Повернулися у рідний регіон. Навесні цього року вперше від початку повномасштабного вторгнення фермерське господарство Сергія Рибалка взяло в обробку та засадило площі на Херсонщині. Існує підприємство з початку 1990-х років. І первинно базувалося на лівобережжі Херсонської області, де у перші ж дні повномасштабної війни опинилося в окупації. Про те, як фермерське господарство релокували на північ країни та як тепер повертаються у рідний регіон, Радіо Свобода розпитало його засновника Сергія Рибалка.
Ровесник Незалежності
Починали фермерство з п’ятдесяти гектарівСергій Рибалко
«Ми повернулися на Херсонщину. Ми взяли землю у Чорнобаївській громаді. І цього року навіть посадили там картоплю. Вже посадили картоплю в зоні можливих бойових дій. Тому що для нас це дуже важливо. Хоч і дрони літають, хоч і все там літає, але відновлюємо зрошення і працюємо», – ділиться голова фермерського господарства «Аделаїда» Сергій Рибалко.
Покинути роботу на Херсонщині фермер був змушений через повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Релокував родинну справу на Житомирщину. Фермерською справою займався з 1992 року.
«Ми самі родом із Херсонщини. Лівий берег Херсонщини, село Чулаківка, раніше Голопристанського, зараз Скадовського району. Це між Дніпровсько-Бузьким лиманом і Чорним морем, між Залізним Портом і Голою Пристанню. Було квітуче село. Починали фермерство з п’ятдесяти гектарів. Сімейний абсолютно бізнес», – ділиться Сергій Рибалко.
На Житомирщині кластер був, щоб вирощувати насіннєву картоплюСергій Рибалко
Господарство спеціалізувалося на вирощуванні картоплі. Для цього, каже, займалися розвитком зрошувальних систем на Херсонщині, а також до повномасштабної війни почали вирощувати насіннєвий матеріал на півночі країни.
«Ми – вузькоспеціалізоване картопляне господарство, яке займається картоплею всіх видів – і товарною, і для переробки, для чипсів. Зараз, незважаючи на війну і втрату південного кластера, ми за площею 800 гектарів – другі-треті в Україні. Перед війною у нас було в обробітку 2700 гектарів. І на Житомирщині теж було 2700 гектарів в обробітку. На Житомирщині кластер був для того, щоб вирощувати насіннєву картоплю, тому що на півдні вирощувати її неможливо, потрібні спеціальні умови», – пояснює фермер.
Окупація Херсонщини
Все, що було в господарстві – сучасне, нове, гарне, – залишилося на ХерсонщиніСергій Рибалко
Ділиться: у перший же день повномасштабного вторгнення його рідний населений пункт опинився відрізаним від решти Херсонщини внаслідок бойових дій.
«24-го числа, у перший день, господарство вже було відрізане від великої землі, на жаль. А у нас техніка використовувалася дуже раціонально. Розрив по погоді між північчю і півднем становив приблизно місяць. І тому ми, починаючи з кінця лютого, на початку березня переганяли на південь усю техніку для посадки картоплі. Комбайни з осені залишилися. Потім через місяць ми зазвичай перевозили все це на Житомирщину і там відпрацьовували. І зрозуміло, що вся техніка, все, що було в господарстві – сучасне, нове, гарне, – залишилося на Херсонщині. У нас усе залишилося там. І нове сховище, і відновлене зрошення, все. Якраз останні три роки перед війною ми вклалися в південний кластер набагато більше, ніж у північний», – розповідає Сергій Рибалко.
Початок повномасштабної війни застав Сергія Рибалка в іншому регіоні. Каже, що на початку вдалося підтримувати контакт із тими, хто опинився в окупації. Від них знає, що відбувалося з його господарством та у рідному населеному пункті.
Колишнього мого працівника просто закатувалиСергій Рибалко
«Перші два тижні не було ніяких коридорів, нічого. Перші три тижні всі чекали, що ось зараз війна закінчиться, ми їм скажемо, що ви нас «не звільняєте», йдіть звідси, і на цьому все закінчиться. Ви пам’ятаєте ті прапори українські, мітинги, які були по всій Херсонщині. У наше село Чулаківка, незважаючи на те, що було відрізане в перший день, росіяни зайшли тільки 18 квітня – повісили прапор на сільраду», – розповідає фермер.
Згодом, розповідає, російська окупаційна влада почала застосовувати показові репресії щодо місцевого населення.
«Особисто колишнього мого працівника просто закатували. Не тільки його, а його і дружину закатували. Його змусили ховати в селі, щоб усі бачили сліди катування і тортур. Коли ховали, усіх вигнали спеціально, щоб подивилися. А жінку через три дні підкинули мертвою в лісосмугу. У них залишилося двоє дітей – десять і два роки. Вона була вчителькою. Про це ми повинні сьогодні говорити – про те, що це ж нацизм чистої води», – каже Сергій Рибалко.
Читайте також: «Воду у горло, струм по тілу, погрози обрізання». Хто катував херсонців в окупації – нові свідчення
Українські органи прокуратури неодноразово повідомляли про вбивства в окупації громадян України і говорили про порушення законів та звичаїв війни.
Херсонська обласна прокуратура на початку 2024 року говорила про 224 підтверджених вбивства цивільного населення російськими військовими, 7 із них стосуються дітей. Це саме ті випадки, які пов'язані з насильницькою смертю. Встановити причетних до скоєння злочинів на окупованих територіях зазвичай складно. Але після деокупації правоохоронцям це вдається набагато швидше, наголосили в прокуратурі.
Журналіст Центру журналістських розслідувань Олег Батурін розповів, що російські військові почали вбивати цивільне населення на Херсонщині з перших днів повномасштабного вторгнення.
За даними омбудсмена України Дмитра Лубінця, 406 громадян України в статусі військовополонених і цивільних заручників були закатовані до смерті під час перебування в російському полоні.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
Російське масштабне військове вторгнення в Україну триває від ранку 24 лютого. Російська влада заперечує, що веде проти України загарбницьку війну і називає це «спеціальною операцію». Також російська влада заперечує, що скоює злочини проти цивільних жителів України.
Релокація
Ми в перший день поставили на господарстві на Херсонщині хрестСергій Рибалко
Опинившись навесні 2022 року поза рідною Херсонщиною, фермер із родиною почав практично одразу відновлювати свою справу на Житомирщині, де його господарство вже мало раніше відкриту філію.
«Хто як виїжджав, кожен виїжджав по-своєму, як міг з окупації. Але вже на квітень я почав стягувати усіх на Житомирщину. Казав: з’їжджаємося всі, хто є, на Житомирщину – будемо тут починати працювати. Купили вживану саджалку і почали нею садити картоплю. Виходу в нас не було: залишилися всі борги, ніхто не списав, їх просто реструктурували. Ми до сьогодні ще розраховуємося за ті борги, які в нас були взяті до війни на Херсонщині під інвестиції – під зрошення і під те сховище, яке залишилося в окупації».
Якщо людина до нас приходить і каже, що я релокований, ми обов’язково цю людину забираємоСергій Рибалко
Додає: «Ми в перший день поставили на господарстві на Херсонщині хрест. Ми знаємо, що в лютому 2023 року його «націоналізували». Ми подали заяву в СБУ, прокуратуру про те, що відбулося захоплення господарства, про те, що ми втратили контроль. Гривня ходила до 1 січня 2023 року на тій території, і ми утримували своїх людей, згідно з українським законодавством, і сплачували податки у територіальну громаду, яка виїхала, яка працювала дистанційно».
У релокованому на Житомирщині господарстві нині працюють херсонці, яким вдалося вирватися з окупації:
«Зараз у нас працює 28 релокованих людей. Більшість – це сім’ї, але це не тільки з самої Херсонщини, а загалом із окупованих територій. Якщо людина до нас приходить і каже, що я релокований, ми обов’язково цю людину забираємо. Наших безпосередньо працівників – це 20 сімей, які переїхали звідти: з Херсона, із Чулаківки, з лівого берега, ще з інших сіл, які працювали у нас», – ділиться Сергій Рибалко.
Втрати внаслідок великої війни
У нас є програми пошкодженого майна, знищеного майна, а програми втраченого майна немає ніякоїСергій Рибалко
Втрати, яких зазнало фермерське господарство, Сергій Рибалко оцінює у суму в 10 мільйонів доларів.
«Ми втратили близько 10 мільйонів доларів основних засобів, продукції, яка в нас була, і всього іншого – тобто їх реально вкрали просто. Ми знаємо, що там, поки крали, тим, хто крав, їм було непогано. Але коли почали працювати на нашому майні, то вони не змогли там нічого зробити. На сьогодні це фактично кілзона, і тому будь-які роботи там припинені, але й до цього вони працювали дуже погано. Що буде з тим, що ми зробили, побудували? Ми розуміємо, що його не буде. За будь-яких обставин, як вони будуть звідти виходити, вони все знищать. Ми це розуміємо чітко, тому там доведеться все робити заново», – каже голова фермерського господарства.
Зазначає, що наразі в Україні не існує спеціальних програм для таких підприємців, як він, хто зазнав втрат внаслідок окупації.
«У нас є програми пошкодженого майна, програми знищеного майна, а програми втраченого майна немає ніякої. Тобто для тих, хто втратив своє майно, хто залишився без нічого, переїхав, не став колаборантом, не проміняв свій комфорт на свободу. Для таких, на жаль, взагалі нічого немає. Нам добре з тієї точки зору, що в нас було хоч щось: у нас було куди приїхати і де робити бізнес. Але є безліч людей, які не мали такої можливості, які мали лише одну локацію для роботи і втратили все, і зараз їхній потенціал ніяким чином не використовується», – зазначає Сергій Рибалко.
Більш оптимістичних людей, ніж на Херсонщині, я не бачивСергій Рибалко
Додає: «Зараз ми пробуємо через Асоціацію окупованих територій порушувати це питання, особливо для аграріїв. Конкурувати з тими, хто живе і працює тут постійно, вони не можуть ні за ціною, ні за чим іншим. Давати якісь пільги цим людям, безкоштовно роздавати землю – на це теж держава не піде. Тому пропонується, щоб при проведенні земельних аукціонів у тих людей, які виїхали з тієї території, були якісь умовні гроші. Ми пропонуємо давати кошти, які були сплачені у вигляді податків державі за три останні роки перед війною, помножені на певний коефіцієнт. Щоб із такими віртуальними грошима ці люди, які втратили все, могли хоч якось конкурувати з іншими і взяти землю державну та почати на ній працювати».
Повернення у рідний регіон
Минулого року вперше від початку повномасштабного вторгнення Сергій Рибалко приїхав на Херсонщину. Ділиться емоціями: «Більш оптимістичних людей, ніж на Херсонщині, ви знаєте, я не бачив. Я приїхав туди після такої перерви. Коли я туди повернувся, приїхав у минулому році, ви б лише бачили цих людей. Вони дивляться і кажуть: «Вікторовичу, ви щось знаєте? Ви повернулися. Ви, мабуть, щось знаєте. Ну, скоро вже, так?». Кажу: «Так, обов’язково, обов’язково скоро. Все буде».
Так, це принципово, щоб росло на ХерсонщиніСергій Рибалко
Попри складну безпекову ситуацію, фермер наважився відновити роботу свого фермерського господарства на Херсонщині: його господарство взяло землю у Чорнобаївському районі та цієї весни вже засадило її культурою, на якій спеціалізується – картоплею. Пояснює, чому для його родини так принципово працювати у рідному регіоні:
«Так, це точно принципово, щоб воно там росло. Зрозуміло, що не у жорсткій кілзоні. Вона постійно розширюється. Ті хлопці, які перший рік працювали взагалі біля Дніпра, сьогодні вони вже на 20-25 кілометрів перебувають від Дніпра і ближче не підходять. Якщо Олександр Гордієнко там збивав ще дрони у минулому році, то в цьому році із сином спілкувався: вони вже відійшли в 30-кілометрову зону. Чи страшно? Є звичайний людський страх, коли людина боїться вибухів, смерті. Це нормальне явище. Але ми все рівно будемо повертатися. Тим, хто на фронті, їм страшніше. Всім страшно, але ми повинні не показувати цей страх», – каже Сергій Рибалко.
Повномасштабна війна Росії проти України триває від ранку 24 лютого 2022 року. У вересні 2022 року Москва оголосила про анексію чотирьох українських областей. Україна і Захід засудила це. Керівництво РФ називає загарбницьку війну «спеціальною операцію». Кремль заперечує, що російська армія завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, убиваючи цивільне населення і руйнуючи лікарні, школи, дитячі садочки, об’єкти енергетики та водозабезпечення. Українська влада і міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини Російської Федерації і геноцид.
Форум