Російські війська захопили територію шахти «Бутівка», мають частковий успіх у Пісках та постійно ведуть штурмові дії в районах Кам’янки та Красногорівки. Поєднує всі ці назви українське місто – Авдіївка. Попри те, що в останні тижні всі зусилля Кремль кинув на Бахмут та навіть припинив через брак сил штурми у районі Сіверська, у цей час агресор атакував на Авдіївському напрямку. Українська армія просто зараз докладає там великих зусиль, щоб утримати лінію оборони.
Авдіївський напрямок об’єднує населені пункти уздовж західної околиці Донецька. Піски розташовані південніше від Авдіївки, Кам’янка та Красногорівка – північніше. Після 5 місяців лобових атак російські війська, схоже, вирішили взяти Авдіївку в кільце.
На напрямку Донецьк-Піски ворог має частковий успіх, йдеться у вечірньому зведенні Генерального штабу ЗСУ. 1 серпня командування повідомило про відбитий штурм Пісок, 2 серпня – про невдалу спробу російських військ штурмувати в напрямку Авдіївки.
До цього протягом п’яти місяців масштабного вторгнення саме лінія фронту під Донецьком не зрушила з місця, оскільки є дуже укріпленою за 8 років війни.
«6500 снарядів на село менше ніж за добу. І таких діб вже шість, і в голові не укладається, як в цьому шквалі ворожого вогню залишається в живих хоч якась кількість нашої піхоти. Їде резерв на позицію закривати прорив собою, а через 5 хвилин з 15 людей цілим лишається один», – так описує на своїй сторінці в соцмережі останні дні на позиціях в Пісках українській військовослужбовець Сергій Гнезділов. За його словами, Росія веде надзвичайно щільний артилерійський вогонь, розбиваючи міцні бетоновані позиції. Частину позицій українські військові втратили, мають значні втрати серед особового складу та просять допомоги артилерією, якої дуже не вистачає.
«Авдіївка, Піски – там просто пекло. Цього навіть не описати словами», – так сьогодні у вечірньому зверненні описав ситуацію у зоні бойових дій на Донбасі президент Володимир Зеленський.
З деяких позицій довелося відійди, бо там немає нічого вцілілого, повідомив Радіо Донбас.Реалії голова Авдіївської міської військової адміністрації Віталій Барабаш. Ось його основні тези:
– В останні дні в рази посилилися обстріли в цьому районі. Застосовується ствольна та реактивна артилерія, а також авіація.
– Українські військові відійшли з позицій на шахті «Бутівка». Адже там немає за що триматися: немає нічого вцілілого.
– Російські війська мають певний успіх у Пісках. Українські підрозділи відвели людей з деяких позицій. Ці позиції вщент розбиті агресором.
– Також тривають постійні спроби штурмових дій північніше Авдіївки, в районах Кам’янки та Красногорівки. Також російські війська намагаються штурмувати промзону Авдіївки. Але там їм наступати дуже складно.
– В саму Авдіївку також стало частіше прилітати. В місті вже давно немає електрики, води та газу. Попри це, там залишається близько 2,5 тисяч людей. Хтось лише зараз наважується виїжджати. А є й ті, хто вже повертається в місто з евакуації.
– Захопити Авдіївку прямими атаками росіяни не можуть. Тож намагаються просунутися з флангів.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
