Один рік позбавлення волі присудили чоловікові, який систематично бив та ображав свою дружину. Відповідне рішення ухвалив Голосіївський районний суд Києва. Обвинуваченого взяли під варту просто в залі судових засідань. Чи допоможе реальне покарання, а не лише штрафи, стримати кривдників? І чи можна говорити про національні особливості домашнього насильства, і якими міфами обросло це явище?
41-річного киянина визнали винним за статтею 126-1 Кримінального кодексу України. Суд встановив, що «чоловік систематично застосовував фізичне насильство до дружини, ображав її нецензурними словами, залякував та принижував, за що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Проте, накладені адміністративні санкції не вплинули на чоловіка та не змінили його поведінку», – йдеться у повідомленні Київської міської прокуратури у фейсбуці.
За домашнє насильство і раніше засуджували правопорушників, проте, за словами гендерної активістки, співзасновниці Центру «Жіночі перспективи» Марти Чумало, ці вироки були з відтермінуванням.
Якщо раніше вони (кривдники) вважали, що можуть заплатити штраф і цим відкупитися, то нині постає реальна загроза у вигляді позбавлення воліМарта Чумало
«Маємо випадки, коли кривдникові давали два роки з відтермінуванням на рік. Це означає, що якщо він за цей час буде продовжувати скоювати насильство щодо своєї дружини, то він сяде за ґрати. Якщо раніше вони (кривдники – ред.) вважали, що можуть заплатити штраф і цим відкупитися, то нині постає реальна загроза у вигляді позбавлення волі», – наголосила Марта Чумало в інтерв’ю Радіо Свобода.
Правозахисники і представники неурядових організацій називають ув’язнення дієвим інструментом стримування кривдника. Адже такий захід, як обмежувальний припис, який виносить поліція, лише тимчасово обмежує агресора.
«Приписи на обмеження до 10 днів, якщо жінці таки вдається цього добитися (що в селі, де кожен кожному брат, кум і сват та панує чоловіча солідарність, просто неможливо), не працюють! Чи дійсно фантастична удача – арешт кривдника на 7 днів!.. Всього за кілька днів насильники повертаються і б’ють зі ще більшою жорстокістю заради помсти!
Скільки разів повинен побити, жорстко і сильно, скільки разів побита жінка повинна змогти звернутися з заявою про побиття, щоб кривдник поніс хоча б адміністративне покарання?!» – запитує в своєму пості у фейсбуці громадська активістка Марта Левченко, яка врятувала жертву домашнього насильства.
Про патріархальний устрій як передумову гендерного насильства
Підґрунтям для домашнього насильства можна вважати сильні гендерні стереотипи, які панують в тій чи іншій державі, кажуть експерти. Чим сильніше вони у суспільстві, тим більше ризик для жінки бути скривдженою.
Конвенція Ради Європи «Про запобігання насильства щодо жінок і домашнього насильства та боротьбу з цими явищами» (так звана Стамбульська конвенція), яку Україна одна з перших підписала, проте так і не ратифікувала, зобовֹ'язує держави долати патріархальні стереотипи.
Один із найпоширеніших міфів про домашнє насильство полягає в тому, що це явище поширене, в основному, серед незаможних і малоосвічених родин. Між тим, щоденна практика громадських жіночих організацій свідчить про протилежне.
Дружини заможних чоловіків, які мають високе становище у суспільстві і добру освіту, все частіше потерпають від своїх других половинок. І у випадках, якщо справа доходить до суду, такого кривдника важко приборкати.
«Маємо багато родин з низьким рівнем соціальної захищеності, але домашнього насильства там немає. Натомість володіємо інформацією про численні випадки, де чоловіки-програмісти із зарплатами у кілька тисяч доларів, які можуть дозволити собі найняти дорогого адвоката, принижують, б’ють і ображають своїх жінок.
До речі, і самі ці жінки з вищою освітою і непоганим становищем у суспільстві. Тут мова йде про певну динаміку влади, такий чоловік впевнений, що він може вирішувати за жінку, контролювати її поведінку», – зауважує Марта Чумало.
Карантин і домашнє насильство
За даними Мінсоцполітики, 20% українських жінок страждають від різних проявів домашнього насильства (фізичного, психологічного, економічного, сексуального).
У 2020 році стрімко зросла кількість звернень від жертв кривдників у порівнянні з минулими роками. З одного боку, на це вплинув карантин, коли жертва і агресор в буквальному сенсі були обмеженими стінами власної оселі, а з іншого боку це свідчить про підвищення рівня правової культури українських жінок. Вони просто перестали боятися і вже знають, куди звертатися по допомогу, переконана Марта Чумало.
За перше півріччя минулого року ми мали втричі більшу кількість звернень до поліціїМарта Чумало
«За перше півріччя минулого року ми мали втричі більшу кількість звернень до поліції. Я зараз кажу про Львівську область. Щодо загальної ситуації по Україні, то кількість скарг від потерпілих збільшилася у два рази. Зараз загострюється економічний фактор, який збільшує залежність від кривдника. За рік пандемії доходи людей суттєво впали. Дуже багато жінок у нас втратили роботу», – наголошує гендерна активістка.
Правозахисники зауважують, що, попри високі цифри домашнього насильства, за 10 років Україні вдалося досягнути суттєвих зрушень: змінилося національне законодавство, краще стала реагувати поліція, а жертви злочину більш обізнані з методами захисту.
