24 лютого в Дніпрі – день жалоби. Напередодні других роковин початку повномасштабної війни армія РФ атакувала ударним дроном одну з багатоповерхівок на лівому березі міста. Загинули двоє людей: 58-річна жінка та 68-річний чоловік. Тіла обох уже дістали з-під завалів. Повністю зруйновано частину одного під’їзду. Жителів сусідніх – відселяють, бо жити в їхніх квартирах наразі неможливо. Мешканці кажуть: навіть два роки тому, почувши перші вибухи в Дніпрі, не були так розгублені й не думали, що побачать війну аж так близько.
Радіо Свобода записало історії трьох родин із пошкодженого будинку.
Врятувалися самі, врятували сусідів і кота
Олена та Карина – мати і донька, які мешкали на дев’ятому поверсі пошкодженого будинку. У момент вибуху вони обоє спали. Олена каже: не відразу зрозуміли, що влучання так близько – у сусідню квартиру. Та оселя повністю зруйнована, а в їхній – тріснула стіна.
Дівчина вивела з будинку матір та стареньких сусідів, а також врятувала свого улюбленця – кота Василя. У клунках матері й доньки – речі, які встигли винести.
«Мама мене розштовхує: прокидайся, лови кота. А кіт, звісно, заховався, під ліжком. Допомагала сусідам-інвалідам спускатися по сходах. І маму вивела. Мама винесла кота, а я все решту тягла – документи, речі», – каже Карина.
«В оці клунки ми склали своє життя… Які почуття? Та це страшне. Людина – розчавлена. Розгублена, розчавлена – оце про мене», – говорить Олена.
На початку повномасштабної війни мати з донькою вже виїздили з Дніпра, до бабусі, в Кривий Ріг. Пробули там три місяці. Тепер їм знову доведеться їхати з дому – їхня квартира підлягає відселенню.
Два роки тому, каже Карина, вона закінчила українську філологію в університеті, працювала вчителькою. Удар по будинку, не приховує, підсилює її лють і бажання щось робити задля України.
Якщо буду жива, якщо вже врятував мене ангел-охоронець, і далі працюватиму на цій ниві, для УкраїниКарина
«Коли це десь – це одне: ти співчуваєш, але на відстані, а коли в тебе вдома… Жодна бомба не зможе зупинити Росію. Вони знищують всіх – їм байдуже: чи дитина, чи жінка, чи старе… В них – «тактика випаленої землі». Вони роблять все, щоб нас не існувало як країни, як народу. Якщо буду жива, якщо вже врятував мене ангел-охоронець, і далі працюватиму на цій ниві, для України», – ділиться почуттями Карина.
«Війна виявляє людяність»
Микола Прудников – фермер. На четвертому поверсі пошкодженого під’їзду він жив разом з дружиною та 11-річним сином. У момент удару не спали. Чули вибух, а потім – як посипалася цегла. Зараз його оселя залита водою, якою гасили пожежу, але вікна й стіни – цілі.
Микола чергує на подвір’ї в надії, що рятувальники дозволять зайти в помешкання – забрати хоч якусь побутову техніку. Уламками також побило дві автівки родини. Чоловік каже: вже подав заяву про пошкодження майна до поліції.
Учора мені подзвонили ті, з ким я не спілкувався роками, – запропонували допомогуМикола Прудников
«Де будемо жити? Не знаємо. Минулу ніч ночували у знайомих, у четвертому під’їзді. Сьогодні поїдемо до родичів. Війна виявляє людяність. Учора мені подзвонили ті, з ким я не спілкувався роками, – запропонували допомогу», – говорить він.
Микола розказує, що на початку повномасштабної війни вже вивозив родину з міста, до рідних, на Криворіжжя. Там, поблизу лінії фронту, було ще страшніше. За тиждень повернулися додому, думали, що тут безпечніше.
«Усі два роки ми працювали: в мене фермерське господарство, вирощую сільськогосподарські культури, дружина – підприємець. Думали бути в Україні до кінця війни. Кілька днів тому ще й кажу: та в нас небезпечно в будь-якому місці. Я й не підозрював, що прилетить саме в наш будинок, що отака дірка буде…
У нас родичі в Росії. Троюрідний дядько – він ще на початку війни казав: «Не переживайте, вас порятують. Оце нас так «рятують». Показати б йому, сказати б…» – зауважує Микола.
«Сестра й мама живуть у Росії. Я перестала з ними спілкуватися»
Дмитро Максютин та Наталія Нагорна мешкають у під’їзді, що сусідить зі зруйнованим. О другій ночі прокинулися від далеких вибухів. Потім почули характерний звук «шахеда». Далі був спалах і гучний вибух, розказує Дмитро. Їх налякало, але квартиру не зачепило.
Думали, лише ґанок зруйнований. А підняли голови вгору – а там двох поверхів немаєДмитро Максютин
«Вискочив на балкон, бачу: горить, на подвір’ї уламки. Вискочили на вулицю, гасити пожежу. Думали, лише ґанок зруйнований. А підняли голови вгору – а там двох поверхів немає», – каже Дмитро.
Подружжя прожило у своїй квартирі усі два роки повномасштабної війни – нікуди не виїздили. Уявити, що удар російської армії припаде саме в їхню багатоповерхівку навіть не могли уявити: район тихий, лише житлові будинки і парк. Під час тривог ховалися в комірчині та коридорі.
У другу річницю повномасштабної війни, кажуть чоловік та дружина, не відчувають нічого, окрім злості. А ще – образу на родичів, які живуть у Росії.
Нам треба побільше зброї, щоб закінчилася війнаДмитро Масютин
«Лише злість. Нам треба побільше зброї, щоб закінчилася війна», – говорить Дмитро.
«У мене сестра й мама живуть у Росії. Я перестала з ними спілкуватися 10 березня 2022 року. Вони не розуміють нас. Нема сенсу щось доводити – вони живуть ніби в країні рожевих поні», – додає Наталія.
24 лютого в Дніпрі оголошено днем жалоби за загиблими в цьому будинку. Рятувальна операція на місці удару тривала понад добу. З-під завалів витягли тіла двох людей. Це 58-річна жінка, яка працювала на залізниці, кажуть сусіди, та 68-річний чоловік, пенсіонер. Семеро жителів отримали поранення.
У будинку повністю зруйновано три квартири. Мешканців ще близько двох десятків пошкоджених квартир відселяють. З міського бюджету їм виділять гроші на тимчасову оренду житла, пообіцяв міський голова Борис Філатов. Сам будинок – цегляний, міська влада заявляє, що його вдасться швидко відбудувати.
Наразі на місці комунальники продовжують розбирати завали.
Два роки війни для Дніпра й Дніпропетровщини
За час повномасштабного вторгнення Росії Дніпро пережив кілька десятків ударів ракетами та дронами. Наймасштабніший був у січні 2023 року на житловому масиві Перемога, коли загинули близько пів сотні людей, зокрема шестеро дітей. У місті понівечено кілька лікарень, серед іншого – пологовий будинок, школи, палац дітей та юнацтва, а також промислові підприємства та аеропорт.
Загалом на Дніпропетровщині, за даними ДСНС, за два роки повномасштабної війни на Дніпропетровщині загинули понад 300 людей. Ще майже півтори тисячі були поранені. Пошкоджено понад 15 тисяч будівель.
Форум