Доступність посилання

ТОП новини

«Посилає матом весь народ»: як у Росії нищать неросійську національну ідентичність


Василь Кудірмеков на одиночному пікеті
Василь Кудірмеков на одиночному пікеті

Юрій Крижовников
Сибір.Реалії

«Владою створені такі умови, що алтайці змушені відмовлятися від своєї рідної мови, зростає кількість дітей алтайців, які відмовляються вивчати рідну алтайську мову або які вивчають її за програмою для початківців як іноземну…» – з такою заявою в січні 2019 року виступили учасники громадського руху «Алтай Курултай», що об’єднує представників корінних народностей Республіки Алтай у Росії.

В першу чергу, претензії активістів звернені до нинішнього голови цього регіону Росії Олександра Бердникова, який, як сказано в заяві Курултаю, «публічно посилає матом весь алтайський народ під мовчазне схвалення всіх депутатів «Єдиної Росії» (головна прокремлівська партія в Росії – ред.).

На думку керівника «Алтай Курултай» Василя Кудірмекова, проблеми з рідною мовою в корінних жителів російського регіону пов’язані з політикою асиміляції «неросійських народів», яка приховано проводиться зверху.

Коли я починав боротися за право наших дітей вчити рідну мову, місцеві чиновники ставили мені тавро націоналіста, сепаратиста
Василь Кудірмеков

«Я не сумніваюся, що це ініціюється з Москви. Звичайно, не відкритим текстом. Але місцеві чиновники чудово вловлюють сигнали, що виходять із центру, і діють відповідно, – каже Кудірмеков. – Наприклад, у Республіці Алтай дана неофіційна вказівка в сільських дитсадках навіть у групах, що складаються лише з дітей-алтайців, проводити дитячі спектаклі тільки російською мовою. А у школах дійшло до того, що в нас на початку XXI століття не було сучасного букваря алтайською мовою! Колишні букварі, видані ще в Радянському Союзі, зужилися, а нові не з’явилися. Коли моя дочка пішла в перший клас, мені довелося возити її на інший кінець міста, тому що тільки там було викладання алтайською мовою. З великими труднощами, за два десятиліття, ми домоглися того, щоб алтайську мову хоч у якомусь вигляді, але викладали у всіх школах Горно-Алтайська. Зараз цьому ніхто не дивується, і це вважають нормою. Але раніше, коли я починав боротися за право наших дітей вчити рідну мову, місцеві чиновники ставили мені тавро націоналіста, сепаратиста, навіть намагалися порушити проти мене кримінальну справу».

Василь Кудірмеков
Василь Кудірмеков

Звинувачувати алтайських просвітників у націоналізмі – це давня радянська традиція, що йде в історію Великого терору, коли вся нечисленна алтайська інтелігенція була відправлена в табори, а найяскравіші її представники знищені – як художник Григорій Чорос-Гуркін, який у 1917 році був головою Алтайської Гірської думи, що проголосила право народів Алтаю на культурну і політичну автономію у складі Росії. У 1937-му художника розстріляли за шпигунство на користь Японії, хоча справжня причина розправи над ним полягала в «сепаратизмі» двадцятирічної давнини.

Після Другої світової війни сталінська політика «русифікації околиць» Радянського Союзу активно тривала, і з карти країни зникли навіть національні назви автономних областей. Так місто Ойрот-Тура стало Горно-Алтайськом.

Проте в радянський період виходили газети, книжки і теле- й радіопередачі алтайською мовою, хоча тодішнє партійне начальство не дуже старалося щодо підтримки мов корінного населення. До 1992 року Гірський Алтай входив до складу Алтайського краю і не мав у Росії республіканського статусу. Ситуація змінилася після «відокремлення», коли більшість корінних жителів заявила про своє бажання розвивати національні мови і культуру. Але тоді для реалізації цього бажання в бюджеті республіки не було ані копійки. Трохи грошей вдалося знайти тільки наприкінці дев’яностих, коли Республіку Алтай очолив Семен Зубакін, обраний за підтримки руху «Демократичний вибір Росії».

«Заборгованість по зарплаті тоді становила 6–8 місяців, по дитячій допомозі – півтора року. «Швидка допомога» не працювала через відсутність бензину. Були й інші проблеми. Але як тільки з’являлися вільні кошти, ми виділяли гроші на підручники, підтримку вивчення алтайської мови в навчальних закладах. І не давали загинути національним періодичним виданням. Уряд (Республіки Алтай) виходив із того, що в усьому світі підтримують малі народи, намагаються зберегти їхню мову і культуру», – згадує Зубакін.

Семен Зубакін
Семен Зубакін

У ХХI столітті державних грошей стало значно більше, але з загальнодержавного російського порядку денного зникли питання національної освіти. Новий курс на русифікацію закріпила Держдума Росії, яка ухвалила в 2018 році резонансний «Закон про вивчення рідної мови». Як зазначило офіційне видання «Російська газета», «закон ухвалений на доручення президента виключити практику, за якої дітей примушували до вивчення національних мов республік на шкоду російській». Тепер батьки школярів можуть вибирати рідну мову для своїх дітей. При цьому вивчення титульної російської залишається обов’язковим – п’ять годин на тиждень. На вивчення рідної мови відведено три години. Тому ті, хто обирають російську як рідну, щороку отримують додаткові сто годин мовної практики, що дає школярам більше шансів на успішну здачу «єдиного державного іспиту» (російський приблизний аналог українського зовнішнього незалежного оцінювання – ред.).

«Мій чоловік – алтаєць, і я прагну, щоб наші діти знали алтайську мову як рідну, – каже Наталя Долгих із Горно-Алтайська. – Але говорити цією мовою ми можемо тільки вдома. Мова ця майже ніде не потрібна. Для вступу до вишу потрібна тільки російська. Звичайно, всі батьки хочуть, щоб їхні діти отримали вищу освіту».

На думку жителя села Аюла Чемальского району Адара Калташева, проблема полягає в тому, що алтайську мову свідомо витісняють із усіх соціальних сфер суспільного життя.

«Якщо вдома ми прагнемо, щоб діти знали алтайську мову, то вже в дитячому садку вони більше спілкуються російською, – каже Адар Калташев. – Чим старшими стають діти, тим більше знижується для них потреба в алтайській мові. І це, звичайно, політика згори. Ще на початку 2000-х років у школах викладали алтайську мову і алтайську літературу, а до кінця десятиліття рідна мова стала факультативом».

Адар Калташев у національному костюмі
Адар Калташев у національному костюмі

Відомий у Республіці Алтай громадський діяч і підприємець Амир Айташев вважає, що місцевому урядові невигідно і не цікаво займатися підтримкою національних мов.

Процес асиміляції малих народів сьогодні відбувається абсолютно відкрито. Збереження національних меншин у Росії тільки декларується, а насправді відбувається їх знищення
Амир Айташев

«Не думаю, що це якась особлива зловмисність, радше – погане виконання своїх обов’язків чиновниками, відповідальними за вивчення алтайської мови. Зловмисність є хіба що в діях голови республіки Олександра Бердникова, який обмежує фінансування спеціальних програм для розвитку алтайської мови. Він вважає за краще підтримувати інші напрямки, де можна корупційним шляхом відвести бюджетні кошти. І, звичайно, великим фактором є позиція центральної російської влади. Процес асиміляції малих народів сьогодні відбувається абсолютно відкрито. Збереження національних меншин у Росії тільки декларується, а насправді відбувається їх знищення», – каже Айташев.

«Два-три роки тому в горно-алтайській школі № 7 мені довелося спостерігати разючу картину: із сотні дітлахів приблизно дев’яносто не знають рідної алтайської мови! – каже колишній депутат Державних зборів – Ел Курултаю (регіонального парламенту – ред.) Урмат Князєв. – Вихід мови з ужитку починається на рівні сім’ї. Для сучасних школярів вона вже майже іноземна. Влада не вживає заходів, бо там немає людей, зацікавлених у збереженні національної мови. Змінюються чиновники, змінюються відповідальні особи, але ситуація тільки погіршується. Щоб повернути цей процес назад, потрібна політична воля, треба зібрати широке коло фахівців і зацікавлених осіб. Потрібен діалог влади і суспільства. А поки всі тільки говорять про проблему, але нічого не роблять, тому що не бачать шляхів вирішення…»

Влада ухиляється від діалогу з місцевою інтелігенцією, яка стурбована розчиненням мов Алтаю в потоці великої могутньої федеральної російської мови. Мабуть, представники влади небезпідставно вважають, що в недалекому майбутньому проблема вирішиться сама собою, коли виростуть нинішні школярі, які не знають рідної мови. Це покоління, найімовірніше, вже не буде ставити незручних запитань про втрачену національну ідентичність.

Оригінал публікації – на сайті Сибір.Реалії, проекту Російської служби Радіо Свобода

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG