% бензину і 33% дизельного пального на український ринок постачаються з Білорусі. Україна твердо має намір зменшувати свою залежність від постачання пального з Білорусі аж до запровадження квот. Білорусь же не зацікавлена втрачати преміальний український ринок, тому білоруська влада веде мову про кооперацію, інвестиційне співробітництво в цій сфері.

За I півріччя 2018 року загальний товарообіг між Україною і Білоруссю склав 2 мільярди 401,7 мільйона доларів США і в порівнянні з I півріччям 2017 року збільшився на 328,8 мільйона доларів .або на 15,9%.

При цьому експорт українських товарів і послуг склав 715,1 мільйона доларів, у порівнянні з I півріччям 2017 року він виріс на 134,2 мільйона доларів.

Імпорт товарів і послуг із Білорусі в Україну становив 1 мільярд 686,6 мільйона доларів США і збільшився відносно I півріччя 2017 року на 194,6 мільйона або 13,1%. Тобто у взаємній торгівлі баланс на користь Білорусі майже на мільярд доларів.

Білоруська сторона із задоволенням заплющила б очі на те, що Україна як її торговий партнер веде війну з Росією, основним союзником Білорусі. Але не виходить. Двосторонні відносини затьмарені якраз присутністю Росії в ухваленні рішень у Білорусі, яка підриває взаємну довіру між Мінськом та Києвом та стримує співпрацю.

Зліва направо: президент Росії Володимир Путін, тодішній керівник закордонної політики ЄС Катрін Аштон, керівник Білорусі Олександр Лукашенко та президент України Петро Порошенко у Мінську в день зустрічі, на якій йшлося про війну на Донбасі. 26 серпня 2014 року
Зліва направо: президент Росії Володимир Путін, тодішній керівник закордонної політики ЄС Катрін Аштон, керівник Білорусі Олександр Лукашенко та президент України Петро Порошенко у Мінську в день зустрічі, на якій йшлося про війну на Донбасі. 26 серпня 2014 року

Що важливе для Києва: безпека

Київ не впевнений у безпеці своїх громадян, які перебувають на території Білорусі. В першу чергу тут згадується випадок із сином українського офіцера Павлом Грибом, який був викрадений у Гомелі невідомими та переданий у ФСБ Росії.

Наразі хлопця в Росії судять за підготовку теракту на підставі його запису в соцмережі, хоча він не збирався їхати до Росії.

А о 5-й ранку 25 жовтня цього року у Мінську міліція затримала та кілька годин перевіряла у відділку українського видавця Миколу Балабана. Пізніше його відпустили, але колеги побоювалися, що повториться випадок із затриманням мінською міліцією українського письменника Сергія Жадана, який приїздив для зустрічей із білоруськими читачами у 2017 році.

Письменник тоді провів ніч у відділку міліції, отримав у паспорт штамп про заборону в’їзду в Білорусь. Тільки втручання міністра закордонних справ Білорусі Володимира Макея зупинило інцидент.

«Перебування громадян України на території Білорусі є потенційно небезпечним, і про це ми будемо говорити з Мінськом. Ми розуміємо, що на території Білорусі діють російські владні структури», – заявив днями міністр закордонних справ України Павло Клімкін в інтерв’ю польському виданню Rzeczpospolita.

«Шпигунський» скандал

За іронією долі, в день початку форуму у Гомелі 25 жовтня виповнився рівно рік, як у тюрмі білоруського КДБ перебуває український журналіст Павло Шаройко.

Журналістові передав нібито секретний документ у будівлі посольства України в Мінську співробітник російського телеканалу НТВ. Після виходу з посольства Шаройка очікувала група захоплення КДБ Білорусі, і, хоча ніякого документа при ньому не виявилося, Шаройко був звинувачений у шпигунстві і отримав 8 років позбавлення волі в умовах посиленого режиму.

На два місяці раніше в Україні був затриманий юрист, білорус Юрій Політико. Він приїхав до Чернігова з метою попрацювати волонтером, але був викритий у крадіжці секретної інформації.

Президенти робили вже кілька спроб домовитися про обмін фігурантами шпигунських справ, але домовленості зривалися з невідомої причини. Оскільки технічно це зробити нескладно, самі президенти перед зустріччю найбільше зацікавлені в вичерпанні цих інцидентів. Шаройко навіть написав прохання на ім’я президента Білорусі про помилування, але він далі залишається за ґратами. Як і Політико. Можна припустити, що обміну заважає втручання третьої сторони.

Білорусь боїться зброї з України

Президент Лукашенко минулого місяця, провівши переговори з президентом Росії Володимиром Путіним у Сочі, несподівано заявив, що з української території в Білорусь потрапляє зброя.

Олександр Лукашенко (ліворуч) і Володимир Путін. Сочі, 21 вересня 2018 року
Олександр Лукашенко (ліворуч) і Володимир Путін. Сочі, 21 вересня 2018 року

«Вплив подій в Україні на нас дуже великий. Особливо в плані, що нас турбує, – перевезення зброї через український кордон. Дуже багато ми вилучаємо зброї», – заявив Лукашенко ще раз, уже в середині жовтня, колишньому президентові України Вікторові Ющенку.

Державний кордон між Білоруссю і Україною становить 1084 кілометри, з них 120 кілометрів проходять по зоні відчуження Чорнобильської АЕС. Демаркація кордону триває із залученням міжнародної фінансової допомоги і має завершитися до 2026 року.

Проте фактів масового провезення зброї білоруська сторона так і не навела – навпаки, після спільного засідання з українськими колегами 23 жовтня голова прикордонного комітету Білорусі Анатолій Лаппо заявив: «Сторони констатували відсутність виявлених прикордонними відомствами організованих каналів контрабанди зброї, боєприпасів, вибухових та інших небезпечних речовин на спільно стереженій ділянці кордону».

Таким чином, проблема кордону – фактично вигадана Лукашенком страшилка для внутрішнього споживання. Тим не менш, такі заяви, які лунають неодноразово, підривають довіру між країнами.

Позиція Білорусі в міжнародних організаціях

Білорусь регулярно дотримується проросійської позиції під час важливих для України голосувань в Організації Об’єднаних Націй. Білорусь виступила проти включення до порядку денного Генеральної асамблеї ООН питань «Положення в галузі прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь», «Ситуація на тимчасово окупованих територіях України».

«Ножем у спину Україні» назвала одне з таких голосувань заступник голови Верховної Ради Ірина Геращенко. Після кожного з таких голосувань білоруське МЗС змушене виправдовуватися, але такими діями Білорусь показує межі своєї самостійної політики, тобто тотальну залежність від Москви у важливих для Росії питаннях.

Роль Білорусі як держави-миротворця

Можливість приймати в Мінську «нормандські» саміти та засідання Тристоронньої контактної групи щодо ситуації на сході України дозволила Білорусі швидко змінити імідж країни-ізгоя, де порушуються права людини і фальсифікуються вибори, на імідж держави-миротворця. Це уможливило візити високопоставлених європейських чиновників, аж до візиту керівників Німеччини і Франції.

Лукашенко хотів би розвивати свій миротворчий успіх, тим більше, що прогресу з правами людини в країні немає. Він заявив, що зацікавлений в розміщенні на Донбасі білоруських військовослужбовців у рамках миротворчої місії ООН. Українські політики висловлюються проти, адже Білорусь – військовий союзник Росії.

Можна припустити, що Лукашенко зробить нову спробу схилити президента Порошенка до підтримки білоруської участі в миротворчій місії, бо останнім часом із Європи можна почути розмови про нове заморожування відносин із Лукашенком.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
Загрузка...
XS
SM
MD
LG