Доступність посилання

ТОП новини
21 січня 2020, Київ 01:54

«Навчена безпорадність»: про проблеми житла для переселенців Донбасу


Маленький житель пансіонату «Джерело», в якому проживають переселенці без опалення та гарячої води. Пуща Водиця, грудень 2019 року

Тисячі донеччан та луганчан продовжують жити у тимчасовому житлі, з якого їх погрожують виселити з року в рік. Вони кажуть – немає грошей для того, щоб орендувати, а тим більше купити квартиру. Один із прикладів – пансіонат «Джерело» в Пущі Водиці під Києвом, в якому переселенці живуть узимку без гарячої води та опалення, а іноді навіть без світла.

Чому деякі донеччани та луганчани не можуть розв’язати житлове питання? Чому тримаються за вільну Україну? І чим їм може допомогти держава?

Про це в етері Радіо Донбас.Реалії говорили заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Руслан Калінін та журналістка Радіо Донбас.Реалії Дар’я Куренная.


– Руслане, міністерка МінТОТ Оксана Коляда раніше спеціалізувалася на допомозі ветеранам. Це відбивається на роботі міністерства?

Руслан Калінін:
Я хочу спочатку трохи розповісти про себе. Я чотири роки займався громадською діяльністю, очолюю громадську організацію «Всеукраїнська асоціація переселенців». Сам переселенець із Донецька, вже шостий рік живу в Києві. Тому для мене проблема переселенців це не щось нове. Я знаю, які є проблеми.

Оксана Коляда дійсно раніше не займалася цими проблемами, для неї це нове питання. Але в неї є радники, заступники, які взяли свій напрямок. У мене зона відповідальності – це внутрішньо переміщені особи, розв’язання житлового питання, розв’язання проблем працевлаштування.

– У попередньому міністерстві була проблема недофінансування, був дуже маленький штат. Зараз є такі проблеми? Чи є можливість у вашого міністерства розв’язувати серйозні питання?

Руслан Калінін:
У міністерстві працювало до сотні людей. Ефективно вони працювали чи ні, це краще сказати самим переселенцям. Коли я був переселенцем, я вважав, що вони неефективно працювали. Тому зараз є дуже великий негатив до цього міністерства. І ми пояснюємо, що це нове міністерство, поєднане міністерство. Раніше було Міністерство зі справ ветеранів, було Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішніх осіб. Зараз їх поєднали, нове керівництво, нові заступники.

Заступники, які займаються учасниками АТО-ООС – це люди, які самі воювали, які брали участь у захисті аеропорту (Донецький аеропорт – ред.). Ті, хто відповідає за переселенців, вони працювали в цьому напрямку і самі є переселенцями. Тому ми чітко розуміємо, які перед нами стоять проблеми. І ми будемо найближчим часом їх розв’язувати.


– Сфокусуймося на житлі. Скільки зараз переселенців, за підрахунками міністерства, звертаються, стоять на обліку, потребують житла? Де вони проживають?

Руслан Калінін:
Тут дуже цікава ситуація. Офіційно зареєстровані 1 433 000 переселенців. Але коли формувався цей реєстр, який веде Міністерство соціальної політики, не було такої графи «житло». Коли зараз така графа з’явилася, там немає чіткої інформації, а скільки людей потребує житла. Але нам потрібно відштовхуватися від якихось цифр. Тому ми беремо дані Міжнародної організації з міграції, і наш сектор економічного аналізу порахував, що приблизно 400 тисяч сімей потребують житла. Це люди, в яких немає квартири.

– Але хтось із цих 400 тисяч живе в орендованому житлі?

Руслан Калінін:
Так. Ми вирахували. За даними Міжнародної організації з міграції, тільки 12% переселенців купили власне житло. А інші живуть в орендованих, у знайомих, близьких та в місцях компактного проживання.

– А чи є цифри, скільки людей гостро потребують житла, яким дійсно нема де жити, у яких немає грошей?

Руслан Калінін:
Наразі ми збираємо цю інформацію. Є проблема – це місця компактного проживання. Зокрема, так зване місце компактного проживання «Джерело». Таких місць понад сотні в Україні, людей, які там проживають, близько 4 тисяч.

– Дар’є, розкажи про свою поїздку до пансіонату «Джерело».

Дар’я Куренная: «Джерело» – це пансіонат, який можна описати холодно, темно й страшно. Це Пуща Водиця, хоча це курортна зона Києва, там немає опалення, світла, гарячої води.

Я була там перед новим роком, коли йшов сніг із дощем. І уяви собі картину: вулиця, вогнище, люди нагрівають собі воду в каструлі, щоб випити чаю. Насправді, це неприємна картина. Особливо коли до тебе підходить десятирічна дитина й розповідає, що їй холодно, що вона часто хворіє, погано спить.

Людей, які живуть у «Джерелі», можна умовно поділити на дві категорії. Це кому дійсно нема куди подітися, їм немає за що жити. І є ті, кому, грубо кажучи, всі винні. У «Джерелі» дуже багато дітей. І це не тільки ті діти, яких вивезли після початку бойових дій, вже там народжуються діти. Я спілкувалася з жінкою, в якої четверо дітей, троє з них народилися за ці п’ять років у «Джерелі». Коли я спитала, чи не страшно народжувати дітей у таких умовах, відповіді не дають. Кажуть, що їм винні житло.

Інший момент – це самотні літні люди, яким дійсно нема куди йти, у них мінімальна пенсія і вони дуже чекають, що їх куди-небудь переселять, у ті ж будинки для літніх людей. Їм не принципово, яке місто, головне, щоб була медична допомога і догляд.

Окрім того, у «Джерелі» проживають люди з інвалідністю. Вони не можуть жити будь-де і приймати будь-які варіанти по житлу. Їм потрібна медична допомога.


Руслан Калінін: Ця ситуація з «Джерелом» виникла не вчора, вона існує майже п’ять років і майже не вирішувалася. Там дійсно близько 160 людей, 54 з них – діти, 30 людей похилого віку.

Є люди, хто каже, що ви нам винні й купуйте нам квартири в Києві. А є люди, які дійсно потребують допомоги. Я слухаю і цих людей, і власника. Це не державна власність. Власник каже, що пропонував їм різні варіанти, надавав їм гроші.

Якщо ми переселимо цю людину, ми допоможемо з пенсіями, соцвиплатами, садочками
Руслан Калінін

Який план дій у міністерства. 26 грудня людям там відключили електроенергію, я туди поїхав, побачив це все, поспілкувався. Зв’язався з ДСНС (Державна служба з надзвичайних ситуацій – ред.), вони встановили електроенергію. Зараз там працює ДСНС, а ми дивимося куди можна людей розселити. Ми запропонували варіанти, не тільки у Києві, а по Україні. Наразі ніхто не погодився.

Якщо ми переселимо цю людину, ми допоможемо з пенсіями, соцвиплатами, садочками. Ми про все це говоримо. Наприклад, у місті Дергачі є опалення, пристойний ремонт. Там 20 вільних місць. Але ніхто не погоджується. Тому ми будемо працювати з психологами, окремо з кожною сім’єю. У нас є інформація, скільки ці сім’ї отримують соціальних виплат. І хтось отримує тисячу гривень, а хтось 10 тисяч. І якщо ти отримуєш від держави 10 тисяч гривень, це гроші на компенсацію житла. Ти маєш можливість винаймати квартиру. Ми не можемо роздати всім квартири у Києві.


Дар’я Куренная: У цьому місті Дергачі ви кажете про гуртожиток, в якому готові надати 20 місць. А чи є там умови до працевлаштування, влаштування дітей у дитсадки, школи? Бо якщо людина тут вже працює, якось орендує кімнату, не зірветься на Дергачі. Чи є ще якісь варіанти з житлом?

Руслан Калінін: Всі варіанти я публікую в себе на фейсбуці. Є один житловий проєкт, який фінансується коштом німецького банку KfW. Проєкт реалізує Український фонд соціальних інвестицій. Я був у Дергачах, Богодухові, я бачив, як вони реконструюють житло. Є умови донорів, щоб брати участь у цьому проєкті, громади подають свої заявки на реконструкцію житла. Одна з умов донорів – це наявність дитсадочків, шкіл і роботи. Дергачі 16 кілометрів від Харкова, можна працювати і в Харкові.


– А якщо люди відмовляються їхати з «Джерела»?

Руслан Калінін:
Щоб розв’язати питання житла, потрібна комплексна програма. Є вже концепції цієї програми, в цьому році ми будемо розробляти саму програму. Коли запрацює програма, будуть надані державні кошти та кошти донорів, ми зможемо давати більше варіантів по житлу. Але, на жаль, у нас, у міністерстві немає коштів на програми, окрім однієї, яка не стосується «Джерела». Це програма надання субвенцій у розмірі 70% місцевим громадам на купівлю житла. Місцеві громади купують житло і надають у тимчасове користування переселенцям. На цей рік 20 мільйонів гривень – це не дуже багато. Але у нас немає інших коштів.

Тому є тільки варіанти запропонувати житло, яке реконструйоване
коштом донорів. Бо це приватна власність. І ми не можемо її віддавати.

– Дар’є, ти спілкувалася з переселенцями й ти сама переселенка. Можливо, у людей є варіанти якось орендувати житло, але вони продовжують вимагати чогось від держави, жити в подібних місцях, як «Джерело», тому що це дешево? Ти їх розумієш?

Дар’я Куренная:
У психології є такий термін як навчена безпорадність. Мабуть, багато хто з цих людей, які живуть у подібних місцях, не змогли розв’язати проблему. Наприклад, у «Джерелі» одиниці, які вважають, що їм усі винні. Є ситуація, коли сім’я переїхала з Донецька, заробляти багато вони не можуть, вони без вищої освіти, мати працює продавчинею, а батько охоронцем. Спільна сума доходів не дозволяє винаймати житло. Інша ситуація, коли молоді люди мають роботу і між собою товаришують. Я спитала, чому б не скооперуватися і не орендувати квартиру на компанію, тоді вони замислилися, тому що такий варіант навіть не приходив у голову.

Можливо, з багатьма переселенцями повинен працювати психотерапевт, який би поставив правильні установки. Тому що ти упираєшся в цю проблему і не бачиш виходу.

Плюс, потрібно не забувати, що навіть уже на шостий рік війни залишається негативне ставлення до людей із кримською та донбаською пропискою.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

(Радіо Донбас.Реалії працює по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите)

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG