13 листопада 2018 року лідеру кримськотатарського народу, одному з моральних авторитетів сучасної незалежної України Мустафі Джемілєву виповнюється 75 років. Це – четверта частина із циклу публікацій про його життя, який підготувала кримський історик Гульнара Бекірова.
(Частина 4. Частина 1 ‒ тут, частина 2 ‒ тут, частина 3 ‒ тут)
«Для України він ‒ вірний союзник і славний полководець, який привів свій численний загін на вирішальну битву «за нашу й вашу свободу», яку ведуть сьогодні обидва наші народи. І тут ми виходимо на ще один вимір духовного подвигу Мустафи Джемілєва, який нами, українцями, та й взагалі всім людством все ще недооцінений. У світі добре знають імена таких яскравих представників ненасильницького руху, як Махатма Ганді або Нельсон Мандела. Ми справедливо вивчаємо історію їхнього подвижництва, не усвідомлюючи до кінця, що поруч з нами діє людина такого ж морального калібру та тієї ж «Золотої проби».
Для України він ‒ вірний союзник і славний полководець, який привів свій численний загін на вирішальну битву «за нашу й вашу свободуМирослав Маринович
Це йому та його найближчим побратимам людство зобов'язане тим, що навколо Кримського півострова ми не маємо кривавого місива. І тільки аберація геополітичного зору, яка властива світовим лідерам, і нерезонансність подій у нашій частині світу призводять до того, що весь кримськотатарський народ на чолі з його лідером Мустафою Джемілєвим досі не став колективним лауреатом Нобелівської премії миру», – так пише член-засновник Української Гельсінкської групи, віце-ректор Українського католицького університету Мирослав Маринович у передмові до щойно виданої книжки «Мустафа Джемілєв. Шлях лідера» (ВД «Стилос», 2018).
З березня 1998 року і до сьогодні Мустафа Джемілєв ‒ депутат українського парламенту (в 1998 році обраний за партійним списком Народного Руху України). Він ‒ народний депутат України III-VIII скликань, автор кількох десятків законопроектів, член комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з 1998 року), голова підкомітету з питань депортованих народів, національних меншин і жертв політичних репресій ( 2 вересня 2003-го ‒ 15 червня 2007 року), голова підкомітету з питань етнополітики, прав корінних народів і національних меншин України, жертв політичних репресій (з грудня 2012 року).
Величезний життєвий досвід, мудрість, історичні знання, аналітичний розум ‒ все це дозволяє Мустафі Джемілєву точно передбачати хід подій у країні та у світі.
Півострів має низку особливостей, а разом з ними й проблем, несвоєчасне вирішення яких може призвести до прямих конфліктів як всередині українського суспільства, так і у відносинах України та РосіїМустафа Джемілєв, 17 березня 2010 року
17 березня 2010 року, за чотири роки до «кримського референдуму», в Брюсселі в будівлі Європейського парламенту відбулися слухання про становище кримських татар в Україні, на яких виступив тодішній голова Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв. Перший розділ його виступу називався «Загрози територіальній цілісності України». У своєму виступі Джемілєв акцентував увагу на тих викликах і загрозах, які стояли в той момент перед Україною та Кримом: «Крим становить всього близько 4% площі й 5% населення всієї України, але події, що відбуваються на цьому півострові, займають в інформаційному просторі України й, особливо, найближчого сусіда України ‒ Росії значно більше місця, ніж багато інших регіонів України разом узяті. Це пояснюється тим, що цей півострів має низку особливостей, а разом з ними й проблем, несвоєчасне вирішення яких може призвести до прямих конфліктів як всередині українського суспільства, так і у відносинах України та Росії».
Ситуація, як зазначав Мустафа Джемілєв, ще більш ускладнилася і «стала більш тривожною після російсько-грузинської війни в серпні 2008 року, коли російські війська зайняли значну частину суверенної Грузії, створили там свої військові бази та в односторонньому порядку оголосили про визнання незалежності Абхазії та Південної Осетії, чим грубо знехтували територіальну цілісність Грузії. Тривога ще більше посилилася після ухвалення Росією на початку цього року нової воєнної доктрини, згідно з якою ця країна вважає за можливе застосовувати військову силу за межами своєї території, якщо вважатиме, що росіяни, які проживають в інших країнах, піддаються якійсь загрозі».
Політик нагадав, що «одним з головних доводів Росії для виправдання вторгнення на територію Грузії були посилання на порушення прав абхазів та осетинів, які живуть у цій країні і яким до цього роздали російські паспорти. А громадян, які мають російські паспорти, та громадян з подвійним громадянством у Криму налічується щонайменше кілька десятків тисяч. Небезпека для Криму та України у світлі російсько-грузинської війни полягала ще й у тому, що кораблі Чорноморського флоту Росії, які базуються в Севастополі, брали участь у цій війні та обстрілювали міста Грузії. А за правилами війни Грузія, за наявності можливостей і бажання, як відомо, мала повне право відкрити у відповідь вогонь не тільки по цих кораблях, а й по їхніх базах, тобто по території Криму».
Подальше перебування російського Чорноморського флоту на території України служитиме загрозою територіальній цілісності УкраїниМустафа Джемілєв, 17 березня 2010 року
Таким чином, підсумовував Джемілєв, «подальше перебування російського Чорноморського флоту на території України, особливо у світлі нової воєнної доктрини Росії буде... служити загрозою територіальній цілісності України, а також однією з причин міжнаціональної напруженості в Криму, оскільки сепаратистські проросійські сили в Криму розглядають цей флот як власну опору».
На жаль, «немає пророка у своїй Вітчизні»... Події березня 2014 року в Криму показали, наскільки пророчими були ці слова.
12 березня 2014 року Джемілєв зустрівся в Москві з колишнім президентом Татарстану Мінтимером Шаймієвим. Тут же з ініціативи президента Росії Володимира Путіна відбулася його тривала телефонна розмова з Мустафою Джемілєвим. В інтерв'ю журналісту Дмитру Гордону 18 березня 2017 року Джемілєв розповів про деталі цієї розмови: «Пане президенте, я ж приїхав сюди не для того, щоб вам якісь поради давати, у вас тут, напевно, сотні радників. Я приїхав, щоб висловити точку зору корінного народу Криму. Ви маєте залишити нашу територію. Ви робите велику помилку, вам треба вивести свої війська». А він каже, мовляв, почекаємо чотири дні до волевиявлення кримського народу, й виведемо. Я йому кажу: «Ви, напевно, вже знаєте, що представницький орган корінного народу вже ухвалив рішення бойкотувати цей «референдум», і ви знаєте, що цей референдум ніхто визнавати не буде». А він знову повторював ‒ «воля народу», таке інше».
Два дні потому, 14 березня 2014 року, Мустафа Джемілєв зустрівся в штаб-квартирі НАТО з представниками Європейської служби зовнішніх дій і лідерами НАТО, закликав ввести миротворчі війська ООН до Криму. Він також закликав європейських дипломатів і представників НАТО не брати до уваги результати майбутнього «референдуму». 17 березня Джемілєв зустрівся в Ізмірі з тодішнім прем'єр-міністром Туреччини Реджепом Ердоганом.
20 березня 2014 року Мустафа Джемілєв був залучений до роботи над проектом постанови про заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу в складі України; ініціатором цього законопроекту став Петро Порошенко. Законопроект був ухвалений 283 голосами «за».
Перед ухваленням законопроекту Мустафа Джемілєв у своєму виступі сказав: «Шановні народні депутати! Наш колега, народний депутат Петро Порошенко запропонував Верховній Раді для розгляду вкрай актуальний і корисний документ... Забезпечення прав корінного кримськотатарського народу, батьківщиною якого є Крим, згідно з міжнародним правом, окрім іншого, дасть нашій країні додаткові правові важелі впливу на міжнародній арені на агресора».
