Доступність посилання

ТОП новини
21 Жовтень 2019, Київ 12:47

«Кіборг» Кирило Недря про вибори, роздроблення, радикалізм та небезпеку


Кирило Недря, кіборг, оборонець Донецького аеропорту

Які особливості президентської виборчої кампанії 2019? Чому такий рівень радикалізації виборчих баталій? Яка роль політиків у розхитуванні суспільства? У чому небезпека конфронтації різних груп електорату? Що з цим робити? Про це Радіо Свобода розпитало Кирила Недрю, оборонця Донецького аеропорту, «Народного героя», кавалера ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, кандидата історичних наук, доцента Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.

Кирило Недря на прес-конференції, консультант фільму «Кіборги»
Кирило Недря на прес-конференції, консультант фільму «Кіборги»

– Скажу одразу, на мій погляд, реалії сучасного виборчого процесу такі, що вони можуть не турбувати лише людину далеку не тільки від політичного життя, а й взагалі від усвідомлення реальних небезпек для майбутнього держави...

По-перше, одразу ж кидається у вічі, при цьому суперечить самій суті єднання та прогресу, надзвичайно високий рівень радикалізації суспільства.

Звісно, що почалося це не зараз… З одного боку, це є прямим наслідком війни і того, що було перед нею. Війни, внаслідок якої, смерть в країні фактично набула статусу громадянина…

Адже саме зі смертей розпочався той політичний період, який зараз завершується. Період, в основі якого лежали задекларовані суспільством далеко не популістські вимоги. А саме – затримання злочинців (зокрема, і політичних), реальна боротьба з корупцією і жорстка система покарань за неї, перезавантаження системи влади і політичної системи загалом, викидання на смітник історії так званих «політичних трупів», знищення монополій, дерегуляція бізнесу, розвиток малого і середнього підприємництва і ще багато чого. Саме ці вимоги звучали над відкритими трунами під «Пливе кача»...

І ось минуло 5 років – для когось 5 років миру, збереженого для них іншими, а для когось 5 років війни і втрат. Смерть стала ще зрозумілішою для нас, а вимоги так і залишилися гаслами, які тепер знову озвучують учасники нових виборчих перегонів. Це нівелює вимоги, які звучали на Майдані, це затирає їх і перетворює у звичайну популістську балаканину. Само по собі це страшний подразник для суспільства, а якщо врахувати ще брехню, скандали, мову ворожнечі, якими це все супроводжується, то хіба можна дивуватися радикалізації?

Популізм політиків теж живить радикалізм. Кандидати використовують агресивну риторику, будують свої кампанії на принципах «розділяй і володарюй»

А як має на це реагувати суспільство?!

Спочатку Янукович радикалізував Майдан, потім Росія, відібравши Крим і підпаливши Донбас, зробила радикальним українське суспільство. Радикалізм однозначно передбачає наявність ворога.

– А як впливає на цей процес сам перебіг передвиборчої президентської кампанії?

– Популізм політиків теж живить радикалізм. Кандидати використовують агресивну риторику, будують свої кампанії на принципах «розділяй і володарюй», і «хто не з нами, той проти нас».

Примітивний популізм, так би мовити – непрофесійний, такий, який не враховує зміни, які відбуваються в суспільстві, не враховує того, що велика частина людей пройшли через реальні бойові дії, а ще більше тримали в руках зброю і стріляли.

Політики не враховують, що вже є покоління, яке сформувалося в умовах щоденних зведень з фронту і повідомлень про загиблих. Зверніть увагу, досить часто вік загиблих на Сході – 18-20 років... Відніміть цих 5 років і отримаєте вік становлення особистості.

Політики застрягли у минулому і старих підходах, вони не враховують зростання рівня політичної культури і політичної самоідентифікації, вони не хочуть розуміти, що велика частина громадян уже має чітке розуміння загроз і вміє аналізувати за принципом «сказано – зроблено». Велика частина суспільства уже відрізняє, де маніпуляція, а де інформування.

Адже, не забувайте, саме життя вчило цьому останні 5 років.

І, ясно, що коли люди розуміють – їх обманюють, то їхньою природною реакцією є агресія. Інший тип реакції на обман і нівелювання вимог суспільства до рівня пустих популістських гасел – є еміграція.

– До чого це може призвести?

– До чого? До роздроблення і ослаблення країни.

Наслідком може бути лише подрібнення суспільства на набагато менші сегменти, аніж вже нам відомі «схід-захід», «україномовні-російськомовні», «прозахідні-просхідні». Тепер їх значно більше і ці сегменти мають на своїх прапорах конкретні прізвища.

Політики стали дестабілізуючим фактором, вони ініціюють і підтримують роздроблення.

Чи стаємо ми від того сильнішими? Точно ні. Оскільки сама суть сили у єднанні.

Політики ж з усіх сил намагаються сегментувати електорат і, разом з цим, чи не з кожної «праски» волають про єднання і збереження/порятунок країни. Якщо ж люди не підтримують цього політика, то їх автоматично звинувачують у тому, що вони нібито не підтримують ідею збереження країни.

Це і є маніпуляція чистої води. По-перше тому, що збереження і порятунок країни – це здобуток і щоденна робота невеликої кількості людей, які всі були чи є зараз у формі. А по-друге, ну не може бути єднання через поділ. І цього не розуміють навіть ті, хто у формі вже доклався, як мінімум, до «збереження» країни.

– Як ви ставитеся до використання людей у формі у передвиборчих акціях і кампаніях загалом?

– Використання людей у формі у виборчих кампаніях, здається, уже сягнуло апогею. Але не думаю, що це принесе хоч якусь користь самим політикам. Оскільки, незважаючи на уявну широту цього кола осіб, комунікація у ньому настільки тісна, що отримати про когось інформацію є справою досить легкою, як і, за потреби, спростування чи підтвердження чиїхось здобутків чи «ідейності»...

Думаю, що це тимчасове явище. Це такий собі тренд. Три роки тому велика кількість людей не вилазила із вишиванок, а тепер камуфляжу…і це пройде.

Однак, зараз піар на учасниках бойових дій теж сприяє радикалізації, бо розколює воєнне братство.

Модераторам політичних кампаній слід врахувати, що зіштовхувати лобами юзерів у Facebook – це одна справа, а зовсім інша протиставляти людей, які пройшли війну, один одному в реальному житті.

– А як думаєте, хто швидше порозуміється після виборів – юзери соціальних мереж чи учасники бойових дій?

– А ви як думаєте?! Хто і з ким швидше знайде спільну мову – з тим, з ким були в одних окопах, чи з тим, хто війну бачив по телевізору, або слухав про неї по радіо у салоні свого авто.

Я гадаю, що ви цілком можете відповісти на це запитання самі.

Будь-яка дестабілізація буде явно на користь нашому ворогу, який, як мінімум, зможе розігрувати цей козир на міжнародній арені

До того ж, цілком очевидно, що через феномен масового емоційного вигорання внаслідок дисонансу реалій останніх років у громадян зараз дуже великий рівень недовіри до влади і до політиків загалом. Це формує ту «протестність», про яку я вже казав. І вона вплине на вибір.

Але позитив у тому, що вибір у нас таки є. Це і є демократія. Тож, «раді вітати»! Це теж, звісно, лише додає агресивності у боротьбі за голоси, створюючи реальні підстави турбуватися за порушення виборчого процесу, чи то взагалі його зрив. Але треба зробити так, щоб цього не було, бо будь-яка дестабілізація буде явно на користь нашому ворогу, який, як мінімум, зможе розігрувати цей козир на міжнародній арені.

– Що ж робити за таких умов?

– Як мінімум, необхідно підійти зважено і дуже вдумливо до своєї позиції під час голосування, чітко усвідомлюючи можливі наслідки навіть за свій власний вибір. Приділіть час тому, щоб згадати чи перевірити, що і ким із кандидатів було «сказано», а що із сказаного таки було «зроблено», адже новачків у політиці серед основних претендентів немає.

Саме Україна має бути – понад усе! Не конкретний політик, а країна, за існування якої заплачено таку високу ціну

Ну, а щодо радикалізації, то, на жаль, і цей період історичного поступу нам треба пройти, але пройти зважено. Почутий активіст не стане радикалом, а радикал, який побачив, що політик виконав свою обіцянку може стати активним громадянином. Сучасний сплеск радикалізму, можливо, примусить політиків змінити ставлення до необережно і гучно промовлених обіцянок і слів, а то й навчитися відповідати за свої слова.

Ну і ще пам’ятайте як мантру, що саме Україна, таки, має бути – понад усе! Не конкретний політик, а країна, за існування якої заплачено таку високу ціну.

До того ж, відкривши підручник з історії, ми там знайдемо багато відомих і видатних прізвищ, але усі вже із словом-приставкою «були». Натомість, про останній період історії нашої держави називається – «З моменту здобуття незалежності і по СЬОГОДЕННЯ...»

Читайте ще:

Свідчення про війну. Розповідає «кіборг» Кирило Недря

«Кіборг» Кирило Недря про те, чого не вистачає Україні для успіху і щастя​

«Кіборг» Недря: «Будувати Україну треба так, як обороняли Донецький аеропорт»​

  • 16x9 Image

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Автор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG