Доступність посилання

ТОП новини
18 Лютий 2019, Київ 22:24

Падіння Анґели. Як і чому закінчується ера Меркель


Анґела Меркель (п) і її можлива наступниця Аннеґрет Крамп-Карренбауер (л)

Поспілкувавшись із Володимиром Путіним, Реджепом Тайїпом Ердоганом і Емманюелем Макроном на чотиристоронньому саміті щодо Сирії, канцлер Німеччини Анґела Меркель повернулася додому і вирішила, що настав час йти. Для початку – з посади лідера владного Християнсько-демократичного союзу (ХДС). Головою уряду ФРН Меркель поки залишається – і навіть, як вона заявила в понеділок, має намір бути канцлером до чергових виборів у 2021 році. Але преса одностайно пише про початок кінця ери Анґели Меркель і можливі дострокові вибори в Німеччині.

Поштовхом до рішення піти з посади голови ХДС для канцлера, очевидно, стали результати недільних виборів до парламенту федеральної землі Гессен. Там її ХДС втратив порівняно з минулими виборами 11% голосів виборців, хоча формально і залишився найсильнішою партією. Настільки ж болючої поразки зазнали і партнери партії Меркель у коаліції – соціал-демократи. Підсумки виборів у Гессені і їхнє порівняння з результатами голосування 2013 року видно в цій таблиці:

Це не перше розчарування для Анґели Меркель. Кілька тижнів тому «сестринська» партія ХДС – баварський Християнсько-соціальний союз – здобула таку ж піррову перемогу в Баварії. Рейтинги ХДС / ХСС уже багато місяців стабільно знижуються. Останніми роками правління Анґели Меркель дедалі частіше порівнюють із настільки ж похмурим кінцем правління двох інших «довгограйних» канцлерів від ХДС – Конрада Аденауера (очолював уряд ФРН у 1949–1963 роках) і Гельмута Коля (був канцлером у 1982–1998-му). І вони після багатьох політичних успіхів нарешті зіткнулися з падінням популярності і невдоволенням не тільки серед виборців, а й усередині власної партії.

Причини, з яких доба Анґели Меркель у німецькій політиці, можливо, добігає кінця, в інтерв’ю Російській службі Радіо Свобода аналізує директор політичних програм Центру європейських досліджень імені Вілфріда Мартенса (Брюссель) Роланд Фройденштайн.

Роланд Фройденштайн
Роланд Фройденштайн

– У чому причини фактичного відходу Анґели Меркель з посади лідера Християнсько-демократичного союзу?

– Вона побачила, що її партія зазнає одну за одною поразок на земельних виборах, і, мабуть, вона більше не хоче стояти на шляху нового покоління лідерів.

– Нове покоління – це хто саме? Хто стане наступником Меркель у ролі голови ХДС?

– Найбільш очевидна кандидатура – це нинішній генеральний секретар ХДС Аннеґрет Крамп-Карренбауер – так, чудове ім’я для будь-якого передвиборного плаката (сміється). Її часто називають за ініціалами – АКК. Вона вже оголосила, що буде балотуватися на посаду голови партії на з’їзді в Гамбурзі у грудні. Ще є Фрідріх Мерц, якого вважають кандидатом від правого крила ХДС, він заявив у газетному інтерв’ю, що теж хотів би балотуватися. Я, правда, не думаю, що в нього великі шанси. Є й одне ім’я на лівому фланзі партії – це Армін Лашет, прем’єр-міністр найбільшої федеральної землі Північний Рейн – Вестфалія. Якщо все обмежиться цими трьома політиками, то в АКК будуть добрі шанси показати себе як кандидата центру і перемогти.

– Але «кандидат центру» означає продовження політики Анґели Меркель, яка, як ми бачимо, не дуже популярна у виборців?

У ХДС є відчуття того, що партії потрібно щось зовсім нове

– Навіть манерою поведінки, а особливо як тип особистості Аннеґрет Крамп-Карренбауер нагадує Меркель. Так що багато хто напевно скаже: це не та зміна поколінь, яка нам потрібна. Так, виникає багато питань. Але не забувайте: ХДС – це не просто поміркована партія за своєю ідеологією, це ще і партія, яка не любить конфліктів, гострих диспутів. Ось один приклад. Пару тижнів тому був обраний новий голова парламентської фракції ХДС / ХСС. Ним став Ральф Брінкгаус, який був «темною конячкою». У нього не було підтримки партійного керівництва. Це розглядали як невеликий бунт проти Меркель. І що ж він заявив одразу після обрання? Що вони з Меркель перебувають у повній, стовідсотковій злагоді. Так що в ХДС дійсно є відчуття того, що партії потрібно щось зовсім нове, але при цьому є і великий страх перед внутрішнім розколом. Це врешті-решт може допомогти АКК, про яку говорять як про найбільш бажану наступницю в очах самої Меркель.

– Але християнські демократи не керують самостійно, вони – частина «великої коаліції» з соціал-демократами, які зараз в іще глибшій кризі, ніж ХДС. І багато в СДПН вважає, що для виходу з кризи треба залишити владну коаліцію. Що ж тепер – дострокові вибори?

– Якщо СДПН вийде з уряду, дострокові вибори будуть неминучі. Хоча навіть тут є варіант із новою коаліцією – ХДС / ХСС із «зеленими» і лібералами, з якими Меркель намагалася домовлятися після виборів минулого року – ще до того, як пішла на угоду з СДПН. Але цей варіант можливий тільки в разі, якщо Меркель залишить посаду канцлера. Поки вона говорить, що цього робити не має наміру і хоче бути на чолі уряду до чергових виборів у 2021 році, але хто знає, що може статися в найближчі тижні. Та більш імовірний варіант, якщо соціал-демократи дійсно вирішать піти, – це дострокові вибори. Найімовірніше, вже без Анґели Меркель у скільки-небудь помітній ролі.

Анґела Меркель виступає перед журналістами після чергової перемоги на виборах. Вересень 2013 року
Анґела Меркель виступає перед журналістами після чергової перемоги на виборах. Вересень 2013 року

Що станеться тоді? Найімовірніше, ми побачимо продовження того, що спостерігаємо на земельних виборах останніми місяцями. А саме подальше посилення праворадикальної «Альтернативи для Німеччини», з одного боку, і «зелених» – із іншого. І подальше ослаблення ХДС і СДПН. Але навіть у цьому разі християнські демократи, найімовірніше, залишаться найсильнішою партією – і будуть знову претендувати на посаду канцлера в наступному уряді.

– Тобто повна зміна рівноваги сил на німецькій політичній сцені, по-вашому, нереальна, навіть незважаючи на останні разючі успіхи «Альтернативи для Німеччини» і «зелених»?

– Не думаю, що реальна, тому що «зелені» підживлюються голосами колишніх виборців соціал-демократів, а «Альтернатива» – голосами розчарованих прихильників ХДС. Там є, звичайно, й інші чинники, але я хотів би звернути увагу на те, що два великі табори в нашій політиці, правий і лівий, які існують десятиліттями, за своїм обсягом суттєво не змінилися. І змістовно, ідейно, в якихось підходах до найважливіших проблем різких змін теж немає. Скажімо, німці завжди були занепокоєні можливими наслідками технологічних та інших глобальних змін – звідси увага до проблем ядерної енергії або змін клімату. Ми загалом фінансово консервативні, не любимо влазити в борги – і на приватному, і на державному рівні. Я не бачу, щоб із таких фундаментальних питань німецька політика якось різко змінювалася.

Учасники саміту щодо Сирії: Володимир Путін, Анґела Меркель, Реджеп Тайїп Ердоган, Емманюель Макрон. Стамбул, 27 жовтня 2018 року
Учасники саміту щодо Сирії: Володимир Путін, Анґела Меркель, Реджеп Тайїп Ердоган, Емманюель Макрон. Стамбул, 27 жовтня 2018 року

– А якщо взяти зовнішню політику – зокрема, її російський напрямок?

– Теж не бачу підстав для різких змін. Я думаю, буде продовження нинішнього обережного протистояння тому, що можна назвати новим російським імперіалізмом.

– Можливий прихід «зелених» у наступний уряд теж нічого не змінить у цьому плані?

– «Зелені», виходячи з їхньої позиції, я б сказав, значно охочіше погодяться з критичною щодо Кремля політикою, ніж соціал-демократи. У нинішньому уряді проблеми з лобіюванням «Північного потоку-2», частими поїздками в Москву і тією чи іншою мірою «розумінням Путіна» стосуються перш за все соціал-демократичної частини кабінету. З «зеленими» твердіша політика стосовно Кремля буде більш імовірна.

– Найближчими місяцями, якщо Анґела Меркель залишиться на посаді канцлера, вона неминуче буде канцлером слабким, як кажуть у таких випадках, «кульгавою качкою». Наскільки це відобразиться на зовнішній політиці Німеччини?

Меркель уже давно ослаблена

– Меркель уже давно ослаблена. З моменту обрання Емманюеля Макрона президентом Франції стало загальником відзначати, що центр інтеграційних зусиль і політичних ініціатив у Євросоюзі перемістився в Париж. Німеччина – дуже важлива частина ЄС, особливо економічно, але в царині зовнішньої політики вона відіграє досить скромну роль у порівнянні з її масштабами. Візьміть хоча б категоричне небажання Берліна збільшувати витрати на оборону і брати участь у міжнародних військових операціях. І я б не очікував будь-яких різких змін навіть у разі, якщо незабаром у нас буде новий уряд і інший канцлер.

64-річна Анґела Меркель очолює ХДС із 2000 року, а канцлером Німеччини є з 2005-го. Під її керівництвом партія чотири рази вигравала парламентські вибори. Щоправда, для отримання парламентської більшості ХДС / ХСС за Меркель завжди мусив укладати коаліційні угоди: тричі (у 2005, 2013 і 2017-му) – з соціал-демократами і одного разу (у 2009-му) – з лібералами. Анґела Меркель тривалий час була дуже популярним канцлером, її рейтинг не опускався нижче від 60%. Після міграційної кризи 2015 року, коли Німеччина прийняла понад мільйон біженців, в основному з країн Близького Сходу, супротивники Меркель стали активніше критикувати її політику, а рейтинг голови уряду помітно впав. Останні роки правління Меркель відзначені певним загостренням соціальних проблем і зростанням політичного екстремізму в Німеччині. Після окупації Криму Росією і початку російської гібридної агресії на сході України Анґела Меркель була однією з головних прихильниць запровадження і підтримки санкцій Євросоюзу проти Кремля. У 2015 році брала участь у розробці другого пакета мінських угод щодо врегулювання ситуації на сході України.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG