Білоруська служба Радіо Свобода

Латвійсько-білоруський кордон за останні три роки – після початку великої війни Росії проти України – змінився до невпізнанності. У лісах і болотах побудували нові дороги, через озера збудували понтонні переправи, викопали протитанкові загородження та рови – ці зміни помітила Білоруська служба Радіо Свобода на оновлених знімках Google Earth. А потім визначила точні зміни та обговорила їх з експертами.

145 кілометрів паркану вздовж кордону з Білоруссю

Латвія завершила будівництво паркану на кордонах із Білоруссю та Росією, повідомила 29 грудня латвійська компанія «Valsts nekustamie īpašumi», яка відповідає за зведення огорожі. Загальна довжина паркану склала 425 кілометрів, з яких 145 кілометрів припадають на білоруську ділянку.

Будівництво паркану на кордоні з Білоруссю завершили у серпні 2024 року, проте роботи з його технічного вдосконалення та створення додаткової інфраструктури тривають. Окрім паркану, тут спорудили 120 кілометрів патрульних доріг та 27 кілометрів доріг для пішого патрулювання. У порівнянні з 2022 роком на супутникових знімках Google Earth теперішній вигляд білорусько-латвійського кордону змінився кардинально: там, де були болота, нині прокладені дороги.

Особливість білорусько-латвійського прикордоння полягає в тому, що державний кордон часто проходить через річки, болота та озера. Для контролю такої місцевості тут насипали дороги для техніки, місцями з дерев’яними настилами.

Для патрулювання кордону в Латвії проклали понтонні мости – загалом 1,75 кілометра понтонів через великі озера. В інших країнах таких технічних рішень ще не використовували.

«Це дуже оригінальне технічне рішення. І, ми вважаємо, дуже вдале. Там, де раніше на човнах можна було переправитися (мігрантам – ред.), зараз це вже складно робити», – прокоментував Радіо Свобода Ігор Раєв, депутат латвійського Сейму, парламентський секретар МВС і полковник запасу Збройних сил Латвії.

До кінця весни 2026 року вздовж річки Двіни на кордоні з Білоруссю планують завершити спорудження шести спеціальних веж. Вони будуть оснащені технологічним обладнанням для моніторингу річкової поверхні. Це коштувало Латвії майже 3,6 мільйона доларів.

Символічних змін зазнав радянський монумент «Курган дружби», встановлений на перетині кордонів Білорусі, Росії та Латвії у 1959 році. Радянська, а пізніше російська та білоруська влади організовували тут 2 липня зібрання «дружніх народів» на честь ветеранів Другої світової війни.

У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення РФ проти України, Латвія дозволила демонтаж пам’ятників, що прославляють радянський та нацистський режими на своїй території, а на «Кургані дружби» з латвійського боку плити частково демонтували. А потім навпроти кургану викопали протитанковий рів, встановили металевий паркан з колючим дротом, «зубами дракона», а також прибрали міст, що з'єднує Латвію з Білоруссю.

Вторгнення Росії в Україну змусило Латвію взятися за кордон

З точки зору внутрішньої безпеки, рівень загрози з боку Білорусі в Латвії сприймається навіть вищим, ніж з боку Росії, пояснює Ігор Раєв:

«Я навіть не говорю про інформаційні та кібернетичні атаки чи інші форми тиску. Ситуація та дії в районі, найближчому до білоруського кордону, наразі викликають більше занепокоєння. Це тому, що всі гібридні загрози відбуваються саме на кордоні з Білоруссю, а не на кордоні з Росією».

За словами латвійського депутата, ситуація на латвійсько-білоруському кордоні за останній рік стала набагато напруженішою. Він зазначає, що групи мігрантів, які зараз «перекидаються» між кордонами Польщі, Литви та Латвії, діють переважно з латвійського боку.

«Гібридна загроза, яка спеціально створена», – каже Раєв, зазначаючи, що реальні міграційні потоки виглядали б інакше, якби вони були природними.

Раєв визнає, що Латвія занадто довго відкладала повномасштабне укріплення свого східного кордону. Лише вторгнення Росії в Україну змусило країну «нарешті серйозно поставитися до питання» та інвестувати в інженерні та військові рішення. Одним із найскладніших етапів було будівництво на водно-болотних угіддях з Білоруссю. За словами Раєва, понтонні патрульні маршрути були «дуже оригінальним технічним рішенням» і вже суттєво обмежили можливість незаконного пересування через озера та болота.

Чому в Польщі та Литві різні оборонні споруди?

Супутникові знімки показують, що латвійські прикордонні укріплення вражають своїми масштабами. Вони відрізняються від того, як інші країни НАТО відмежувалися від Білорусі. Наприклад, Польща встановила паркан заввишки 5,5 метрів майже вздовж усієї довжини кордону. Близько 4000 солдатів також постійно перебувають на кордоні, щоб допомогти прикордонникам. Литва також побудувала паркан, але не такий високий.

Але чому країни-члени НАТО захищають свої кордони по-різному? Литовський військовий експерт Даріус Антанайтіс пояснив в інтерв’ю Радіо Свобода, що НАТО не має єдиного стандарту щодо прикордонних укріплень. Кожна держава-член повністю відповідає за захист власної території, враховуючи інженерні рішення на кордоні. У разі нападу на допомогу закликають союзників по НАТО.

Саме тому немає жодних правил щодо висоти огорож, типів укріплень чи конфігурації інженерних перешкод. НАТО піклується про сумісність військ, логістику та координацію розвідки, але не замінює національну оборону. У мирний час прикордонна інфраструктура залишається відповідальністю національних органів влади – міністерств внутрішніх справ, а не оборони.

Антонайтіс наголошує, що видиму інженерну оборону не слід плутати з підготовкою до війни.

«Якщо ми можемо бачити ці об’єкти на супутникових знімках, то їх може бачити і ворог. З військової точки зору, це не має сенсу (як військове укріплення – ред.)», — сказав Антонайтіс.

Таким чином укріплення, які зараз видно на супутникових знімках уздовж кордонів з Білоруссю, є передусім національними рішеннями мирного часу, адаптованими до конкретних загроз, географії та внутрішніх умов, а не елементами єдиної «лінії НАТО».

«Жодна лінія оборони в історії не спрацювала»

Даріус Антонайтіс закликає не плутати те, що видно на супутникових знімках, з повноцінною військовою обороною. За його словами, більшість парканів, доріг та бар'єрів уздовж кордонів із Білоруссю – це мирна інфраструктура, призначена, перш за все, для контролю нелегальної міграції та прикордонного патрулювання.

За його словами, класичні інженерні оборонні лінії не працюють у сучасній війні: противник або обходить їх, або заздалегідь готується до їх знищення. Тому, згідно з доктриною НАТО, ключовими елементами оборони є не бетон і рови, а розвідка, маневреність, швидкість та вогнева перевага.

«Жодна лінія оборони в історії не спрацювала, як планувалося, – зазначає він. – За винятком Великої китайської стіни».

Ігор Раєв погоджується з ним. На його думку, сучасна оборона вимагає поєднання різних технологій та засобів.

«Просто встановити колючий дріт недостатньо. Потрібен комплексний підхід – сенсори, радари та, звичайно ж, дрони», – каже він.

Експерти вважають, що інженерні споруди вздовж кордонів Польщі, Литви та Латвії слід розглядати не як підготовку до війни, а як інструмент для ідентифікації кордонів та врегулювання кризових ситуацій у мирний час.

«Тому, якщо громадянин Росії перетне кордон, він не зможе сказати, що просто заблукав на дорозі. Буде очевидно, що він зробив це навмисно», – сказав Антонайтіс.

Місцеві жителі: одні бояться, інші відчувають полегшення

Однак будівництво інженерних та військових укріплень на кордоні Європейського Союзу та Білорусі відчувається не лише в прикордонних регіонах. Інта Бецне, політикиня з Резекненського краю на сході Латвії, розповіла Радіо Свобода, що навіть за сто кілометрів від кордону відбуваються зміни у зв'язку з підготовкою Латвії до оборони.

«Наступного року ми відкриємо кадетське училище, – каже Бецне. – Влітку ми часто бачили військові літаки, що летіли в бік білоруського кордону. Ми бачили військову техніку на автомагістралі».

Вона особисто рада, що латвійська влада зміцнює східні кордони країни. Інвестиції в обороноздатність країни створюють нові робочі місця та покращують дорожню інфраструктуру. Водночас багато людей скептично ставляться до цих змін. Наприклад, багато агротуристичних господарств, які багато років приймали туристів у долині Двіни на півдні Латвії, постраждали через обмеження на відвідування прикордонної зони. Але справа не лише в економіці.

«Місцеві жителі не вірять, що це справді нас захистить. На їхню думку, немає сенсу будувати оборонні стіни та мілітаризувати інфраструктуру, бо якщо Росія вирішить вторгнутися, вона подолає будь-які перешкоди», – пояснює Бецне.

Найближче майбутнє латвійсько-білоруського кордону

4 грудня 2025 року Сейм Латвії затвердив бюджет на наступний рік. У ньому виділено історично рекордну суму в 2 мільярди євро (4,91% ВВП) на військову оборону. Серед основних статей витрат – продовження створення мобільної інфраструктури для зміцнення східного кордону Латвії.

Також рекордні суми на оборону на 2026 рік затвердили влада Литви (4,79 мільярда євро – 5,38% ВВП) та Польщі (до 46,8 мільярда євро – 4,8% ВВП).

Зростання оборонних бюджетів можна пояснити тим, що сусіди Білорусі не очікують швидкого покращення безпекової ситуації в регіоні. Ігор Раєв вважає, що навіть із закінченням війни в Україні загроза з боку Білорусі та Росії не зникне.

«Навіть якщо війна в Україні закінчиться, це не означає, що ми встановимо дружні та мирні відносини з Росією. І з Білоруссю. Наразі ми не бачимо жодної різниці між цими двома країнами. Незважаючи на те, що Білорусь не бере участі у відкритих бойових діях, ми розуміємо, що вона підтримує російський режим. І, по суті, наше ставлення до Білорусі має бути абсолютно таким самим, як і до Росії», – каже Раєв.