Перекличка негідників?
Ставлення до вакцин роздробило більшість країн світу. Жодна держава не може похвалитися одностайністю у цьому питанні. У кожній країні можна знайти тих, хто не вірить у щеплення. Скрізь є люди, які готові протестувати проти локдаунів.
Причому не дуже важливо, які саме мотиви піднімають вони на свої прапори. Хтось не вірить в існування хвороби. Хтось вірить у природний імунітет. Одні переконані, що вакцини робили поспіхом. Інші – вірять у світову змову, чіпи та Білла Гейтса. Нині ці відмінності вже вторинні. Фактично суспільство ділиться на тих, хто готовий робити собі щеплення, і тих, хто навідріз відмовляється.
Потрібно враховувати, що півтора десятиліття тому широкосмуговий інтернет і соцмережі здійснили головну трансформацію. Вони дали голос мільйонам раніше безмовних людей. Але цей процес не міг бути вибірковим, а тому свій голос отримали навіть міські божевільні.
В умовні вісімдесяті представник теорії «плоської землі» був приречений вважати себе одинаком, якого оточують дурні та лицеміри. Але соціальні мережі дозволили йому знаходити однодумців, об'єднуватися з ними у групи, створювати політичний запит і отримувати на нього політичну пропозицію. Рано чи пізно з'являється той, хто говорить раніше недопредставленій групі, що готовий бути їхнім публічним голосом і виступати вголос від їхнього імені.
Перед політиками відтепер є ціле море потенційних виборців, які живуть під владою своїх страхів
А тепер такий самий запит створюють антивакцинатори. Перед політиками відтепер є ціле море потенційних виборців, які живуть під владою своїх страхів. Більше того – в очах антивакцинаторів щеплення загрожує їхньому здоров'ю, а отже, для них йдеться про життя і смерть. Про есхатологічні питання буття. Про те «бути» їм чи «не бути».
Це перший рівень потреб Маслоу. Найбазовіший, на тлі якого тьмяніють усі інші. Антивакцинатори у власних очах борються за право на життя, і це відводить усі інші відмінності на другий план. Цілком можливо, що на їхньому мітингу пліч-о-пліч стоять люди, які мають різні погляди на історію та політику. Вони можуть молитися різним богам і мати різних кумирів. Але їх усіх об'єднує страх і протест. І, безумовно, виникає величезна спокуса скористатися цією ситуацією.
На наших очах виник глобальний ринок для негідників і лжепророків
Причому така спокуса може виникати не лише у політиків. Вона може виникати у громадських діячів і лідерів думки. У журналістів і телеканалів. У тих, хто створює фейкові сертифікати про вакцинацію, і тих, хто продаватиме особливо довірливим «фуфломіцини» для боротьби з хворобою.
На наших очах виник глобальний ринок для негідників і лжепророків. Які створюватимуть собі кар'єри на гаслах боротьби за права людини. Які називатимуть обмеження – апартеїдом. Заклики до вакцинації – тиранією. А тих, хто посилатиметься на статистику, називатимуть ошуканцями та панікерами.
Різниця між дурнями і негідниками не така вже й велика, якщо міряти наслідками
І це ще одна історія про колективне благо та індивідуальне. Тому що ті, хто вирішать заробляти собі капітали на цій ситуації, знову опиняться перед дилемою. З одного боку – їхнє особисте процвітання. З іншого – колективне благо у вигляді здоров'я співгромадян.
І через цей тест проходитимуть усі країни без винятку. Незабаром ми зможемо зрозуміти, хто який вибір зробив на цьому етичному роздоріжжі. І якщо одних політиків виправдовуватиме не дуже високий інтелект, то поведінку інших ми зможемо пояснити лише дуже високим рівнем безпринципності.
Хоча різниця між дурнями і негідниками не така вже й велика, якщо міряти наслідками.
Павло Казарін – оглядач Крим.Реалії
Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