31 березня 2014 року на засіданні Ради безпеки ООН, скликаній з ініціативи Литви та України, Мустафа Джемілєв сказав: «Великі держави, які підписали в 1994 році Будапештський меморандум, що гарантує безпеку і територіальну цілісність України в обмін на відмову від ядерної зброї, нас просто обдурили. Уже зараз в Україні зростають настрої, що країна за всяку ціну має відновити свій ядерний статус, оскільки цілком очевидно, що ніяка країна не посміла б настільки нахабно окупувати територію ядерної держави».
Він висловив надію, що «світова спільнота вживатиме досить ефективних заходів для звільнення нашої країни від окупації та запобігання подібних агресивних дій щодо суверенних держав».
22 квітня 2014 року Мустафі Джемілєву при виїзді з Криму вручили «Акт-повідомлення про заборону в'їзду до Російської Федерації» на термін до 19 квітня 2019 року. На початку травня Джемілєв не зміг потрапити до Криму. Спробувавши дістатися до Криму авіарейсом Москва-Сімферополь, він прибув до Москви з Києва, проте його не пропустили через пункт паспортного контролю, наголосивши, що йому в'їзд заборонений. Повернувшись в Україну, 3 травня 2014 року Джемілєв спробував повернутися до Криму через контрольно-пропускний пункт в Армянську. Траса Армянськ ‒ Херсон була блокована бійцями ОМОНу, автомобілями «Урал», бронетехнікою. Кримські татари, які зустрічали Джемілєва, прорвалися крізь ланцюг ОМОНівців, але провести в Крим свого лідера їм не вдалося.
20 серпня 2014 року президент України Петро Порошенко призначив Джемілєва уповноваженим у справах кримськотатарського народу.
21 січня 2016 року підконтрольний Росії Київський районний суд Сімферополя заочно заарештував Джемілєва. Відносно Мустафи Джемілєва, оголошеного у федеральний розшук, була порушена кримінальна справа за трьома статтями Кримінального кодексу Росії, пов'язаними з тероризмом та підривом основ державної безпеки Росії.
Внесок Мустафи Джемілєва як лідера кримськотатарського народу та одного з моральних авторитетів в Україні та світі відзначений безліччю нагород і премій різних держав. Кілька разів кандидатура Джемілєва висувалася різними громадськими та правозахисними організаціями на здобуття Нобелівської премії миру.
У 1998 році Джемілєву за правозахисну діяльність присуджена щорічна премія Управління Верховного Комісаріату ООН у справах біженців імені Ф. Нансена. Отримана премія (100 тисяч доларів) була використана Джемілєвим на будівництво в Криму двох національних культурних центрів, дитячого дошкільного центру та виплату щомісячних стипендій п'ятдесятьом студентам вишів.
Мустафа Джемілєв ‒ кавалер ордена князя Ярослава Мудрого IV і V ступенів, ордена «За інтелектуальну відвагу» та ордена Турецької Республіки, лауреат почесних грамот Верховної Ради України та Кабінету міністрів України, лауреат премій: імені Пилипа Орлика «За демократизацію українського суспільства», «Світло справедливості» і «Солідарності», володар «Хреста Солідарності Боротьби». Він – почесний доктор права Сельджуцького університету та Вищого технологічного інституту, почесний доктор у галузі міжнародних відносин Чанаккаленського університету імені Вісімнадцятого березня.
Сьогодні Мустафа Джемілєв ‒ не тільки найвпливовіший у світі кримськотатарський політик, він ‒ визнаний моральний авторитет незалежної України. Він прихильник європейської та євроатлантичної інтеграції України, утвердження в українському суспільстві принципів демократії і, зрозуміло, лідер свого кримськотатарського народу. Народу, який, як і раніше, бореться за свою єдину батьківщину ‒ Крим.
ПЕРША ЧАСТИНА: Мустафа Джемілєв. Доля та віхи боротьби
ДРУГА ЧАСТИНА: Мустафа Джемілєв. Тюремні університети
ТРЕТЯ ЧАСТИНА: Мустафа Джемілєв: «Я поклявся, що ніхто ніколи не змусить мене відмовитися від виконання свого обов'язку»
У Радіо Свобода також є цікаві новини, які не потрапляють на сайт. Читайте їх у Telegram-каналі.
