Доступність посилання

ТОП новини
23 Березень 2019, Київ 02:12

Біженці, корупція, секс-робота на Docudays UA. Фільми-переможці Сivil Pitch


Депутат Києво-Святошинської райради Олександр Паламарчук (справа) бесідує з громадським активістом Сергієм Чагаровим (зліва) про забудову у Гатному

Минулого року кінофестиваль Docudays UA запустив платформу Сivil Pitch, яка об’єднала режисерів та громадських активістів для створення актуального правозахисного кіно. Чотири короткометражні фільми, проекти яких перемогли у відборі, новостворені команди знімали протягом року і презентують на нинішньому фестивалі. Радіо Свобода поговорило з авторами стрічок (трьома, які погодились на інтерв’ю) про те, як відбувалися зйомки і що сталося із їхніми героями після вимкнення камери.

«Ти, бл*, рота закрий»

Кадр з фільму Таїсії Кутузової «Ти, бл*, рота закрий»
Кадр з фільму Таїсії Кутузової «Ти, бл*, рота закрий»

​Фраза, що лягла в основу назви фільму, належить чиновнику з Київщини, який кричав на антикорупційного активіста із Гатного Сергія Чагарова. Хлопцеві на той момент було 17 років.

«Я вперше побачила Сергія у новинах: у райраді депутат фактично напав на нього. Я побачила цю новину і подумала, що треба розповісти цю історію. Пізніше це все якось забулося, а тоді ми дізналися про Сivil pitch разом із моєю подругою, що працює в громадській організації, тож ми у грудні поїхали у Гатне знайомитися з героєм майбутнього фільму», – розповідає режисерка стрічки Таїсія Кутузова.

Тоді виявилося, що Сергій – не та людина, що готова одразу відкритись і розповісти комусь сторонньому усе про своє життя, пригадує вона.

«Десь півроку ми знайомилися фактично, напевно, найважче було знайти компроміс між мною, Сергієм і камерою. Сергій, я так думаю, боявся здаватися якимось нещирим, якщо його постійно будуть знімати, тому часто просив не вмикати камеру. Знайти спільну мову – це було найважче», – зауважує режисерка.

Сергій Чагаров почав займатися активізмом проти незаконної забудови у Гатному, відколи йому виповнилося 15. Спротив його діяльності не обмежився сутичкою із депутатом: влітку цього року на подвір’я будинку, де мешкає родина активіста, хтось закинув вибухівку.

У справі щодо цього інциденту постійно міняються слідчі, а сам Чагаров жодного разу не був офіційно допитаний, зауважує Таїсія Кутузова.

«Вибух стався вночі, Сергій думав зранку поїхати у поліцію, але вранці поліція приїхала сама. Невідомо, хто її викликав, чому вона приїхала, сказали, що прочитали його пост на Facebook, але щоб нікому не казав, що приїжджала поліція. Хоча всі сусіди це бачили», – каже вона.

Наступного дня після прем’єрного показу стрічки на Docudays UA запланована також дискусія «Чому нападають на активістів і як це зупинити?» за участі авторки та героя фільму, а також правозахисників із організації «Zmina. Центр прав людини» (раніше відомої як «Центр інформації про права людини»), яка вже близько року досліджує випадки агресії проти громадського сектору в Україні.

«Колір фасаду – синій»

Кадр з фільму «Колір фасаду – синій» Олексія Радинського
Кадр з фільму «Колір фасаду – синій» Олексія Радинського

​Цей фільм – про те, як київський архітектор-модерніст Флоріан Юр’єв намагається врятувати від забудовників свій славетний проект – «Тарілку» на станції метро «Либідська». Споруджена ще у 70-х роках минулого століття, вона потрапила під загрозу через плани звести там черговий торговий центр.

За словами режисера стрічки Олексія Радинського, кампанія на захист «летючої тарілки» існувала задовго до конкурсу Сivil Pitch, і фільм спочатку планувався як частина цієї кампанії.

«Але фільм у результаті став чимось більшим. Він, власне, тепер більше про творчість Флоріана Юр’єва та його залучення у процес боротьби», – зазначає він.

За словами Радинського, його робота – для поціновувачів архітектурного модернізму, а також для тих, хто цікавиться життям і проблемами сучасного міста, хаотичною та часто незаконною забудовою.

«У нашого фільму наразі – відкритий фінал. Після прем’єри ми будемо продовжувати цю роботу (на захист «Тарілки» – ред.), тому що ситуація наразі «підвішена»: ні забудовник, ані Міністерство освіти, якому, власне, належить будівля і яке здало її в оренду, так і не продемонстрували ні автору будівлі, ані громадськості жодного актуального проекту, що показав би, що планується зробити в «Тарілці»», – каже режисер.

Як зазначає Олексій Радинський, за договором оренди, поглинання «Тарілки» торговим центром неможливе, бо забудовник її винаймає за пільговою ціною за умови, що вестиме там культурну та освітню діяльність, а в іншому випадку договір може бути розірваний. Режисер сподівається, що фільм приверне достатню увагу до споруди і унеможливить маніпуляції довкола неї.

«Без статусу. Україна»

Кадр з фільму «Без статусу. Україна» Дмитра Тяжлова
Кадр з фільму «Без статусу. Україна» Дмитра Тяжлова

​Це історія двох шукачів притулку в Україні – підприємця та громадського активіста із Росії Олексія Вєтрова та журналістки з Киргизстану Нурахан Егамбердієвої. Попри всі їхні зусилля та підтримку громадських активістів, герої не отримують бажаного захисту в Україні.

І це дійсно проблема, з якою в Україні стикається щороку сотні людей, зауважує автор фільму, режисер Дмитро Тяжлов.

«Олексій Вєтров залишається тут вже чотири роки, хоча й отримав відмову у статусі біженця. Він є біженцем за конвенцією ООН, яку Україна підписала двадцять років тому чи навіть більше, і тому Вєтров перебуває у нас у такому, скажімо так, напівлегальному становищі, чекаючи на переселення від ООН», – розповідає він.

За словами режисера, Нурахан Егамбердієва утекла до України зі своїми трьома дітьми, рятуючись від політичних переслідувань на батьківщині.

«Я почав знімати десь через місяць, як вони приїхали, ще до того, як звернулися до Міграційної служби. Зараз, на жаль, через рік зйомок – бо я навіть ще два тижні тому знімав – вони перебувають у тому ж статусі, що й рік тому: Нурахан чекає на статус, Олексій – на нову програму переселення», – каже Тяжлов.

«Поки ви всі зі мною»

Кадр з фільму «Поки ви всі зі мною»
Кадр з фільму «Поки ви всі зі мною»

​Історія про терапевтичну групу для секс-працівниць – кіноробота режисерки і фотографині Юлії Кочетової-Набожняк у співпраці з активістами «Легалайф», що надають юридичну та психологічну підтримку людям, що надають інтимні послуги.

В Україні врегулювання секс-роботи донині залишається темою для дискусій навіть у активістському середовищі: його частина виступає за скасування адміністративної відповідальності за надання сексуальних послуг, інша частина (зокрема, деякі феміністки) закликає запровадити кримінальну відповідальність для клієнтів.

Між тим, за неофіційними даними, якими оперували громадські активісти станом на 2016-й, тільки у Києві до секс-роботи залучені близько 30 тисяч людей.

Прем’єра фільмів, створених у рамках Сivil Pitch, і їх обговорення заплановані на 23 березня у кінотеатрі «Жовтень».

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG