(Рубрика «Точка зору»)
Ох, не однаково мені…
Бачите, яка проблема, добродії мої: не всі типи і патерни групової поведінки є суспільно корисними. От взяти, наприклад, гопників: як ти не намагайся прилаштувати їх до чогось структурно і функціонально складнішого за віджим мобіли у лоха з наступною бійкою за розподіл здобичі і спільним пропиттям грошей, – чи то на якісь суспільно-корисні цілі, чи хоча б на службу своїм груповим інтересам, – зрештою нічого крім хаосу та ганьби ти не отримаєш.
Тобто, спочатку вони можуть у вільний від кучкування зграйками біля підворіть в штанах «адідас» час марширувати вулицями у виданих кимось чорних, бурих, синіх, чи то камуфляжних сорочках з красивими емблемами та написами, викликаючи екстаз у тендітних тіточок прапорами, смолоскипами і вигуками красивих гасел. Але не довго. Бо соціальні закони є об’єктивними і невідворотними. І непорушний стереотип поведінки, характерний для їхньої соціальної групи, обов’язково переможе незрозумілий і чужий для них ідеологічний конструкт, і вони повернуться до звичного способу життя – дрібного криміналу, претенціозної поведінки, показної безадресної агресії.
Власне, саме тому сумнозвісні тітушки не є ефективними – бо мобілізувати гопників для чогось неможливо, це суперечить самій природі, антропології гопника. Гопники – члени малих вертикальних груп низькорангових істот з низьким соціальним статусом з соціально і культурно деградованих міських територій, ієрархізовані через делегування насильства (зазвичай, по аналогії з кримінальним світом), через що не мають жодної рефлексії, отже натомість мають схильність до «прямої дії». Як і кримінальні субкультури, які вони нібито наслідують, вони позбавлені будь-яких соціальних цінностей, що майже унеможливлює їхню соціалізацію на рівні спільнот. В межах своєї групи гопник є істотою вкрай меркантильною, жадібною, боязкою, лицемірною, брехливою, гомофобною та ксенофобною, ворожою до проявів освіти, культури, прогресу, а також до носіїв будь-яких культур, тобто в наших умовах майже завжди – антиліберальною та антизахідною. Цікаво, що вони не мають на меті підвищити власний соціальний статус, бо за рамки їх соціальної групи їхня уява не сягає. Навпаки, вони прагнуть поширити інструменти своєї комунікації – матюки, насильство та дрібний кримінал – на все суспільство. Отже, «служити ідеї» вони не будуть, це занадто складно для їхнього колективного розуму, обмеженого «кортами, пивасом і тачкой», але вони радо використають якесь політичне прикриття, щоб (тимчасово) безкарно «кидати понти» та поширювати насильство. З фатальними наслідками і для себе, і для своїх замовників, – як про то свідчить історія останніх 100 років.
До чого це я? А до чергового проходження «duck test» нашими дружинами – за комплексом групових поведінкових патернів вони давно і однозначно маркуються як гопники, що нічим не відрізняються від сумнозвісних тітушок зразка 2013-14. І до того, кого і чому має навчити історія використання таких «союзників»…
Юрій Костюченко – експерт з безпекових питань, провідний науковий співробітник Наукового центру аерокосмічних досліджень НАН України
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Винних у вуличному насиллі в Києві і Черкасах притягнуть до відповідальності – МВС
Спостерігачі на виборах із «Нацдружин» готові «бити по пиці» порушників. ЦВК занепокоєна
Тимошенко про долю Авакова у разі її перемоги: «це не дівчаток міняти»
