Доступність посилання

ТОП новини

«Затягування убиває»: чому президент досі не підписав закон про воєнних злочинців?


Військовослужбовця ЗСУ, оборонця Донецького аеропорту Ігоря Брановицького закатували в полоні угруповання «ДНР» 21 січня 2015 року у Донецьку.
Військовослужбовця ЗСУ, оборонця Донецького аеропорту Ігоря Брановицького закатували в полоні угруповання «ДНР» 21 січня 2015 року у Донецьку.

Катування, нелюдське поводження, злочини проти людяності, воєнні злочини...Більше трьох місяців, замість встановлених Конституцією України 15 днів, президент Володимир Зеленський не підписує так званий закон про воєнних злочинців. Це закон доповнює законодавство України необхідними нормами, які дозволяють кваліфікувати, розслідувати воєнні злочини та злочини проти людяності, а також переслідувати воєнних злочинців за нормами міжнародного кримінального та гуманітарного права. Чому президенту Володимиру Зеленському досі не дали на підпис ухвалений у травні закон №2689?

Із початку гібридної агресії Росії проти України (яка визнана міжнародною спільнотою, але заперечується самою Росією) були скоєні тисячі злочинів, які за міжнародним кримінальним і гуманітарним правом можуть бути кваліфіковані як воєнні злочини та злочини проти людяності.

Людей били, гвалтували, забивали в дерев’яні ящики, пропускали струм через статеві органи, відрізали кінцівки, різали і випалювали шкіру, підвішували на дибу, дробили суглоби...і убивали.

«Коли мене підняли на дибу і одягли протигаз – в очах потемніло. Я відчув, що втрачаю свідомість та інстинктивно набрав повітря у легені, а вони підставили ватку з нашатирним спиртом. Потім перекривали кран, а потім відкривали занурювали шланг у воду», – розповідав пастор Олександр Хомченко, який пройшов через катування бойовиків підтримуваного Росією угруповання «ДНР».

Правозахисники, журналісти, рідні жертв зібрали дані про ці жахливі злочини. Ось лише деякі з них.

За даними Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі»:

  • 86% військовослужбовців і кожна друга цивільна людина була піддана тортурам і жорстокому поводженню;
  • 33% військовослужбовців і 16% цивільних осіб стали свідками смерті в результаті тортур;
  • 12% всіх цивільних осіб, які зазнали катувань і жорстокого поводження, були жінки.

«Ця страшна практика триває досі. Потрібен закон»

Уже із 2014 року правозахисники почали говорити про те, що Україна не має належних законодавчих механізмів для покарання за воєнні злочини і злочини проти людяності. Тому злочинців, який чинять по факту такі злочини, обвинувачують за загальними кримінальними статтями, виносять вироки зі значно меншим терміном покарання, ніж це передбачено за воєнні злочини. І потім цей злочинець ще може потрапити під амністію.

Лише на восьмому році війни, під тиском зібраних правозахисниками доказів, парламент ухвалив необхідний закон.

  • 20 травня 2021 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права» (законопроєкт 2689). «За» проголосували 248 нардепів.

Зокрема, Закон вносить зміни до статті 8 Кримінального кодексу України, що передбачають запровадження принципу універсальної юрисдикції щодо злочинів агресії, геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів – тобто такої дії законодавства про кримінальну відповідальність, яка не пов'язана з місцем вчинення злочину, громадянством, постійним місцем проживання підозрюваного чи потерпілого або шкодою національним інтересам держави.

  • 7 червня 2021 року Голова Верховної Ради Дмитро Разумков підписав закон і передав на підпис президенту Володимиру Зеленському

Згідно із ст. 94 Конституції України: «Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений».

  • 19 серпня 2021 року під Офісом президента України відбулася акція «Очікування вбиває» із вимогою підписати закон про воєнних злочинців (№2689).
Ніна Брановицька тримає фото свого сина Героя України Ігоря Брановицького, закатованого бойовиками у Донецьку. Поруч стоїть колишній бранець «ДНР», релігієзнавець Ігор Козловський. Під Офісом президента у Києві відбулася акція на підтримку законопроєкту про воєнних злочинців, 19 серпня 2021 року
Ніна Брановицька тримає фото свого сина Героя України Ігоря Брановицького, закатованого бойовиками у Донецьку. Поруч стоїть колишній бранець «ДНР», релігієзнавець Ігор Козловський. Під Офісом президента у Києві відбулася акція на підтримку законопроєкту про воєнних злочинців, 19 серпня 2021 року

Чому президент досі не підписав закон? Версії:

Євген Захаров, голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини:

– На мою думку, закон не подають на підпис президенту з тих самих причин, з яких не ратифікують Римський статут. Є страх, що із українського боку були скоєні воєнні злочини, і якщо закон набуде чинності і почнуться належні розслідування, то це може вдарити по іміджу президента.

Закон не подають на підпис президенту з тих самих причин, з яких не ратифікують Римський статут
Євген Захаров

Тому маємо зараз таку ситуацію, коли парламент ухвалив цей закон – бо не голосувати за нього означало піти проти справедливості, проти озвучуваних раніше євроатлантичних прагнень України, – а президент не підписує і усі встановлені терміни уже прострочено.

От це, якраз і б'є по іміджу президента, на мою думку, якщо вже робити акцент на політичних моментах.

Політичні опоненти з усіх сторін завжди знайдуть приводи для критики, от тільки за справедливість ніхто критикувати не зможе. Закон треба підписати.

Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту Євро-Атлантичного співробітництва:

– Мені не відомо чим саме керується президент Зеленський, але я знаю, що у військових колах є побоювання що цей закон можуть повернути проти захисників України, особливо тих добровольців 2014-15 років, чий юридичний статус на той час ще не був врегульований.

Є побоювання, що цей закон можуть повернути проти захисників України
Володимир Горбач

Проросійські і просто російські сили цим обов'язково скористаються.

І не тільки коли чи якщо прийдуть до влади. А відразу подаватимуть до суду, вестимуть інформаційні кампанії.

Олександра Матвійчук, правозахисниця, голова правління ГО «Центр громадянських свобод»:

– Усі ці побоювання не мають сенсу. Бо якщо говорити про політичні переслідування, то і за нинішніми статтями можна посадити будь-кого. Те, що можна сфабрикувати справу за умисне вбивство не означає, що треба зняти з кримінального кодексу відповідальність за умисне вбивство.

Ми говоримо про злочини, які були скоєні на окупованих територіях. Там об’єктивно або ж немає можливості, або ж дуже важко проводити слідчі дії, збирати докази, опитувати свідків. Багато із цих злочинів або зовсім не розслідувалася, або ж справи відкривалися за звичайними статтями Кримінального кодексу. А це означає, що є терміни давності, вони можуть закінчитися і ці справи ніколи не дійдуть до суду.

Закон треба підписувати невідкладно, щоб злочинці знали, що їх за воєнні злочини і злочини проти людяності переслідуватимуть скрізь і завжди.

Ігор Козловський, старший науковий співробітник Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Сковороди НАН України, колишній бранець угруповання «ДНР»:

– Верховна Рада ухвалила закон, громадськість проводила акції, правозахисники виступали із заявами, а закон досі не підписаний.

Ви ж чули, Володимир Зеленський сам сказав, що він «підписує все, коли йому приносять».

Тому треба запитати Офіс президента: чому цей закон досі не дали на підпис?

Володимир Зеленський сам сказав, що він «підписує все, коли йому приносять»
Ігор Козловський

Цей закон треба підписувати терміново, бо він може врятувати життям тим бранцям, яких зараз утримують гібридні формування на Донбасі і до яких застосовують катування.

Ті, хто коїть злочини проти людяності, повинні знати, що вони будуть переслідуватися у будь-якій країні світу, і що ці злочини не мають строку давності Злочинці мають знати, що їм не сховатись. І це може стати запобіжником, це може комусь із бранців врятувати життя.

Кожен такий злочин, незалежно від того, хто його вчинив, має належно розслідуватися і по них мають бути винесені вироки. І для іміджу України важливо, щоб закон набув чинності і почав діяти.

Радіо Свобода надіслало інформзапити

Радіо Свобода надіслало 13 вересня інформаційні запити до Офісу президента і до Постійного представництва президента в Автономій республіці Крим із проханням пояснити причини з яких президент не підписує закон про воєнних злочинців.

На момент публікації матеріалу Офіс президента ще не відповів на запит, а від Постійного представництва президента в Автономій республіці Крим прийшла відповідь у встановлений законом термін.

«Станом на дату (17.09.2021) надання цієї відповіді Закон №1164-IX знаходиться на розгляді Президента України. Іншою інформацією Представництво не володіє».

У відповіді також нагадується, що Постійний представник президента у Криму Антон Кориневич «був одним із співавторів законопроекту про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права (№2689)». І що цей закон спрямований на забезпечення виконання міжнародних зобов’язань України щодо запобігання юридичній та фактичній безкарності за вчинення таких злочинів.

«Це важливий крок на шляху встановлення правосуддя для тимчасово окупованих те територій України, належного притягнення до відповідальності ociб, які вчинили воєнні злочини та злочини проти людяності, а також для процесів деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій», – мовиться у відповіді Постійного представництва президента в Автономій республіці Крим.

  • Зображення 16x9

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Автор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG