«А де дрони?», – запитання, яке звучало від журналістів та військових, які приїхали подивитися на найбільші цьогорічні навчання НАТО Steadfast Dart 2026, що відбуваються зараз у Німеччині.
Незадовго до цього візиту вийшла стаття Wall Street Journal з нагадуванням про торішні навчання в Естонії, під час яких невелика українська група операторів дронів, граючи роль умовного противника, за пів дня «знищила» 17 одиниць бронетехніки та уразила 30 позицій НАТО, після чого один з натівських командирів сказав: «Нам кінець».
Радіо Свобода відвідало нинішні навчання і з’ясувало, чому журналістам не показали «дронову битву», як НАТО адаптує український досвід – і що саме Альянс може запропонувати Україні у відповідь.
«А де дрони?», – звертається один із натівських військовослужбовців до іншого, коли завершується півгодинна демонстрація спецоперації групи військ з різних країн НАТО з участю авіації та піхоти.
Перед демонстрацією військовим та журналістам роздали шумозахисні навушники, пледи та біноклі, щоб вони могли роздивитися маневри техніки та військ у долині.
Схоже запитання звучало напередодні уже від журналістів до міністра оборони Німеччини Бориса Пісторіуса під час демонстрації навчань на іншій локації – на березі Балтійського моря із залученням військово-морських сил.
Пісторіус у відповідь усміхнувся і коротко відповів: «Звичайно, у нас є підводні дрони» (саме про них запитували журналісти).
Чому без дронів?
Як пізніше пояснили представники НАТО, під час продемонстрованих епізодів навчань були задіяні спостережні безпілотники, а також різного роду системи протидії дронам противника.
Та й епізод, який показали пресі, стосувався спеціальної операції із захоплення території чи особи в умовах мирного часу – із висадкою десанту, координацією сухопутних, морських і повітряних сил. Прикладом такого завдання в реальних умовах може бути захоплення лідера Венесуели Ніколаса Мадуро, яке здійснили спецпризначенці США 3 січня 2026 року.
Дрони в цьому сценарії не відігравали центральної ролі, і український досвід був врахований, запевнив командувач Об'єднаних сил НАТО в Бранссумі генерал Інго Герхарц.
«Якщо ви подивитеся, які дрони ми тут застосували, як ми це змінили, як змінили навіть маневр висадки – то це й є ті уроки, які ми беремо з війни в Україні», – пояснив генерал.
Борис Пісторіус, своєю чергою, сказав, що «було б дурістю й недбалістю», якби європейські війська «не були готові й спроможні вчитися з того, що українські Збройні сили за ці чотири роки були змушені опанувати внаслідок війни».
У цих навчаннях Steadfast Dart 2026 українські військові участі не брали, оскільки Україна не є членом НАТО і задіяна лише у заходах для партнерів.
Українці були тут присутні лише на виставці з інновацій, а також мали продемонструвати «дронове шоу» разом зі своїми європейськими колегами з Об’єднаного центру аналізу, підготовки та освіти (JATEC), який НАТО та Україна створили торік в польському Бидгощі.
Проте через погодні умови «дронове шоу» перенесли на інший день, тому й звучало серед глядачів запитання «а де ж дрони».
Водночас представник JATEC Томаш Могодія, відповідальний за «дронове шоу», наголосив, що проблему протидії безпілотним системам ще не вирішили.
«Ми, як JATEC, плануємо наприкінці квітня – на початку травня провести інноваційний челендж, який безпосередньо розглядатиме це питання: як протидіяти повітряним загрозам, малим дронам, що становлять небезпеку для бойових машин і танків, і як знайти новаторське рішення для цієї проблеми, цієї, скажімо так, оперативної й тактичної дилеми», – розповів Могодія.
Як шукають рішення
Якою може бути відповідь на такі виклики, демонстрували у спеціальному павільйоні поряд з тренувальним полігоном європейські та українські компанії – там відбувалась виставка технологічних інновацій.
Серед десятків компаній була і українська UGV Robotics, відома своїм роботизованим комплексом «Лють». На цій виставці вона представила бойовий модуль для боротьби з дронами «Хижак».
«Ми беремо звичайний кулемет, з якого людина там може влучити в дрон з п'ятдесяти метрів. І ми робимо його настільки точним, щоб збивати дрони на 100, 200 і навіть 500 метрах», – розповів Радіо Свобода представник компанії Дмитро Бурлаков.
Система інтегрується у роботизовану платформу з елементами штучного інтелекту, яка розпізнає ціль за формою, швидкістю та тепловою сигнатурою, розраховує траєкторію й збиває дрон прямим влучанням, каже Бурлаков.
За його словами, «Хижак» вже має бойові підтвердження – підрозділи з нею збивали FPV-дрони, «Молнії», «Ланцети», а нещодавно і «Шахед» із гелікоптера. На виставці сподівається знайти інвесторів, які б за «данською моделлю» купували б українські розробки для Збройних сил України та частково для себе і відкривали виробництва в Європі.
Немало рішень пропонують і європейські компанії, а також присутні представники спільних виробництв від України та країн НАТО.
«Чи можуть європейські країни стати гарантією безпеки для України?» – Радіо Свобода запитало в одного українського військового, не уповноваженого давати офіційні коментарі ЗМІ, який був присутній на виставці. І він впевнено відповів, що «так». Найбільшу роль, за його словами, відіграють саме західні технології, які можна швидко адаптувати до реалій на полі бою в Україні, і які самостійно Україна може наздоганяти ще кілька років.
Тим часом німецький полковник Маттіас Бенке, який брав участь у навчаннях, запевнив Радіо Свобода, що «абсолютно впевнений» у спроможності НАТО, хоча й визнав, є над чим працювати.
«НАТО здатне на значно більше, ніж дехто думає. Ми навчилися. Але чи перебуваємо ми зараз на найвищому рівні? Ні. Ми можемо навчитися більшого, можемо діяти краще – безумовно», – резюмував Бенке.
Форум