Чехія на початку коронавірусної пандемії стала однією з перших країн, які запровадили суворі обмеження, і тим успішно і значною мірою вповільнила поширення інфекції. Та нині ситуація докорінно змінилася, і Чехію вже називають «однією з найгірших» у світі за дедалі більшими цифрами захворюваності на COVID-19. Що ж сталося?
Навесні Чехія була за заходами протистояння новому коронавірусному захворюванню серед «передовиків»: 1 березня в країні виявили перші випадки COVID-19, а вже через тиждень почали запроваджувати перші обмежувальні заходи. Відтоді вони нарощувалися кожні кілька днів: закриття очного навчання в усіх школах і вишах, із 15 березня оголошення стану надзвичайної ситуації – вперше в сучасній історії Чехії на всій території країни, – практично повне закриття кордонів на в’їзд і на виїзд, спершу обмеження робочого часу, а потім і повне закриття закладів громадського харчування (але з можливістю торгівлі на винос), закриття майже всіх закладів торгівлі (крім продуктових і аптечних крамниць і автозаправок), значні обмеження на пересування громадян із практичною забороною масових акцій і обов’язкове закривання рота й носа медичною маскою чи шаликом тощо поза межами свого дому (Чехія була першою країною, яка запровадила таку вимогу). Міста й села, де ставалися спалахи захворювання, закривали на ще суворіший карантин.
Навесні все було майже добре
Заходи спрацювали і вповільнили швидкість розповсюдження інфекції в Чехії, порівняно з іншими країнами, де обмеження були менш суворі (Чехію з її майже 10,7 мільйона населення тут часто порівнюють зі Швецією, де близька кількість населення – майже 10,4 мільйона, – але в ній більше покладалися на добровільні самообмеження громадян і практично ніяких заборон чи вимог не запроваджували – і, наприклад, станом на 1 травня в Чехії було 257 смертей, пов’язаних із коронавірусом, проти 2 719 летальних випадків у Швеції) чи були запроваджені надто пізно (як то сталося, наприклад, із Італією, де перший випадок виявили ще 31 січня, але лише з кінця лютого почали закривати на карантин окремі регіони зі значними спалахами захворювання, переважно на півночі країни, і тільки з 10 березня обмеження поширили на всю Італію).
Чеські надзвичайні заходи були оголошені спершу на 10 днів, але протривали понад місяць. Перші обмеження почали послаблювати з 20 квітня, і це поступово тривало далі, доки переважну більшість їх не скасували врешті 25 травня – і це сталося швидше, ніж спершу планований термін 8 червня. Але ще зі зламу квітня і травня кількість видужалих від COVID-19 у Чехії почала перевищувати число нових інфекцій – що й було однією з цілей обмежень.
Нова хвиля
Та вже в липні кількість нових випадків захворювання в Чехії почала знову і все швидше зростати. У серпні й вересні майже кожен день приносив новий «рекорд» за числом виявлених захворілих, почав зростати й відсоток смертності. Ще з кінця серпня деякі країни Європи почали викреслювати Чехію з переліку безпечних щодо COVID-19 країн, що стало означати вимогу карантину для тих, хто прибув із цієї країни.
13 вересня в Чехії заявили про другу хвилю епідемії. Як сказав тоді Роман Прімула, на той час урядовий уповноважений у галузі медицини, а нині вже міністр охорони здоров’я Чехії, його країна стала на той час третьою найбільш ураженою країною в Євросоюзі. У Чехії знову запровадили обов’язкові маски, цього разу лише в приміщеннях і транспорті.
Але ситуація продовжувала різко погіршуватися. 30 вересня уряд знову запровадив у країні стан надзвичайної ситуації, а наступними днями продовжив оголошувати нові обмеження. Зокрема, з середини жовтня в Чехії знову закриті школи й виші для очного навчання, заклади громадського харчування (крім продажу на винос), кіно й театри, скасовані спортивні заходи, заборонені зустрічі більш як шести осіб (не рахуючи дітей). Новим заходом стала заборона пити алкогольні напої (і пиво теж) на відкритому повітрі. Це зробили через те, що охочі випити законно отримували свої напої «через віконце» і юрбою пили їх собі тут же під пивницями.
Нинішні обмеження були запроваджені спершу на двотижневий термін. Уряд заявляв, що не планує далі посилювати їх, а наприкінці згаданого терміну з’ясує, наскільки дієвими стали нові заходи і чи варто їх продовжувати далі.
