Рік без АТО. Минулої весни на Донбасі почалася операція Об'єднаних сил. Після переформатування вся повнота влади в зоні конфлікту офіційно перейшла до рук військових. Як це вплинуло на хід бойових дій, яка нова зброя потрапила на передову і скільки населених пунктів українська армія повернула під свій контроль? Подробиці – в матеріалі спеціального проекту Радіо Свобода «Донбас.Реалії».
Луганська область. Позиції українських військових в районі Новозванівки. Бійці окремого штурмового батальйону «Донбас-Україна» відбивають атаку бойовиків. Бійці батальйону на цій ділянці фронту просунулися на кілометр вперед. Були змушені такі діяти, пояснює комбат.
«Територіально ми перебували у невигідний позиції. Виходили снайпери і відпрацьовували по наших позиціях. Гранатометники працювали. І я розумів, що ми б зазнали втрат, тому потрібно було терміново приймати рішення», – розповідає командир батальйону «Донбас-Україна» В'ячеслав Власенко.
Після просування вперед українські військові мусили оперативно обладнати укриття та закріпитись на нових рубежах. Повернути статус кво бойовики угруповань«ЛНР» і «ДНР», підтримуваних Росією, намагаються з допомогою артилерії.
«На сьогодні ми маємо перевагу 59 метрів – це 27-поверховий будинок. І тепер противнику доведеться змінювати всю свою систему вогню, перебудовувати позиції, прибирати підрозділи. Загалом дуже багато ми завдали їм шкоди», – продовжує В'ячеслав Власенко.
«Повзучий наступ»
Всього за рік проведення операції Об'єднаних сил військові повернули під свій контроль три населених пункти: хутір Вільний, селище Шуми і Південне. Загалом звільнено 24 квадратних кілометри території. Експерти зауважують, що це – незначна площа в масштабах Донбасу. Таку тактику військові журналісти називають «повзучим наступом».
«Всі ми розуміємо, що повномасштабний наступ та звільнення цих територій не є можливим з очевидних причин. А якщо наші війська можуть покращувати свої тактичні позиції, займати більш вигідні місця в «сірій зоні»... Саме операція на Донбасі в цілому є оборонною за своїм характером. Тому все, що покращує тактичні позиції з точки зору оборони, є правильним та необхідним», – зауважує військовий кореспондент газети Kyiv Post Ілля Пономаренко.
Через серйозне загострення в морській акваторії після атаки на українську корабельну групу в районі Керченської протоки значні сили військових на Донбасі направили саме на посилення оборони Азовського узбережжя. В акваторію перекинули перші артилерійські катери. Спеціалізовані військові навчання тут стали буденною картиною.
В зоні ООС почали системно використовувати українські протитанкові комплекси «Стугна» і «Корсар». За словами міністра оборони України Степана Полторака, після цього, танки угруповань«ЛНР» і «ДНР» практично перестали з'являтися на передовій. Водночас, зазначають експерти, сучасне озброєння в ЗСУ – досі рідкість.
«Воно змінило ситуацію, але тільки на окремих танконебезпечних напрямках. Там, де можливо зі «Стугни» вразити якісь рухомі засоби або танк. На всіх інших поява абсолютно не вплинула. Вплинула поява деякої кількості великокаліберних снайперських гвинтівок. Тепер снайперська війна йде не в один бік. Тому що з того боку така зброя була вже раніше», – каже військовий експерт Михайло Жирохов.
Гроші на лінії вогню
Про те, що грошей військовим, як і раніше, не вистачає, каже і засновник благодійного фонду «Повернись живим» Віталій Дейнега. І йдеться не лише про зброю.
«Все одно не вистачає приладів нічного бачення, тепловізорів, коптерів. І найголовніше – низький рівень підготовки. Те, що виправляє, в тому числі наша організація, – ми даємо тренінги по снайпінгу, по артилерії, по мінній безпеці», – розповідає засновник фонду «Повернись живим» Віталій Дейнега.
Та в 2018-му робота волонтерів на передовій опинилася під питанням, запевняє Дейнега.
«Влітку була тривала історія, коли були спроби окремих людей в Генеральному штабі боротися з волонтерами як з явищем. Була спроба зациклити нашу роботу на певних людей, які хотіли це просто узурпувати, закрити. І відкривати доступ до фронту тільки «угодним» собі волонтерам. Це намагались теж зробити, зокрема, використовуючи новий формат операції. На щастя, через політичну волю керівництва ООС цього не відбулось», – продовжує Віталій Дейнега.
За даними штабу ООС, кількість убитих і поранених за останній рік зменшилася на 14 відсотків. Таку статистику у відповідь на запит про втрати за 2018 рік надали «Донбас.Реалії» в Генштабі.
Військові йдуть з передової?
В результаті бойових дій в зоні ООС у 2018-му загинули 119 військовослужбовців ЗСУ. Померли з інших причин 104 особи. Були поранені – 800. Небойові ушкодження отримала ще сотня бійців.
«В цілому характер війни, він затухає, він стає менш інтенсивним, більш позиційним, більш дистанційним, покращуються і тактичні навички командирів на місцевому рівні. Думаю, саме це спричиняє менше крові з нашого боку», – зауважує військовий кореспондент газети Kyiv Post Ілля Пономаренко.
Окрім бойових втрат, в 2018-му чи не найбільшою за всі роки війни на Донбасі була кількість звільнень зі Збройних сил України. У Генштабі нарахували 24 тисячі осіб.
«Значні показники звільнення 2017-2018 років пояснюються тим, що з початком російської агресії та введенням особливого періоду в державі звільнення по закінченню контрактів було призупинено. У 2016 році, наприклад, було звільнено лише 4,5 тисячі осіб. Тому із внесенням змін в закон України обсяги охочих звільнитися, які накопичилися у 2014-2016 роках, виявилися такими значними», – зауважили в Генштабі у відповідь на інформаційний запит «Донбас.Реалії».
Нестача військових на передовій зараз доволі відчутна, каже журналіст Ілля Пономаренко, який постійно працює в зоні ООС. На його думку, йдуть з українського війська через відсутність реформ.
«Це складається з маленьких дрібниць. Наприклад, те, що супроводжується прислів'ям «Українська паперова армія». Всі розуміють, що це не є нормальною ситуацією, коли на передовій місцеві командири вимушені закуповувати папір для принтерів, чорнила для принтерів, щоб друкувати цілі пакети документів, які нікому непотрібні, замість того, щоб забезпечувати виконання бойових завдань. Цей безлад, неможливість займатись справою, яку вони дуже люблять, демотивує людей. Це те, що називається «совок», – розповідає журналіст.
Водночас бійці батальйону «Донбас-Україна» після чергового просування вперед зупинятися не збираються. Кажуть: до лінії розмежування, передбаченої Мінськими домовленостями, у них ще кілька кілометрів.
ДИВІТЬСЯ ПОВНУ ВЕРСІЮ ПРОГРАМИ «ДОНБАС.РЕАЛІЇ»:
