«Уявляєте цю картину, коли хлопця поранили вранці, а його наступної ночі тільки намагаються евакуювати?» «Ти знаєш, що до тебе прямує всього 2 евакмашини. Наступні будуть через півдоби. І от стоїш ти над 20 тілами по коліна в крові і вирішуєш – кому жити, а кому – ні». Це слова бойових медиків про евакуацію на фронті.
Порівняно з АТО/ООС після початку повномасштабного вторгнення у 2022-му бойові дії стали активнішими, збільшилася площа та щільність замінування, частота обстрілів, скоротилася дистанція вогневого контакту – через всі ці фактори зростає кількість поранених. А от евакуаційних машин – ні. Найбільша проблема з броньованими. Цю проблему в розмові з Донбас Реалії озвучили медики з різних підрозділів, волонтери та самі військові з різних точок фронту.
Наскільки критично не вистачає броньованих евакмашин на «нулі», чому це нагальне питання та що Україна може зробити, щоб поранені не чекали порятунку по кілька днів – розбиралися Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).
«Важкі поранені можуть не дожити до порятунку»
За день-два у них інколи буває більше поранених, ніж за увесь 2021 рік – розповідає Донбас Реалії парамедик Іван Мужнюк. Каже, бували випадки, коли в стабілізаційний пункт привозили пораненого, на порятунок якого треба фактично залучити весь ресурс, який є – від плазми та кровозамінників до всіх медиків, які є на стабілізаційному пункті.
Я нікому не побажав би з цим стикнутися: по факту вирішувати, кому жити, кому померти
«А тобі везуть ще 5, 7, 10 поранених. Ти не знаєш, якого характеру у них поранення. І ти розумієш, що якщо використаєш цей весь ресурс на одного цього хлопця, можливо, не зможеш врятувати тих п’ятьох. Тобто, це не те, що порівнюєш себе з Богом. Але це дійсно дуже складне та дуже неприємне відчуття. Я нікому не побажав би з ним стикнутися: по факту вирішувати, кому жити, кому померти», – каже парамедик.
Такий вибір доводиться робити і через дефіцит евактранспорту. І якщо збільшити кількість лікарів та матеріалів на лінії фронту є вкрай складною задачею, питання техніки вирішити легше. Але наразі воно гостро стоїть на порядку денному.
Через щільність обстрілів та роботу дронів на деяких ділянках військові вимушені чекати евакуацію днями, каже фронтова волонтерка Лариса Корчинська. За її словами, причина – в рельєфі, адже техніка як на долоні. Якби у бригад було вдосталь броньованого евактранспорту, то можна було б ризикувати й вивозити і під обстрілами. Зараз же командири не ризикують особовим складом і приймають рішення чекати ночі.
«Уявляєте цю картину, коли хлопця поранили вранці, а його наступної ночі тільки намагаються евакуювати? У нас були випадки, коли дрон ранить того бійця, який тягнув свого побратима. І якщо бригади чекатимуть днями евакуації, то важкі поранені можуть не дожити до того моменту, коли їх врятують», – каже Лариса Корчинська.
Навіть якщо бойова обстановка дозволяє провести евакуацію – а на це теж іноді доводиться чекати днями, кажуть медики, – вивезти поранених немає як саме через дефіцит транспорту.
Все частіше медикам доводиться обирати, кого відправити у шпиталь, а хто лишиться чекати, – це називається «сортуванням». Хоча подібна практика застосовується в цивільній медицині під час надзвичайних ситуацій та є стандартним протоколом під час бойових дій у країнах НАТО, військові медики кажуть: цей вибір – найважче, що є в їхній роботі.
І от стоїш ти над 20 тілами по коліна в крові і вирішуєш – кому жити, а кому – ні
«Стягнули тобі в медпункт з «нулів» 20 бійців. Всі важкі. Всі з низьким тиском. Всі з турнікетами. Всі потребують негайної хірургічної допомоги в умовах шпиталю. А ти знаєш, що до тебе прямує всього 2 евакмашини – це 10-12 місць. І все. Наступні будуть через пів доби. І от стоїш ти над 20 тілами по коліна в крові і вирішуєш – кому жити, а кому – ні. Звісно, тим вісьмом, що залишаться, буде надаватись вся можлива допомога. Але це польовий медпункт, бліндаж з свічковим освітленням. Сидиш, «граєшся» з турнікетами, затикаєш дірки, знеболюєш, ллєш замінники крові і чекаєш... Атмосфера гнітуча, смерть приходить раз за разом і забирає життя бійців, яких можна було б врятувати. Сортування – страшне слово. Ніколи не хотів і не хочу приймати такі рішення», – описує ситуацію фронтовий медик Олександр Страх.
Які «еваки» є на фронті – і які потрібні
В ідеалі ключовою відмінністю фронтової евакмашини від цивільної швидкої мають бути броня та краща прохідність. А ось на чому евакуйовують поранених на фронті зараз:
- цивільні позашляховики, перероблені на евакуаційні машини – так звані кейсеваки;
- санітарні автомобілі (закордонні – іноді броньовані, українські – ні);
- легкоброньований транспорт (гусеничний, колісний).
Немає «броні» – беруть звичайні позашляховики
На фронті для евакуації зараз використовується найчастіше легка броня: легкоброньований транспортер МТ-ЛБ-С, бронетранспортери БТР-4С, БТР-70ДІ, БММ-1, БММ-2, БММ-3, БММ-4С та небагато британських Saxon. Медики кажуть, що легкої броні не вистачало завжди, а та українська, яка є – суттєво програє «іноземним колегам».
«Хотілося б, щоб українські сили мали броньований транспорт на системній базі «Бредлі», «Юпіки». Бо, по-перше, броня значно полегшує евакуацію. Навіть у разі спроби ворога її вразити екіпаж і поранений все одно виживають. Це ціна життя, і це важливо. Крім того, іноземна броньована техніка більш швидкісна, ніж наші аналоги, які залишилися з часів Радянського Союзу. Ті ж БМП-1, БМП-2 100% програють «Бредлі», – каже Донбас Реалії парамедик Іван Мужнюк.
Артем Прокопьєв зауважує, що є випадки, коли евакуювати пораненого можна тільки за допомогою броньованої техніки.
«В броні, за невеликими виключеннями, медичного обладнання не буде. Бо тут мета інша – вивезти зі шквального обстрілу і безпечно довезти до точки призначення. Тобто це мова про ділянку в 1-10 км, де є ризики ураження. А вже далі перехоплять кейсеваки, або медичні машини. Є відомі історії про М-113 в Соледарі, де треба було швидко рухатися попри обстріли. Є спроби модифікувати під медичні рішення МТЛБ», – каже Артем Прокопьєв, старший інструктор із тактичної медицини благодійного фонду PULSE.
Саме через нестачу броні бригади вивозять своїх поранених на позашляховиках. В ідеалі вони теж мають бути броньованими, каже Прокопьєв. Але зазвичай на фронт купуються будь-які позашляховики. Якщо цей транспорт без захисту, то на нього роблять ставку як на маневровий автомобіль.
«Стандартний варіант такого кейсеваку – це намір розмістити одного чи двох поранених в салоні й людину, яка надаватиме допомогу. Скоріше за все, вхід/вихід в цій машині буде через багажник. А людина, яка надаватиме допомогу, буде дуже обмежена в мобільності. Максимальне обладнання, за умови дуже сильного бажанні, це монітор, обігрівач та інфузійні якісь рішення. Там навряд чи буде дефібрилятор та діаліз», – каже Прокопьєв.
Таке обмеження в медичному обладнанні кейсеваку Прокопьєв пояснює невеликою площиною самих машин. Саме тому військові намагаються максимально адаптувати позашляховики під свої конкретні потреби – збільшити за розміром, наприклад, поєднавши салон та багажник, щоб вміщалися ноші, або зробити більш прохідним.
У кожного свій «рецепт», каже бойова медикиня Ріна Резнік з медроти «Азов» НГУ. Їхня бригада тривалий час працювала над своїм евакуаційним транспортом. Одразу визначилися: потрібні позашляховики закритого типу.
«Наразі гіпотермія є однією з доволі частих превентивних смертей. Якщо людина отримала крововтрату, то це серйозне охолодження. Навіть якщо на вулиці 32 градуси тепла, людина все одно буде мерзнути. Евакуаційний транспорт повинен бути теплим», – пояснює Резнік.
Зараз в її бригаді 10 евакуаційних машин, які побудовані на базі Nissan Patrol. У позашляховики «Азов» вбудував, крім стандартних витратних матеріалів, і спеціальну медичну техніку.
«Вони обладнані концентраторами кисневого повітря для того, щоб почати вентилювати легені вже на евакуаційній стадії, якщо є необхідність. Холодильниками для крові, підігрівачами для крові, щоб розпочати трансфузію крові (переливання крові – ред.) на догоспітальному етапі, якщо того потребує поранений», – каже Резнік.
Проте, не всі бригади можуть похвалитися таким автопарком, каже Геннадій Друзенко, співзасновник та президент першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова.
«У нас одна бригада заходила на Кремінський напрямок, де ми працюємо останній рік після звільнення Лимана. Так у них старенька «Нива» і УАЗ «Патріот». І це біда. Бо уявіть, ми, добровольчі підрозділи, маємо два Humvee (повнопривідний військовий автомобіль – ред.), два броньованих Pinzgauer, броньовані Toyota. А частини, це десь тисячі людей, обходяться якимись дуже старими швидкими. Ми зараз роздаємо те, що вийшло з ладу, і за ним стоїть черга серед військових», – каже Друзенко.
Навіть якщо є – треба ще
Те, що будь-яка техніка не вічна, – особливо в умовах бойових дій, – наголошує Лариса Корчинська. Це означає, що має бути запас такого транспорту.
«У нас зараз під Авдіївкою чимало техніки гине. Її можна відремонтувати, привезти іншу, але це все час. А бойові дії – тут і зараз. Вони не зупиняються. Саме тому у бригад має бути запас. Треба ще джипи в армію. І це мають розуміти не тільки звичайні українці, які постійно донатять. Чому вже півтора року ми не можемо змусити мерії і обласні адміністрації віддати парк джипів на фронт? Це ж за державні гроші куплено? Залиште собі кілька. Віддайте це фронту, пересядьте на ці легкові машини. Тому що фронту вони потрібніше», – каже Лариса Корчинська.
Ріна Резнік з «Азову» каже – попри те, що 10 машин їм саме зараз вистачає, але це «впритул».
«Ми розуміємо, якщо зараз цього вистачає, це не значить, що його буде вистачати післязавтра. Тому ми намагаємося певним чином страхуватися, знайти транспорту більше, щоб він у нас часто мінявся, щоб ми постійно не каталися на одних й тих самих машинах, щоб вони не так зношувалися, щоб їх не так часто доводилося лагодити», – каже Резнік.
Серед причин «ламання» – і цілеспрямоване знищення евакуаційних машин російськими військами, додає Іван Мужнюк.
«Можна навіть в інтернеті подивитися, вони викладають у пабліках відео, де знімають свої бої й коментують: бачимо, що проводиться евакуація, бачимо, що транспорт не бойовий: там немає гармати, кулемету, нічого, окрім особистої зброї бійців. Вони розуміють, що проводиться медична евакуація, і все одно свідомо розстрілюють та знищують «евак», – зазначає Мужнюк.
Таку ситуацію підтверджує і бойова медикиня Надія Біла. У себе на сторінці в Фейсбуці вона поділилася деталями нещодавньої евакуації пораненого.
«Довгий час хлопець лежав і чекав на допомогу, а в небі над ним висів ворожий дрон і чекав на евакуаційну групу. Але командир роти вибрав мить і ризикуючи життям сам пішов, щоб його забрати. І вони зробили це. Винесли до найближчого укриття», – розповідає Надія Біла.
Попри усі труднощі стан бійця вдалося стабілізувати, каже бойова медикиня. Після надання допомоги й стабілізації стану бійця його відправили далі на «еваку». Але до місця призначення вони не дістались.
Через мить ми почули потужний вибух і наша евакгрупа зникла зі зв'язку. Назавжди... Ці паскуди чекали їх... Загинули всі
«Вони поїхали, я присіла, і саме в цей час мій боймед зробив це фото. А через мить ми почули потужний вибух і наша евакгрупа зникла зі зв'язку. Назавжди... Ці паскуди чекали їх... Загинули всі…», – розповідає Надія Біла.
Типи «еваків»: потрібні різні
Проте, не тільки в кількості справа, кажуть волонтери та медики. В ідеалі – у бригадах має бути такий автопарк, щоб залежно від погодних умов, рельєфу, відстані, щільності обстрілів начмед міг вирішувати: яку саме машину відправити за пораненими.
«Є місця, де людей виносять дуже-дуже довго своїми силами, але одразу в максимально «зафарширований» медичний транспорт. Або є напрямки, де людей переправляють човнами, і там точки передачі безпечні, то можна відразу саджати в реанімобілі. А може бути таке, що тобі треба долати 10-20 км по бездоріжжю і ближче ніяк, а вже звідти направлять на іншому транспорті в стабпункт. Наприклад, багнюки Донбасу – швидкі не пройдуть, тут тільки позашляховик. А людину, яку евакуювали з лівого берега Дніпра на правий за допомогою водного транспорту, не потрібен кейсвак, тут можна одразу надати якіснішу допомогу», – зазначає Артем Прокопьєв.
«Коли ми працювали перед звільненням Харківщини, в Старій Гусарівці, біля Балаклії, вже був ворог. І там менш як 100 км/год на певній ділянці дороги їздити було геть небезпечно. Броня так «не літає». Тому досвідчені евакуаційні екіпажі відмовлялись від броні і їздили на «течіках» – це швидкі Volkswagen T5 та Volkswagen T6. На гарячій ділянці мають бути найшвидші машини. У нас на Кремінському напрямку було по 200 поранених за добу, яких треба було евакуйовувати. Ми вивозили саме швидким транспортом. А от «Мерседес-спрінтер» великий, він чудовий для того, щоб везти важкого хворого, бо це реально реанімобіль, але по полях на ньому не поганяєш», – каже Геннадій Друзенко.
Парамедик Іван Мужнюк додає, що на обрання транспорту впливає і те, який «екіпаж» на нього є: медики чи просто бійці.
«Якщо це штурмові підрозділи, то це одна задача. У підрозділів, які тримають оборону, інші можливості і по-іншому відпрацьовані маршрути евакуації. От ти знаєш, що на цей конкретний транспорт я можу посадити, так званий кейсевак, тобто, евакуація саме з поля бою до проміжної точки евакуації. І це зробить конкретний боєць в якості медика. З точки евакуації уже на іншому транспорті мені необхідний просто супровід бійців, а там, де варто задіяти реанімобіль, треба буде підключати фельдшера чи лікаря, а отже, і санітара. Тому підготовка людей також впливає, який транспорт і як часто ти можеш його задіяти».
Іван Мужнюк зазначає, що чимало в забезпеченні еваками залежить від командування бригади – його розуміння ситуації та організованості.
Як українські військові медики рятують життя поранених під Бахмутом
Україна може виробляти свій транспорт для евакуації?
У 2017 році ЗСУ отримали перші санітарні українські авто «Богдан 2251». Тоді виробник зазначав, що автомобіль пристосований для вивезення поранених з медичних підрозділів військової ланки, військових мобільних шпиталів та подальшої евакуації, має місткість вісім осіб.
Проте, менш ніж за рік волонтери й бойові медики виявили десяток недоліків цієї машини. Серед головного – кунг «Богдана» (кунг є типом закритого кузова-фургону військових вантажних автомобілів та причепів часів СРСР – ред.) не облаштований автономним опаленням, а під час евакуації дуже важлива температура, адже через втрату крові поранені переохолоджуються. «Богдан 2251» можна було прогріти лише від двигуна.
У 2018 році «Богдан-2251» модернізували. Автомобіль пережив 10 модернізацій, серед яких устаткування кабіни водія та медичного кунга (кузов уніфікований і нульового габариту), обладнали автономною системою підігріву та спеціальним обігрівачем.
Загалом з 2017 до 2019 року, як повідомляло Командування Медичних сил, Україна закупила 350 одиниць санітарних автомобілів «Богдан-2251» на шасі Great Wall Wingle 5. А після 2019 року ЗСУ закупали лише невеликі партії санітарних автомобілів категорії «С» (12 одиниць, за даними 2021 року) та «В»-класу (19 одиниць, за даними 2021 року).
Виробляти своє – дійсно важливе рішення, вважає заступниця міністра стратегічних галузей промисловості Анни Гвоздяр. У листопаді в інтерв’ю Радіо Свобода вона зазначила, що в Україні є кліматична і ґрунтова специфіка, де відбуваються бойові дії, тому треба виробляти техніку, яка буде адаптована до потреб української армії.
Зараз українське науково-виробниче об’єднання «Практика» розробляє нову медичну евакуаційну машину на базі вже наявної бронемашини «Козак-7».
«Це вироблений броньовик колісний, переобладнаний під медичну евакуацію і відтестований на полігоні з медиками, які беруть участь безпосередньо в евакуації з переднього краю», – зазначила Анна Гвоздяр.
Вона також додала, що зараз в Україні розробляють роботів для медичної евакуації, які могли «хоча б на не дуже велику дистанцію евакуювати пораненого, витягнути його з-під шквального вогню». За словами Гвоздяр, це дозволить не наражати на небезпеку медиків, скоротити час евакуації, отже, збільшити шанси на виживання та збереження здоров’я пораненого.
Оригінальна бронемашина «Козака» відповідає стандарту ПЗСА-5, тобто передбачає захист від куль, а протимінний захист витримує підрив до 6 кг тротилу, інформує MILITARNYI. Медичне відділення розташоване в машині спереду. Воно адаптоване для легкого розміщення чотирьох поранених.
Де вже зараз брати еваки у фронтових масштабах?
На рівні суспільства допоможуть тільки донати. Українці можуть вирішити найлегшу проблему, каже Прокопьєв, – закуповувати позашляховики і адаптувати їх під потреби військових.
«Зараз, вже враховуючи досвід дворічного повномасштабного вторгнення, у кожному великому місті є СТО, які можуть «нафарширувати» авто для фронту. У кількісному еквіваленті позашляховиків треба більше, ніж будь-якого транспорту. Його частіше використовують. А у вартісному п’ять позашляховиків можуть коштувати, як одна швидка. А одна одиниця броньованої техніки – це близького цілого автопарку. Але з мого досвіду зараз найбільша проблема саме в кейсеваках і це питання суспільство може вирішити», – каже Прокопьєв.
Поки Україна свої евакуаційні машини тільки розробляє, залишається один вихід – співпраця із західними партнерами. Йдеться і про санітарні БТРи, і про європейські реанімобілі – на фронт, кажуть медики та волонтери, потрібно все.
«Чому ми змогли знайти, випросити, переконати партнерів, щоб почалися постачання нових танків, систем ППО, які коштують десятки, сотні мільйонів доларів, і не можемо просто попросити швидкі? Новий реанімобіль класу С з обладнанням вартує близько 100 тис. доларів. Відкиньмо лірику і подивімося цинічно. За померлого – вбитого в бою чи по дорозі під час евакуації – держава оплачує 15 мільйонів грн. Тобто 100 тисяч це просто навіть дешевше», – каже Друзенко.
У жовтні у Командуванні медичних сил ЗСУ Радіо Донбас Реалії запевнили, що і в Міноборони, і в Офісі президента про брак евакуаційних машин на фронті знають: ведуть переговори із західними партнерами, але є труднощі з міжнародною бюрократією.
10 листопада під час зустрічі президентів України та Литви Володимир Зеленський зазначив, що українська влада працює над постачанням броньованих медичних евакуаційних машин на фронт. 19 листопада 2023 року замість Тетяни Остащенко новим командувачем Медичних сил ЗСУ став генерал-майор медичної служби Анатолій Казмірчук – начальник Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь «у місті Києві».
А у Міністерстві оборони створили департамент охорони здоров’я, який очолює Оксана Сухорукова. Вона була в команді, що запускала медичну реформу МОЗ та працювала директором департаменту моніторингу Національної служби здоров’я України. Наразі в новоствореному департаменті охорони здоров’я налагоджують процеси, що Донбас Реалії пояснили неофіційно.
Волонтери вважають, що такі зміни в профільних структурах мають покращити ситуацію з постачанням евакуаційних машин. Поки ж доводиться справлятись самим – за допомогою донатів. Українські та міжнародні фонди, самі бригади майже кожен місяць оголошують новий збір на евакуаційні машини.
У грудні на фронт поїхав 13-й броньований автомобіль швидкої допомоги, який придбали коштом донатів у рамках ініціативи United24. Вартість бронеавтомобіля – понад 9 млн грн. Це бронеавтомобілі на замовлення державного підприємства «Медичні закупівлі України» виготовляла канадська компанія Terradyne Armored Vehicles Inc. Їх кількість у світі обмежена.
За інформацією МОЗ, ці автомобілі броньовані та відповідають балістичним стандартам НАТО, тобто захищені від ураження боєприпасами кінетичної дії, осколків снарядів польової артилерії та підриву саморобних вибухових пристроїв. Головне, що навіть у разі сильних пошкоджень шин ці бронеавтомобілі можуть їхати на спущених колесах ще від 50 до 150 км.
Попри те, що такі машини справді можуть вирішити проблеми безпечної евакуації, 13 машин, враховуючи довжину всього фронту зараз, – це замало, щоб закрити всі потреби.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Форум