Що відомо про бої, які тривали на Металургійному комбінаті імені Ілліча у Маріуполі навесні 2022 року? Хто з військових потрапив звідти у полон, а хто зміг прорватися на завод «Азовсталь»? Наскільки оборона Маріуполя вплинула на хід війни? Проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» продовжує розповідати історії українських захисників, які тримали оборону на МК імені Ілліча в Маріуполі.
«Знесені лінії оборони»
З початку березня оборону Металургійного заводу імені Ілліча тримали бійці полку «Азов», Національної гвардії, територіальної оборони, морські піхотинці, поліцейські та прикордонники.
Кирило Беркаль із позивним «Кірт» – командир військової школи імені Євгена Коновальця, майор Національної гвардії України. Він розповів «Новинам Приазовʼя», що на заводі імені Ілліча опинився у перший день повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року.
Ми виконували бойове завдання по стримуванню та відсічі атаки противникаКирило Беркаль
«Ми не отримали доступ до критичної інфраструктури. Правдами і неправдами, ми просто дістали схеми пожежної безпеки і просто спланували на картах, що, як, хто буде діяти. І от тільки з заводом ми познайомилися 24-го числа. Ми виконували бойове завдання по стримуванню та відсічі атаки противника. Вони почали спочатку наступати з Волноваської траси, ми їх відбили. Противник змінив напрям головного удару і почав охоплювати місто із західного боку. І десь на початку березня до нас вже з зони ООС почала відходити морська піхота. Ми їх заводили на частину наших позицій, в тому числі і на завод Ілліча», – згадує боєць.
Навколо Маріуполя були знесені лінії оборони, які українські військові побудували до 2016 року. Комбінат імені Ілліча також не був підготовлений до ведення бойових дій, каже «Кірт».
За його словами, у 2019 році військові отримали наказ розчистити ці лінії оборони, а потім більшість територій, включаючи другу, третю лінію, віддали сільськогосподарській промисловості.
Така задача, як оборона міста в оточенні, потребує місячної підготовкиКирило Беркаль
«І міська адміністрація не зробила нічого, щоб компенсувати втрати цих підприємств, тому що ми почнемо робити інженерну підготовку, рити там окопи, траншеї, бліндажі, вони зазнають збитків. Тому нам просто заборонили. В тому числі і заводи, і критична інфраструктура – це чиїсь кошти, військових туди не пускають. А непідготовлений завод, він грізно виглядає, але така задача, як оборона міста в оточенні потребує місячної підготовки, колосальних ресурсів. Це все було на великій імпровізації», – стверджує військовий.
Повне оточення та прорив
В кінці березня ситуація на заводі стала критичною, військові перебували у повному оточенні. На початку квітня у полон здався 501 батальйон, каже «Кірт». Потім стало відомо про спробу прориву з комбінату, яку очолив полковник Баранюк. Разом з частиною бійців він також опинився у полоні. «Кірт» вважає, що полковник не вчиняв державну зраду.
«Я не можу сказати, я не впевнений, що це саме зрада, державна зрада. Він обміняв своє життя, він помилився. Вони планували прорив, він помилився. Він пішов не за планом, вони заблукали. Підрозділ, в якому був Баранюк, мав йти в певній формації колони, він пішов першим, дороги не знали. Потім ми бачили канонаду, вибухи й думали, що він загинув», – згадує українець.
- Володимир Баранюк український офіцер, полковник Збройних сил України, командира 36-ї бригади морпіхів.
- Російські видання писали, що у квітні в Маріуполі потрапили у полон Баранюк і начальник штабу цієї ж бригади Дмитро Кормянков.
- Як повідомляли російські ЗМІ, нібито морпіхи дали свідчення про обставини їхнього захоплення та ведення бойових дій у місті.
- Бійці полку «Азов» тоді звинуватили Баранюка у спробі втечі з блокадного міста.
- 19 березня 2022 року Баранюку присвоїли звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка».
«Кірт» розповів, як йому разом з іншими військовими вдалося прорватися з Меткомбінату імені Ілліча на «Азовсталь». За його словами, ті, хто йшов на прорив, готувалися, що їхні авто підібʼють прямо на виході з заводу. Надії на те, що прорив буде легким, не було.
Для обманних дій ми намалювали «зетки» на бронетехніці морської піхотиКирило Беркаль
«Темрява, опустився туман і ми проїхали по дорогах. Навіть колона, яка їхала в кінці, вона зупинилась на блокпості противника. Для обманних дій ми намалювали «зетки» на бронетехніці морської піхоти. Я взагалі пересувався на «Хаммері» піщаного кольору, тільки з маленьким українським маркуванням. І ми отак от проїхали. Ми готувалися, будуть стріляти, будемо відповідати і прориватися. Але просто пощастило», – розповів він.
Кирило Беркаль разом з іншими військовими, які перебували на «Азовсталі», потрапив у російський полон у травні 2022 року. На підконтрольну Україні територію він повернувся 21 вересня, коли стався обмін полоненими. Тоді ж повернулися командири «Азову», Нацгвардії та низка інших захисників Маріуполя, які перебували на заводі «Азовсталь».
«Приймали близький бій»
- Як повідомляє видання «Свої», одним із підрозділів, який захищав Маріуполь, був 23-й загін Морської охорони Державної прикордонної служби України. Бійці з першого дня повномасштабної війни боронили кордон Азовського моря. Прикордонники брали участь у боях за Маріуполь, згодом перейшли на металургійний комбінат «Азовсталь» та тримали оборону до останнього разом з іншими підрозділами та захисниками. Наразі у російському полоні перебувають 139 прикордонників Маріупольського загону морської охорони.
Андрій Гльоза прикордонник частини 9937 Маріупольського загону прикордонної служби. З початку оборони Маріуполя військовий перебував на заводі «Азовсталь», а після розподілу міста на ділянки, відправився зі своїм підрозділом на комбінат імені Ілліча.
Нашу будівлю розбили з танків, артилеріїАндрій Гльоза
«Ми 4 дні приймали, як кажуть, близький бій, тому що росіяни намагалися штурмувати нас. Потім нашу будівлю розбили з танків, артилерії, все, що в них було. І коли наше приміщення повністю вже згоріло, всі верхні поверхи були розбиті, вночі керівництвом було ухвалене рішення відступити глибше в завод. І ми вже зміщалися туди, де завод «Азовмаш» з'єднується з заводом Ілліча», – розповів він.
«Команда – виходити з білим прапором»
Прикордонник Андрій Гльоза каже, що на території комбінату Ілліча він перебував з 1 березня по 12 квітня. Задачею його підрозділу було відстежування переміщень російських військових. Так, під час одного з бойових чергувань Андрій отримав поранення.
Військового перевезли на завод, а згодом командування ухвалило рішення про евакуацію з госпіталю заводу через загрозу авіаударів армією РФ. Під час евакуації військових колона в якій перебував прикордонник, потрапила під обстріл російських військ. Тому, за словами Андрія, він з побратимами залишився у покинутому ангарі, на який згодом російська авіація скинула бомби.
Будемо виходити з білим прапором, тому що в нас ні їжі, ні води, нічого не булоАндрій Гльоза
«Керівництвом було ухвалене рішення, що треба зберегти бойовий склад людей, тому що багато трьохсотих, ми всі лежачі, не можемо ніяк не відбиватися. Потім прийшов старший, каже, хлопці, так і так, все пишіть на папері, ваше звання, прізвища, ім'я, будемо виходити з білим прапором, тому що в нас ні їжі, ні води, нічого не було», – згадує прикордонник.
Андрій пробув у полоні 3 місяці. Перші три тижні його утримували в Оленівці, після чого перевели до госпіталю, розповів він. Військовий повернувся в Україну в день народження своєї мами. Чоловік переніс 4 операції, пробув пів року на реабілітації та вже повернувся на службу. Андрій зізнається, що все ще намагається подолати наслідки травм і поранень, яких зазнав при обороні Маріуполя.
«Рятувались від обстрілів у бункерах»
Наступною історією поділився прикордонник Одеського загону Державної прикордонної служби Микола. Він потрапив на комбінат імені Ілліча на початку березня. Увесь цей час російські військові обстрілювали комбінат, розповідає захисник.
Микола каже, що перші кілька днів у військових було світло та водопостачання. Але потім російські удари вразили об'єкти інфраструктури й комунікації зникли.
Умов, щоб помитися, поголитися, почистити зуби, не булоПрикордонник Микола
«Взагалі всі ми перебували, можна сказати, в бункері, які, мабуть, були там ще з часів Другої світової війни. Нам вдалося перенести зі свого підрозділу туди ліжка. Умов, щоб помитися, поголитися, почистити зуби, не було. Це відбувалося дуже рідко. Там не було повної антисанітарії, але кожного дня щось очікували й не міг військовослужбовець після наряду трохи відпочити, зняти бронежилет, такого не було», – згадує він.
«Викурювали «Градами»
Підрозділ Миколи відповідав за спостереження на постах та передачу інформації під час авіанальотів та артилерійських обстрілів. Він каже, що з початку березня з кожним днем обстріли все більше і більше посилювалися.
Десь наприкінці березня кількістю почали нас брати. Своїх людей вони не жалілиПрикордонник Микола
«Вони починали з авіанальотів, потім бронетехніка. Самі будівлі там були не досить міцні, тому було видно кожного дня, як ця будівля розпадається. І після цього намагалася прориватися піхота їхня ворожа, і наше основне завдання було нікого не допустити. Вони протягом березня намагалися нас притиснути, десь наприкінці березня кількістю почали нас брати. Своїх людей вони не жаліли. Намагалися нас викурювати з будівель, чи з «Града» обстрілювали й будівля загорялася, тоді там не можна було перебувати», – поділився Микола.
Прикордонник також згадує, що після місяця оборони на комбінаті стали закінчуватися запаси продовольства. Після чергового масованого обстрілу, коли підрозділ Миколи рухався з одного сховища в інше, вони не дорахувалися половини особового складу.
Люди без нічого стояли просто неба, шукали місце, де є споруда, під якою можна сховатися від обстрілівПрикордонник Микола
«З ранку до вечора ми шукали, де, хто переховується і знайшли ми приблизно чоловік 35 з 75. Не у всіх була зброя, боєприпасів взагалі не було, їжі не було, ні спального мішка елементарного, нічого не було. Люди без нічого стояли просто неба, шукали місце, де є споруда, під якою можна сховатися від обстрілів», – розповів прикордонник.
За словами військового, після цієї ситуації начальник підрозділу, в якому він перебував, ухвалив рішення здатися у полон.
«Забирали навіть берці»
Ще один прикордонник Одеського загону Державної прикордонної служби Іван розповів, що на комбінаті імені Ілліча він перебував з 3 березня до 12 квітня – коли російська армія повністю оточила завод. За інформацією військового, російські сили визначали кількість особового складу, який повинен був виходити з комбінату в полон, а також маршрут виходу.
За словами прикордонника, російські військові оглядали особовий склад українських військових, частково забирали собі теплий одяг, форму та берці.
«Десь метрів 100 від комбінату був організований їхній пункт, нас там вишиковували, доглядали все, що в нас було з собою, проводили огляд, відбирали в нас сумки, речі, в кого були гроші, телефони, годинники, золоті якісь прикраси. Це все вони забирали все на місці до посадки в автобус», – стверджує чоловік.
Він згадує, що ще під час перебування українських військових на комбінаті імені Ілліча, завод був на 90% зруйнований.
Великий завод, який мав величезне виробництво і давав роботу людям, зруйнований на 90%Прикордонник Іван
«Він зруйнований повністю, тому що дороги, підходи, самі склади, приміщення – на них скидалися постійно авіабомби, здійснювали й ракетні удари. Тому цей завод, потужний великий завод, який мав величезне виробництво і давав роботу людям, зруйнований на 90% це точно», – каже військовий.
Іван перебував у полоні російських військових майже 7 місяців. Зараз він пройшов курс реабілітації та продовжує службу.
- Російські війська окупували Маріуполь у травні 2022 року після кровопролитних боїв і тривалої блокади. Перші повідомлення про братські поховання маріупольців почали з’являтися під час блокади міста навесні 2022 року.
- У перебігу військового вторгнення Росії в Україну Маріуполь майже повністю зруйнований обстрілами. За оцінками ООН, у місті знищено або пошкоджено близько 90% багатоповерхових житлових будинків та близько 60% приватних будинків.
- Російські війська підозрюють у скоєнні в Маріуполі численних воєнних злочинів. Москва це заперечує.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
