Архип Куїнджі – український художник, на ім’я і спадщину якого невпинно має претензії Російська Федерація. Маріупольський автор зі світовим іменем, роботи якого нині представлені у світових музеях. В одній з найпопулярніших галерей – Metropolitan Museum of Art у Нью-Йорку – під його картиною «Червоний захід сонця на Дніпрі» минулого року з’явився прикрий напис: «У березні 2022 року музей Куїнджі в Маріуполі був зруйнований авіаударом».
І справді, сумної слави художнику додала російська повномасштабна агресія проти України. Навесні 2022-го окупанти знищили музей імені Архипа Куїнджі в Маріуполі та вивезли оригінали його картин в Росію. Директорка Маріупольської художньої школи Оксана Гнатишин твердить: «Так, як писав Куїнджі, не писав ніхто». І найбільш відомі його роботи змальовують саме Україну.
Оксана Гнатишин вирішила продовжувати справу Куїнджі та популяризувати його ім’я, а тому відновила художню школу в евакуації. Проєкт Радіо Свобода «Ти як?» поговорив з директоркою про релокацію школи, спадщину Куїнджі і – головне – про те, як маріупольські діти, що змушені були покинути рідне місто, продовжують його справу.
Викрадення шедеврів
Видатний художник народився в Маріуполі в 19-му столітті. Велику частину свого життя він і справді провів в Петербурзі, що, схоже, і викликає в Росії претензії на його спадщину, однак головним мотивом картин живописця був саме український пейзаж. Серед найвідоміших його робіт – полотна з такими назвами: «Татарська сакля у Криму», «Чумацький шлях у Маріуполі», «Українська ніч», «Вечір в Україні», «Дніпро вранці» тощо.
У квітні 2022 року, як стверджує українська влада, російські військові вивезли картини Архипа Куїнджі з тимчасово окупованого Маріуполя Донецької області до Росії. Разом з ними також викрали й роботи Івана Айвазовського, які теж були в місті.
«В Маріуполі зберігалося сім оригінальних шедеврів, які, за попередньою інформацією, були передані окупантам директоркою Маріупольського краєзнавчого музею Наталею Капусниковою, яка знала точне місце таємного зберігання шедеврів та особисто передала все з рук в руки», – написав радник міського голови Петро Андрющенко.
За його інформацією, військовим РФ передали картини «Осінь.Крим» та «Ельбрус» Куїнджі, а також ескіз «Червоного заходу»; «Біля берегів Кавказу» Айвазовського; «Море» і «Ніч на Балтійському морі» Дубовського; «А.І.Куїнджі» Калмикова.
Інші картини маріупольського художника до цього перебували в РФ або на тимчасово окупованій нею території України.
- «Ісаакіївський собор у місячному освітленні» – Смоленський художній музей.
- «Хвилі» – Художній музей у Таганрозі.
- «Тополі» – Ростовський обласний музей образотворчих мистецтв.
- «Степ» – Ярославський художній музей.
- «Лісові дерева при заході сонця», ескіз – Вологодська обласна картинна галерея.
- «Березовий гай», ескіз – Державний художній музей (Нижній Новгород).
- «Березові стовбури» – Пермська державна художня галерея.
- «Після дощу» – Бурятський республіканський художній музей імені Сампилова.
- «Українська ніч» – Третьяковська галерея (Москва).
- «Вечір в Україні» – Державний російський музей (Санкт-Петербург).
Цей список незавершений. Аби розповідати про справжнього Куїнджі, Маріупольська художня школа назвалася його іменем та продовжує його справу – вчать дітей писати , щоправда, не у Маріуполі, а у Львові, Дніпрі, Кропивницькому та Одесі, куди перебралися через війну і окупацію.
Коли дізналася, що росіяни знищили музей Куїнджі і викрали його роботи, в мене була лють
Нести знання про українського Куїнджі
Художню школу заснували у 1972 році. Чому іменем Куїнджі? «Художник народився в Маріуполі. По-друге, любив учнів, навіть оплачував їм дорогу, щоб вони приїхали до нього навчатися, та бажав, аби в Маріуполі був якийсь навчальний заклад, в якому б діти навчалися малювання», – тому, власне, виникло бажання назвати школу на його честь, пояснює директорка Маріупольської художньої школи Оксана Гнатишин.
З її слів, Куїнджі був такою людиною, з якої можна брати приклад – до учнів завжди ставився з повагою: «І в нашій школі теж була така атмосфера поваги до учнів. І коли я дізналася, що росіяни знищили музей Куїнджі і викрали його роботи, в мене була лють. І я подумала, що потрібно хоч щось лишити – так і почала в евакуації працювати художня школа імені Куїнджі».
Оксана Гнатишин розповідає, що до повномасштабного вторгнення у школі навчалися до трьох сотень дітей – зараз сорок. Каже, що працювали так, як й інші художні заклади в Україні – діти малювали, роботи відправляли на конкурси, вигравали та творили далі.
Ніхто не очікував, що російські війська швидко підійдуть
«Як у всіх» – так само описує і ранок 24 лютого 2022-го Оксана Гнатишин: «Прокинулася від вибухів. І потім в робочому чаті написали, що залишаємося вдома, дивимося за ситуацією. А далі все гіршою і гіршою ставала ситуація в місті. Ніхто не очікував, що російські війська швидко підійдуть до нас – і ще й із Запорізького напрямку. Я живу ближче до Запорізької траси на виїзді міста, тому вважаю, що мені пощастило», – розповідає директорка школи.
«Пощастило», за словами Оксани, означає, що район не обстрілювала авіація, але «міни, ракети літали над будинками». Далі художниця уривками згадує про Маріуполь: будинок цілий, хоча є три влучення, голодували, тиждень трималися, 17 березня згрупувалися з сусідами та пішли по їжу, виїжджали через Бердянськ, Запоріжжя та Дніпро на Львів, де перебуває із сім’єю досі.
«Десь місяць-два оговтувалися. Усі захворіли, тому що в Маріуполі намерзлися. Це було якось дивно. А потім між собою спілкувалися з маріупольцями, і мені писали, що всі так хворіли, коли виїхали. І вже влітку почали думати, що робити далі», – каже Оксана Гнатишин.
Запропонувала працювати та продовжувати навчання в художній школі. Так 15 вересня школа почала працювати у Львові. Ще три викладачі виїхали до Дніпра, Одеси та Кропивницького, де також організували заняття змішаної форми – наживо та дистанційно. Деякі викладачі виїхали за кордон і не можуть викладати, а з однією зник зв’язок після окупації.
«У нас – чотири класи. Поділили дітей за віком, але домовилися, що якщо дитина територіально перебуває, наприклад, в тому місці, де є викладач, але там ще немає приміщення, то дитина має право приходити консультуватися з викладачем на базі центрів «ЯМаріуполь», – пояснює директорка школи.
Продовжують не лише саме навчання, а й дослідження робіт Куїнджі. Оксана Гнатишин розповідає, що у школі відзначають день народження художника, а самі діти намагаються відтворити унікальну техніку Куїнджі.
Діти хотіли малювати Україну
«Спершу заняття мали терапевтичний ефект – діти хотіли малювати Україну, всюди були жовті і блакитні кольори. Одна дівчинка писала зруйнований Маріуполь, що з ним сталося. Це допомагає їм і навіть дорослим, які також деколи приходять до нас малювати», – каже Гнатишин.
Художниця переконана, що мистецтво відволікає, а в самому центрі можна знайти своїх – тих, хто пережив те саме і розуміє тебе.
Як малював Куїнджі, не малював ніхто
«Зараз хочемо, щоб люди, які не були в Маріуполі або не знали про Куїнджі, дізналися про цю частину історії та культури міста, адже радянська влада не популяризувала художниа, а його могила розташована на території Росії. Вони вважають його російським. Але в чому полягає його унікальність і чому він такий важливий художник? Не лише тому, що народився в Маріуполі. А тому що так, як малював Куїнджі, не малював ніхто (художник використовував незвичні, здебільшого темні кольори, а його роботи виглядали настільки реалістичними, що глядачі намагалися заглянути в саму картину – ред.)», – говорить директорка школи.
З її слів, по картинах Куїнджі одразу видно, що це – маріуполець: «Я бачу наш Кальміус (річка – ред.), бачу наші пейзажі». «Серце хоче [в Маріуполь]».
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
