Українські удари по трасі Р–280 «Новоросія», що веде з Ростова-на-Дону в анексований Крим через окуповані території України, викликали дефіцит пального та основних продуктів на півострові, загрожуючи серйозними проблемами російським військовим на південному фронті.
Міністр оборони України Михайло Федоров назвав українську ударну кампанію «логістичною ізоляцією» російських збройних сил.
Про небезпеку ситуації для російської армії говорять і російські «воєнкори», розповідає Російська редакція Радіо Свобода.
«Фронт рухається значно повільніше, ніж противник розширює і поглиблює зону активного КОНТРОЛЬОВАНОГО ураження БПЛА нам у тил. (...) У найближчі місяці ситуація може бути близькою до критичної в питаннях розміщень і особливо логістики», – зазначає автор телеграм-каналу «ПриZрак Новороссии».
Французький дослідник Клеман Молен підрахував, що українські безпілотники з початку травня уразили щонайменше 290 російських транспортних засобів, причому 60% травневих ударів припало на останні 10 днів місяця.
Як зазначає командувач українських Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді, мова не йде про «тотальний вогневий контроль» над трасою Р–280, але автомобільний трафік по ній за останні два тижні скоротився на 71%, а командування угруповання військ «Схід» нібито Раніше окупацйна влада вже обмежила проїзд трасою для цивільних осіб – найімовірніше, щоб полегшити пересування військових автомобілів. військовослужбовцям перевозити по ній вантажі – для цього їм рекомендують використовувати запасні маршрути й об’їзні шляхи.
Удари по російській логістиці
Траса Р–280 «Новоросія» є головним сухопутним маршрутом постачання вантажів і пального в анексований Крим, оскільки проїзд вантажних автомобілів Кримським мостом заборонений після операції СБУ з його підриву в жовтні 2022 року – вибухівку тоді провезли всередині вантажівки.
Пальне можна доставити в Крим і морем, через Керченську протоку, але цей спосіб великою мірою залежить від погодних умов і використовується рідше.
Ситуацію погіршують українські удари по Херсонському мосту в Чонгарі, що з’єднує материкову Україну з Кримським півостровом.
Через пошкодження мосту цивільним і військовим доводиться діставатися в Крим через Чаплинку в Херсонській області, яка розташована за 50 кілометрів від Херсона, тобто в радіусі ураження навіть деяких FPV-дронів, не кажучи вже про безпілотники середньої дальності.
Утім, 7 червня Росія ввела в дію понтонну переправу поруч із пошкодженим мостом – вона перебувала тут із 2023 року, коли цей самий міст був пошкоджений ударом ракет Storm Shadow, але останні три роки не використовувалася.
У ситуації, що склалася, українські удари по головному маршруту постачання анексованого півострова пальним призвели до його дефіциту: бензин почали продавати за талонами і не більше ніж 20 літрів на людину, місцеві жителі скаржаться на кілометрові черги біля АЗС, а влада змушена скорочувати рух громадського транспорту і вводити нову систему контролю наявності пального.
На тлі паливної кризи розвинулася і продовольча.
У соцмережах з’явилися повідомлення про те, що в супермаркетах мережі «Яблоко» ввели норми відпуску цукру, гречки та рису, а в супермаркетах мережі «Пуд» у Севастополі закінчилися цукор і сіль.
Джерело видання «Крим.Реалії» підтвердило дефіцит бензину і деяких продуктів у магазинах та обмеження на продаж деяких товарів.
Траса «Новоросія» відіграє важливу роль і в забезпеченні російських угруповань військ «Схід» і «Дніпро», які відповідають за наступ у південних регіонах України.
Аналітик проєкту Oryx Якуб Яновський у коментарі Радіо Свобода зазначає, що російська ударна кампанія дійсно призводить до послаблення логістики російських підрозділів на певних відрізках фронту, яка особливо необхідна для проведення наступальних операцій: атака вимагає більше постачання, ніж оборона, пояснює він.
Українські удари також ускладнюють російським військам перекидання підрозділів, додає Яновський.
На думку експерта, якщо ЗСУ вдасться наростити масштаби кампанії, а Росія не вживе ефективних заходів із протидії дронам, то українська армія, можливо, зможе перейти на деяких ділянках фронту в наступ і відвоювати частину окупованих територій.
Популярний провоєнний російський телеграм-канал «Рыбарь» також припускає, що в міру продовження ударів «вельми ймовірним» буде початок локального наступу «із хоча б медійно означеною метою» – перерізати сухопутний коридор у Крим.
Говорити про логістичну катастрофу для російських угруповань «Схід» і «Дніпро» та обвал фронту в зонах їхньої відповідальності, втім, поки що не доводиться – цьому немає жодних фактичних підтверджень.
Не логістикою єдиною. Цілі українських ударів
Дослідження Клемана Молена показує, що українські удари по російських вантажних автомобілях становлять лише п’яту частину від усіх українських ударів по цілях у Криму, а також у районі Донецька, Маріуполя та Мелітополя.
Якуб Яновський зазначає, що нинішні удари ЗСУ є частиною ширшої картини. Він нагадує, що інша кампанія – з «полювання» на російські засоби ППО в Криму та на окупованих територіях – розпочалася ще наприкінці 2025 року і також виявилася ефективною для ЗСУ, оскільки вона:
- відсуває російські системи ППО від лінії фронту, знижуючи ризик для українських винищувачів;
- створює проломи в російській інтегрованій системі ППО, «розчищаючи дорогу» для українських безпілотників і ракет;
- змушує операторів російських зенітно-ракетних комплексів витрачати цінні боєприпаси проти всіх видів безпілотників через побоювання за власну безпеку.
Аналітик Oryx також наголошує на важливості ударів по російських штабах, частинах, авіабазах та імпровізованих укриттях для важких видів озброєння на кшталт комплексів «Іскандер» в анексованому Криму, який перетворився на «полігон для стрільби».
Ці удари не лише знищують цінні види техніки на кшталт вертольотів, літаків і ракетних комплексів, а й змушують російське командування постійно відсувати їх від лінії зіткнення і переміщати, щоб уникнути нових ударів. Це призводить до втрати можливості застосовувати низку засобів ураження швидко і несподівано.
Розвиток українських ударів середньої дальності
Відстань від траси Р–280 до лінії фронту варіюється в межах 60–150 кілометрів.
Українські безпілотники і раніше могли без особливих проблем уражати цілі на такій дистанції, але зараз підрозділи ЗСУ здатні завдавати цих ударів з високою інтенсивністю, причому як по статичних, так і по рухомих цілях.
Якуб Яновський зазначає, що до 2025 року в українських компаній уже був великий досвід і широкі можливості в питанні виробництва дронів, і наявні платформи вимагали лише невеликих змін для розвитку нової ударної кампанії – цього разу середньої дальності.
Протягом минулого року український ВПК стикався з нестачею ресурсів для подібного перепрофілювання, але після вирішення цих проблем українські дрони середньої дальності «почали сіяти хаос у російській логістиці».
Удар по російській техніці недалеко від Донецька
Якуб Яновський відзначає внесок у процеси розвитку безпілотних технологій нового міністра оборони України Михайла Федорова.
«Він, судячи з усього, істотно збільшив обсяг ресурсів, що виділяються на кампанію «мідлстрайків», а також забезпечив їй організаційну підтримку на рівні державних структур. Федоров також вважається одним із ключових учасників успішних зусиль щодо обмеження використання Росією системи Starlink для реалізації аналогічної кампанії», – пояснює аналітик.
Сьогоднішні українські «мідлстрайк»-дрони створюються з урахуванням кількох критеріїв: вони мають бути недорогими, нести порівняно велику бойову частину, а також підтримувати високоякісний зв’язок і бути стійкими до глушіння – це особливо важливо при ударах по рухомих цілях.
Для забезпечення зв’язку при ударах по цілях на окупованих територіях українські сили часто використовують термінали супутникового зв’язку Starlink – вони практично Starlink працює на високих частотах та спрямовує сигнал за допомогою фазованої антени. На практиці це означає, що термінал із супутником з'єднує вузький промінь, а в зоні доступу терміналу знаходиться велика кількість супутників (загалом на низькій орбіті їх розташовано близько дев'яти тисяч), і при глушенні сигналу термінал просто переключиться на інший доступний супутник. до класичних широкодоступних засобів глушіння.
На пізніх етапах польоту українські безпілотники використовують штучний інтелект або так званий «машинний зір»: дрон може самостійно шукати ціль і, після її підтвердження оператором, БПЛА під управлінням ШІ здатний самостійно її уразити навіть при втраті зв’язку.
Найвідомішими в контексті української ударної кампанії стали відносно недорогі (вартістю близько п’яти–шести тисяч доларів) американські дрони Hornet – їх розробляє і виробляє американська компанія Perennial Autonomy, що належить Еріку Шмідту, колишньому голові Google.
Як зазначає видання «Мілітарний», ключова особливість Hornet – поєднання кількох видів навігації, просунутої системи захоплення та розпізнавання цілей з використанням ШІ, а також застосування нестандартних частот передачі даних.
«В результаті БПЛА здатний автономно виконувати політ за заданим маршрутом, зводячи до мінімуму необхідність постійного каналу зв’язку з оператором і значно знижуючи ефективність типових засобів радіоелектронної боротьби та детекторів дронів. Після розпізнавання об’єктів оператор отримує на екрані підказки про тип виявлених цілей і самостійно ухвалює рішення про вибір цілі для ураження», – пояснюють експерти.
Якуб Яновський погоджується з тим, що Hornet дійсно добре себе зарекомендував у межах української кампанії – зокрема за рахунок вбудованого просунутого штучного інтелекту і відносно невисокої для західного продукту вартості. При цьому, зазначає аналітик, більшість безпілотників, використовуваних у межах цієї кампанії, розробляються і виробляються в Україні, але про них говорять значно менше, незважаючи на високу ефективність і меншу вартість.
Як приклад він наводить дрон «Блискавка» компанії Vyriy, який коштує близько 800 доларів. Українські підрозділи також застосовують для ударів середньої дальності дрони FP-2 компанії Fire Point: вони здатні пролетіти майже 400 кілометрів, несучи при цьому бойову частину вагою 200 кілограмів. Це більш ніж удвічі більше за бойову частину російської «Герани-2» (модифікованого «Шахеда-136»). Ці дрони так само, як і Hornet, при ударах використовують штучний інтелект.
Російський провоєнний канал «Рыбарь» вважає, що в України найближчим часом не закінчаться засоби ураження, оскільки «чисельні показники дронів, що задіюються, зростають із місяця в місяць». «При цьому до безпілотного компонента в найближчі місяці може додатися і ракетний», – застерігають автори каналу.
Чи зможе Росія адаптуватися до нової загрози
Розмірковуючи про те, чому Росія виявилася вразливою до навали українських дронів, Олексій Чадаєв, який очолює компанію «Ушкуйник», що займається розробкою і виробництвом безпілотників для російської армії, виділив цілу низку причин:
- ЗС РФ зробили ставку на один вид ударних дронів, «Гераней», і не розвивали дрони середньої дальності, а ЗСУ водночас не лише навчилися справлятися з далекобійними російськими дронами, а й розвинули власні дрони різних дальностей. Чадаєв також відзначає внесок українських розробників у розвиток автономних систем;
- російська армія занадто сильно поклалася на радіолокаційні станції в питанні виявлення дронів, хоча вони слабо «бачать» цілі на низьких висотах (нижче 50 метрів), чим користуються українські військові. Україна для вирішення цієї ж проблеми використовує систему з тисяч акустичних сенсорів, якої немає у ЗС РФ;
- недоопрацьованість дронів-перехоплювачів.
«Старлінк і БПЛА типу «Хорнет» (їх стане набагато більше і після аналізу досвіду перших застосувань характеристики ударників будуть поліпшені) поки продовжують вигравати битву щита і меча», – визнають автори провоєнного російського телеграм-каналу «Старше Эдды».
Вони зазначають, що термінали супутникового зв’язку Starlink «не заглушити», а проти дронів середньої дальності на кшталт Hornet необхідно розгортати «підрозділи боротьби за мале небо, озброєні дронами-перехоплювачами».
Про необхідність повсюдного впровадження та масштабування розрахунків, озброєних дронами-перехоплювачами, пишуть і автори російського телеграм-каналу «Архангел спецназа».
Росія дійсно поступається Україні в виробництві різних дронів-перехоплювачів.
Найпопулярнішим зенітним FPV-дроном можна назвати «Ёлку» – дрон-перехоплювач із самонаведенням московської компанії «Наше небо». Незважаючи на відносну ефективність, його не можна назвати масовим. До того ж він має низку «Ёлка» ефективно працює лише вдень та за певних погодних умов. Цей дрон не несе жодної бойової частини: при перехопленні він лише таранить ціль, що, по-перше, вимагає високої точності (перехоплювачі з бойовою частиною можуть просто вибухнути поруч із ціллю), а, по-друге, навіть якщо дрон успішно вріжеться в ціль, кінетичної енергії може не вистачити для її знищення..
Нещодавно «Ёлку» похвалив очільник Росії Володимир Путін, тому можна припустити, що її розвиток стане активнішим, але навіть одного добре працюючого дрона не вистачить, визнає телеграм-канал «Рыбарь». На його думку, російській армії потрібен повноцінний парк засобів ПВО малого неба: різні типи перехоплювачів, дешеві РЛС, мережа спостережних постів, а також «інтеграція армійських і умовно цивільних рішень».
Ще один російський «воєнкор», Кирило Федоров, також пропонує накрити понад 400 кілометрів траси Р–280 «Новоросія» протидроновими сітками.
За приклад Федоров ставить українську армію, яка «звітує про зведення сіток на 820 кілометрів, 200 з яких – за останній місяць».
«Талони в Криму і дефіцит бензину, порушення логістики фронту – всього цього можна уникнути, якщо будувати хоча б звичайні сітки проти пінопластових пердольотів. Стовпчики і сітки, напевно, завдання на рівні побудови ядерної бомби в 1949… але ми ж зможемо?» – пише Федоров.
- Україна не поступається Росії в сфері безпілотних систем, а за деякими напрямками випереджає, повідомив головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський 11 червня. «За напрямком FPV-дронів Сили оборони України переважають ворога у співвідношенні 1,5 до 1, і протягом останніх місяців ця перевага продовжує зростати на нашу користь», – повідомив він у своїх соцмережах.
- За підсумками травня, додає головнокомандувач, підрозділи безпілотних систем Сил оборони уразили майже 180 тисяч верифікованих російських цілей. Це на 12,7% більше, ніж у квітні. Зокрема, знешкоджені близько 4 тисяч «Шахедів», уражені близько 10 тисяч позицій операторів російських безпілотних авіаційних комплексів.
- Сирський відзначив роль координаційних центрів у корпусах, завдяки яким частково стали можливі ефективні мідлстрайк-удари по Росії на відстані до 200 кілометрів. У травні Сили оборони здійснили майже 2 тисячі таких уражень: командування зафіксувало ураження 414 російських штабів, пунктів управління, районів зосередження та інших об’єктів.
Форум