Але життя вносить свої корективи. Через те, що число хворих усе зростає, згідно з новим рішенням уряду, з 21 жовтня знову повернулися, за незначними винятками, обов’язкові маски скрізь поза межами дому. А 22 жовтня чеський уряд збирається на «чергове позачергове» засідання, на якому, за повідомленнями, може йтися про нове закриття крамниць і закладів послуг, таких, як перукарні. Причина – за чеським «світлофором», тобто кольоровим позначенням частин країни за рівнями COVID-19 (від нульового білого рівня через перший зелений і другий помаранчевий до третього, найгіршого, червоного) вже майже вся країна опиняється в «червоній» зоні.
В уряді Чехії вибачаються за погану підготовку
Роман Прімула, вже як міністр охорони здоров’я, 13 жовтня вибачився за погану підготовку держави до другої хвилі COVID-19 і заявив, що нинішні обмеження можна буде послабити, коли впаде до рівня 0,8 так зване репродукційне число, яке вказує, скількох пересічно нових людей заражає за час свого захворювання кожен виявлений носій вірусу. На цей час це число в Чехії становить 1,3–1,5. Той телевиступ Прімули дивилися в прямому ефірі приблизно три мільйони глядачів із загалом майже 10,7 мільйона населення країни.
Він знає, що говорить. Навесні, на початку пандемії, Прімула, епідеміолог за фахом, був заступником голови МОЗ; наприкінці травня він залишив посаду з організаційних причин і став урядовим уповноваженим. Але вже під кінець вересня він очолив міністерство, коли під тиском другої хвилі епідемії подав у відставку тодішній міністр охорони здоров’я Адам Войтєх, юрист за освітою і музикант за першим своїм фахом, хоча й із дипломом магістра адміністрації охорони здоров’я.
Тож, як каже Роман Прімула, в уряді був певний план боротьби з пандемією, але через швидке зростання числа хворих його довелося модифікувати і посилити обмежувальні заходи, порівняно з тим планом. Тепер в уряді готують новий план, але мають для цього спиратися на певні дані. За словами міністра, публічно оприлюднять цей план тільки після того, як вдасться стабілізувати нинішні рівні зростання захворюваності. На його думку, після стабілізації має йтися про заходи тривалого застосування, але не настільки економічно болісні – такі, як вимога носити маски.
Але уряд критикують, зокрема, якраз за те, що він не представив публічно відомого плану, в якому було б наперед оголошено, які заходи можуть запровадити і за яких умов захворюваності, щоб громадськість і підприємці могли наперед готуватися до них.
Чехи не вірять у серйозність коронавірусу, але уряд критикують за слабку реакцію
Іще одна причина – відносно легковажне ставлення до коронавірусу значної частини чехів (хоча маски більшість носить сумлінно).
За недавнім опитуванням, яке оприлюднили 15 жовтня, більшість чехів не боїться його. За цими даними, 46% опитаних не вважає COVID-19 за загрозу, хоча й серйозно ставиться до нього, а ще 17% узагалі вважає, ніби COVID-19 «не серйозніший за грип». Тих, хто вважає це захворювання загрозою «сильно» чи «радше», виявилось разом лише 32%.
А от до дій чеського уряду ставлення в країні, по суті, протилежне: загалом 84% опитаних вважають, що уряд країни «напевно» чи «радше» вже влітку мав піти на суворіші обмеження для протидії COVID-19, і тільки 25% із цим не згодні. Якщо навесні чеський уряд часто критикували за обмеження, які називали надто суворими, то нині багато хто вважає, що з поверненням таких заходів уряд запізнився. При цьому, коли 20 серпня вже згаданий тодішній голова МОЗ Адам Войтєх заявив про необхідність повернути обов’язкове носіння масок, голова уряду Андрей Бабіш відкинув тоді таку можливість. За словами коментаторів, саме тоді й могла статися вирішальна помилка в боротьбі проти коронавірусу.
Іще одне опитування, результати якого назвали 16 жовтня, засвідчило, що за останній місяць у Чехії помітно зменшилося число охочих вакцинуватися від нового коронавірусу, коли така вакцина з’явиться. «Обов’язково» чи «радше» нині вакцинувались би лише 34% опитаних у Чехії, 66% заявили, що «радше» чи «ні в якому разі» не будуть вакцинуватися; місяць тому ці числа були 42% проти 58%.
Чи вистачить лікувальних можливостей?
За такої ситуації і через подальше зростання числа хворих (а вони, за повідомленнями, пересічно все молодші, і тепер саме серед молодших найбільше найтяжчих випадків) у Чехії вже починають заповнюватися лікарняні ліжка, призначені для уражених COVID-19. У деяких регіонах країни заповнення вже стовідсоткове.
Тому лікарні знову, як і навесні, починають відкладати заплановані раніше операції і лікувальні процедури тим, кому це відкладання не становить безпосередньої небезпеки життю, і не приймають нових пацієнтів у таких самих ситуаціях. А уряд країни і регіональні органи влади починають укладати нові домовленості.
Зокрема, домовляються з сусідніми Німеччиною й Польщею, де нині становище з коронавірусом відносно значно краще, щоб чеських хворих можна було відправляти до тамтешніх лікарень. Уряд масово закуповує лікарняні ліжка (фізичні ліжка, з усіма можливостями для надання лікарняної допомоги) в чеських виробників, щоб їх можна було використати для тимчасових польових лікарень (виробники кажуть, що на Заході такі ліжка коштують від 1,5 до 4 тисяч євро за одиницю, але своїй країні вони продадуть дешевше). У столиці Празі, де становище з захворюванням чи не найгірше в країні, армія вже почала розгортати польовий шпиталь на 500 місць в одній із величезних зал виставково-ярмаркового центру. Його мають змонтувати до кінця тижня.
Проблеми є і з медичним персоналом, у першу чергу з медсестрами, але й і з самими лікарями, в першу чергу анестезіологами й реаніматорами. Практичних лікарів просять «віддати» своїх медсестер лікарням або закликають на допомогу студентів медичних училищ. Чеська лікарська палата звернулася з проханням повернутися на Батьківщину до чеських лікарів, які виїхали працювати за кордон, де заробітки лікарів помітно вищі. Попередні переговори про допомогу медпрацівниками ведуть навіть із арабським Катаром.
В уряді Чехії вважають, що з усіма цими заходами колапс системи охорони здоров’я країні не загрожує, хоча, за оцінкою керівника Інституту інформації і статистики в галузі охорони здоров’я Ладіслава Душека, до кінця жовтня в понад 10-мільйонній Чехії може бути ще 200–250 тисяч нових пацієнтів із коронавірусом. Але фахівці кажуть, що навіть якщо чинні нині обмежувальні заходи спрацюють, найближчі кілька тижнів усе одно будуть дуже важкими.
Економіка Чехії, як і інших країн світу, зазнає через протиепідемічні обмеження значних втрат. Але і навесні, і нині уряд запроваджує програми певних відшкодувань підприємцям, перш за все дрібним і середнім, які потерпіли від закриття їхніх закладів чи втрати попиту на їхню продукцію. Їм відкладають сплати за кредитами, на нові кредити надаються державні гарантії. Якщо індивідуальний підприємець буде змушений припинити роботу, він отримає по 500 чеських крон (нині приблизно 617 гривень) на день. А за догляд за дитиною, яка потребує такого догляду через закриття шкіл, приватним підприємцям держава заплатить по 400 крон (майже 500 гривень). І це лише деякі приклади державної підтримки підприємництва в Чехії в часи протиепідемічних обмежень.
Що в Чехії, що в Україні
Але є й кроки, які напевне викличуть критику – як це сталося з таким самим кроком в Україні: 17 жовтня чеські посадовці повідомили, що домовилися про нові постачання препарату «ремдесивір» із його виробником, американською компанією Gilead, і домовляються й про подальші закупки. І, як і в Україні, про це було оголошено вже після того, як 16 жовтня Всесвітня організація охорони здоров’я повідомила про результати широкого міжнародного дослідження, яке засвідчило практичну марність використання цього дорогого противірусного препарату саме проти COVID-19, всупереч попереднім припущенням про його дієвість. Можливо, причиною такої прихильності до цих ліків, розроблених спершу проти гарячки ебола, стало те, що створила їх команда дослідників під проводом чеського вченого Томаша Цигларжа.
У Чехії в цьому зв’язку не згадували про аналогічний крок влади в Україні. Але в засобах інформації в цій країні звернули увагу на смерть від COVID-19 українського фітнес-блогера Дмитра Стужука, який, маючи на цей час 1,1 мільйона підписників в інстаґрамі, раніше стверджував, що ніякого вірусу не існує. У своєму останньому дописі 14 жовтня він визнав, що захворювання існує, і воно серйозне, а 16 жовтня його не стало. Про його смерть повідомила його колишня дружина, ще популярніша блогерка (нині 5,2 мільйона підписників в інстаґрамі) Софія Стужук – яка теж раніше твердила, ніби новий коронавірус «створили штучно 2015 року» і ніби «небезпеку його значно перебільшили, він не страшніший від звичайного грипу насправді».
Станом на ранок 21 жовтня у світі від початку пандемії зафіксували понад 40, 7 мільйона випадків COVID-19: понад 1 мільйон 124 тисячі людей померли, 27,8 мільйона пацієнтів одужали, свідчать дані на сайті Центру системних досліджень при Університеті Джонса Гопкінса.
