На автозаправних станціях у російських Краснодарі, Анапі, Новоросійську та на головних дорогах Кубані – черги та обмеження на продаж бензину в одні руки. Губернатор Краснодарського краю Веніамін Кондратьєв звинувачує в цьому «ажіотажний попит» з боку жителів окупованого Росією українського Криму, де авто заправляють лише за талонами.
Паралельно проблеми з пальним виникли у сільгоспвиробників Ростовської області: їх навряд чи можна пояснити ажіотажем, оскільки фермерів забезпечують у «пріоритетному порядку». Де і чому виникають труднощі з доступністю бензину на півдні Росії – у матеріалі проєкту Радіо Свобода «Кавказ.Реалии».
Відео черг на заправках у краснодарських пабліках почали з’являтися ще 6 червня – колону машин із кримськими номерами зняли в Темрюцькому районі. На кадри очевидців на АЗС у станиці Голубицькій потрапив водій, який укладає в авто понад десяток каністр із бензином.
Повідомлення про брак пального або його окремих найменувань на заправках надходять не лише з Темрюцького району, а й з Анапи, Білозерного, Новоросійська та Краснодара. Очевидці фіксують відсутність пального як на приватних автозаправках, так і на великих мережевих станціях – більшість повідомлень присвячені АЗС «Лукойл».
В оперштабі Краснодарського краю 8 червня заявили, що йдеться про «збій дрібнооптових закупівель» у «приватних заправних станцій». Менше з тим, там визнали випадки, коли бензин був відсутній «на кількох мережевих АЗС». Увечері того ж дня Веніамін Кондратьєв написав, що дефіциту бензину в Краснодарському краї немає, а в чергах на заправках винен «штучний ажіотаж» на тлі «непростої ситуації в сусідніх регіонах».
Жительці Краснодара на запитання про каністри для пального в будівельному гіпермаркеті повідомили, що 20-літрові ємності закінчилися: вона припустила, що всі дізналися про дефіцит пального – «давно дізналися», відповів їй консультант.
Слова губернатора про «ажіотаж» підкріпилися обмеженнями з боку автозаправних станцій: на АЗС «Газпрому» в Геленджику, за словами водіїв, продають не більше ніж 50 літрів в одні руки. У «ЛУКОЙЛ-Югнефтепродукт» повідомили «Інтерфаксу», що у них на заправках уже давно діє обмеження на продаж не більше ніж 100 літрів у руки.
Загалом 15 заправок у Краснодарському краї призупинили продаж пального: у Краснодарі, Красноармійському, Кущівському, Слов’янському та Усть-Лабінському районах, оголосили 10 червня в оперштабі регіону. За даними влади, у Темрюцькому районі спостерігаються черги до ста машин, але бензин є.
Звідки дефіцит?
Дефіцит бензину в 2026 році почався з окупованого Росією українського Криму: ситуація з браком пального на півострові настільки серйозна, що ще 31 травня великі мережі заправок «АТАН» і «ТЭС» почали продавати його за талонами. Невдовзі довелося тимчасово зупинити продаж самих талонів. Перед заправками розтягнулися кілометрові черги: на початку червня 40-річного кримського водія забрали з такої черги з інфарктом.
Жителів півострова, які масово поїхали закуповуватися бензином у Краснодарський край, звинуватив у проблемах із пальним у Темрюцькому районі депутат міськдуми Краснодара Сергій Клімов – він попросив ще більше обмежити відпуск бензину (лише до повного бака) і закликав силові структури «вжити жорстких заходів щодо спекулянтів». У Криму вже дійсно є випадки притягнення до адміністративної відповідальності за спробу перепродажу бензину: протокол склали щодо жителя Ялти. Держканал «Крим 24» після затримання опублікував його відеовибачення.
Військовий аналітик Давид Шарп у розмові з «Кавказ.Реалии» називає те, що відбувається на кубанських заправках, «ефектом доміно»:
«Дефіцит пального і зрив пляжного сезону в різних місцях – це в цьому випадку бонус, який має і економічний, і публічний ефект: росіяни відчувають на собі війну. Але коли говорять про удари по «сухопутному коридору» в Крим, мова насамперед іде про найважливішу з військової точки зору артерію постачання».
Перебої з постачанням почалися після українських ударів по трасі Р-280 «Новоросія», що веде з Ростова-на-Дону до Криму через окуповані території України. Французький дослідник Клеман Молен підрахував, що українські безпілотники з початку травня уразили щонайменше 290 російських транспортних засобів.
«Це шосе для постачання всього, що потрібно – паливно-мастильних матеріалів і боєприпасів – власне, на південний фронт. Коли знищується частина об'єктів такого роду або паралізується рух, то виникають недопоставки. Є дуже важлива військова складова: українці також б’ють і по залізниці, і по суднах в Азовському морі. Головне завдання, щоб російські війська на фронті недоотримали норми постачання. Якщо це відбувається досить довго, то автоматично падає їхня боєздатність – хоч у нападі, хоч в обороні», – пояснює Шарп.
Далі, продовжує він, і починається ефект доміно: навіть якщо десь ще цих ударів немає, але по сусідству вони є, це впливає: спекулятивний ажіотаж – одна зі складових, зазначає експерт.
Передкризова ситуація
У сусідній Ростовській області дефіциту пального немає, заявив ще 10 червня заступник губернатора Ігор Сорокін. Утім, його колега повністю спростувала ці слова вже наступного дня: обласна міністерка сільського господарства Анна Касьяненко зізналася, що на Дону «фіксують дефіцит паливно-мастильних матеріалів».
Для збиральної кампанії фермери накопичили лише половину від необхідного обсягу пального, заявила Касьяненко. Влада закликала сільгоспвиробників «максимально заповнити резервуари» – яким чином зробити це в умовах зростання цін, вона уточнювати не стала. При цьому раніше Сорокін стверджував, що донських аграріїв забезпечують у «пріоритетному порядку».
Назвати те, що відбувається, «паливною кризою» поки що не можна – так говорять про повну відсутність взагалі будь-яких марок пального, багатокілометрові багатоденні черги та підвищення роздрібних цін одразу на десятки відсотків. Менше з тим, ризик настання такої кризи зараз існує, каже експерт із російської нафтогазової галузі Борис Аронштейн.
«Першою причиною цієї передкризової ситуації, звісно, є удари ЗСУ та кумулятивний ефект від них. Особливо по дуже великих НПЗ європейської частини Росії, як-от рязанський НПЗ «Роснефти» або волгоградський завод «Лукойла». Обсяги нафтопереробки, які виведені з ладу, вже досягають критичної точки – близько 30%. Якщо ситуація триватиме, і з ладу буде виведено перманентно 30-35% переробних потужностей, то тут ми побачимо повномасштабну кризу. Поки що до цього не дійшло», – зазначає він.
Волгоградський НПЗ «Лукойл-Волгограднефтепереработка» призупинив переробку нафти після атаки українського безпілотника в ніч на 29 травня. Ударів по цьому НПЗ завдавали від самого початку вторгнення: за підрахунками телеграм-каналу ASTRA, це щонайменше десята атака.
Волгоградський завод є найбільшим виробником нафтопродуктів у Південному федеральному окрузі, минулого року на його частку припало 5% від загального обсягу переробки в країні.
Ще однією причиною браку пального в Краснодарському краї Аронштейн називає ажіотаж, створений обмеженнями на продаж і заявами влади:
«Влада ситуацію, з одного боку, приховує, а з іншого – розхитує човен. Тому що якби віддати її на волю ринку, ціни б піднялися, адже пропозиція не встигає за попитом. Довелося б багатьом відмовитися від відпусток на своєму автотранспорті, і співвідношення споживання та пропозиції зафіксувалося б на новому рівні. Але влада створює штучний ажіотаж обмеженнями експорту, талонами і таким чином насправді підігріває ціни, що не відповідає балансу попиту та пропозиції».
Поточну ситуацію можна охарактеризувати як «динамічну рівновагу», яка може зміститися як у кращий, так і в гірший бік, пояснює співрозмовник.
«Якщо держава не буде закручувати гайки, а, навпаки, спрямує свої сили на відновлення переробних потужностей після атак ЗСУ, то ситуація поступово нормалізується. Адаптувався ж зрештою ринок до блокади Ормузької протоки. Так, ціни зросли, але дефіциту не спостерігається, – те саме відбулося б і в Росії», – підсумовує експерт.
Обмеження на продаж пального були введені в окупованому Севастополі, Бєлгородській та Курській областях, на окремих АЗС у Москві та Підмосков'ї, а слідом за ними – у Санкт-Петербурзі та Ленінградській області. За даними російської влади та галузевих джерел, перебої пов’язані з ударами українських безпілотників по нафтопереробних заводах та логістичній інфраструктурі.
За травень українські дрони атакували російську нафтову інфраструктуру не менше ніж 30 разів – більше, ніж за будь-який інший місяць від початку війни, підрахував Bloomberg.
