Після того, як шанувальникам творчості російського співака Григорія Лєпса (перебуває під санкціями за підтримку війни Росії проти України), які слухали його пісні на великій гучності у автівці посеред Львова, відкривши вікно, виписали протокол за хуліганські дії та вручили повістки у воєнкомат, у соцмережах вкотре почали обговорювати:
- чи може взагалі повістка бути покаранням;
- і що каже законодавство щодо слухання музики у публічних місцях;
Радіо Свобода обговорило це в ефірі програми Свобода Ранок.
Історія у Львові набула розголосу, коли львівський журналіст Роман Гурський опублікував відео. На ньому чути гучну музику, що лунає із позашляховика, що припаркований у середмісті. На зауваження автора відео чоловіки в авто відреагували гаряче: почали виривати з рук телефон та лаятися.
За словами журналіста, шанувальники пісень Григорія Лєпса намагалися із ним побитися, а один із них запитав, щоб той робив, якби «його музика була в зоні політичного конфлікту».
Пізніше з'явилося відео затримання цих чоловіків.
В ефірі програми Свобода Ранок» різні погляди на ситуацію озвучили юрист, адвокат, старший партнер компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець та журналіст, засновником проєкту «Зупини Лося» Костянтин Андріюк.
– Формально. Чи мав право журналіст робити зауваження чоловікам, які слухали музику у власному авто?
Костянтин Андріюк: Дійсно, ми бачимо, що, з одного боку, люди сиділи у своєму приватному авто. І, на жаль, в даний час, в час повномасштабної війни, у нас немає такого чіткого закону, щоб взагалі люди не чули і не страждали від цієї, зокрема, музичної агресії. У них були вікна відчинені. І це лунало гучно.
Але як вимірювати ці децибели? У нас поки що, на жаль, це все не настільки добре відрегульовано. Теж, з іншого боку, я підозрюю, що, можливо, якби автор (я зараз не дорікаю автору), не підходив відразу з увімкненим смартфоном, який записує відео, відразу не говорив ось так, то, можливо, розмова склалася б інакше.
Але сталося як сталося. І хлопців цих молодих це ніяк не виправдовує. Бо, умовно кажучи, м’яч в даній ситуації був не на їхній половині поля. Вони слухали цю музику так гучно, що її почула людина. Людина підійшла, їм зробила зауваження. І це точно не означає, що потрібно відразу вибивати з його рук телефон.
– Чи є у нас закони, які обмежують голосну російську, тим більше музику, у публічних місцях? І що взагалі таке публічне місце? Чи визначено це знову ж таки в законах?
Ростислав Кравець: У даному випадку, в цій ситуації, на мій погляд, ті молодики підпадають під статтю Адміністративного кодексу «дрібне хуліганство».
Що стосується гучності, можливості це слухати? Вони це слухали у приватному автомобілі. Відкриті, не відкриті вікна – це вже...
Насправді, я не думаю, що якщо ми будемо розглядати цю справу об’єктивно, є певні якісь порушення. Тому я радив би в таких ситуаціях викликати органи Національної поліції, просити, щоб саме особа, наділена відповідними повноваженнями від держави, врегульовувала це питання. Тому що інакше ми перейдемо до повного безладу в країні.
Якщо гучність не буде перевищувати встановлену відповідну медичними параметрами ось цих децибелів, то ні, жодних підстав для притягнення вас до будь-якої адміністративної, не говорячи вже про кримінальну відповідальність, у поліції не буде.
– А як ви оцінюєте вручення повісток цим молодикам? Чи не виглядало це як покарання?
Ростислав Кравець: На жаль, ця ситуація із врученням повісток поліцією наркоманам, водіям, які в п’яному вигляді водять авто чи порушують громадянський порядок, на мій погляд, є неприйнятною.
Служба в українській армії – це не тільки обов’язок, це і безпосередня повага до української армії.
Піхота на «нулі»: українські військові тримають оборону на Волноваському напрямку (фоторепортаж)
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
«Я тут вже ні про що не мрію. Чесно кажу: ні про що не мрію, це просто одне бажання – закінчити війну з перемогою, і все. Кажуть: вони до кінця ідуть. Я з того числа. Я тут буду до кінця. Коли війна закінчиться – ми повернемося усі додому»
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
«Перше, що я зроблю після перемоги, я поїду до своєї хатинки. Біля Хмельницького дача невеличка, озеро гарне, відпочину. А потім влаштуюся на роботу і буду відбудовувати Україну. Працювати далі»
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
На позиції ЗСУ на Волноваському напрямку. Донецька область 5 травня 2023 року
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
«Потребуємо допомоги. Здорові хлопці, які, на жаль, зараз ховаються. Знаємо таких. Мені було б соромно поводитися так. В них своє життя, а я вибрав своє»
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Позиції ЗСУ на Волноваському напрямку. Донецька область 5 травня 2023 року
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
-
Катерина Некреча
Ведуча проєкту Радіо Свобода «Свобода.Ранок». Раніше в.о. керівника проєкту Радіо Крим.Реалії, теле- і радіоведуча, автор спеціальних проєктів.
Закінчила Київський міжнародний університет, бакалавр журналістики. Не секрет, що головне в моїй професії – це практика, тобто робота в ЗМІ.
Почала працювати в проєкті «Крим.Реалії» (проєкт Радіо Свобода) навесні 2015 року.
До цього працювала журналістом на українському телебаченні («Шустер LIVE», «Говорить Україна»). У 2014 році наблизилася до Криму, співпрацюючи з телеканалом-переселенцем з півострова «Чорноморська ТРК».
Не уявляю себе поза професією. Своєю роботою без перебільшення живу.
Пишаюся, що є частиною такого важливого проєкту. Рада, що в дуже складний час можу працювати в медіа, де журналістські стандарти – не теорія, а досить успішна практика.
Головний пріоритет для мене – аудиторія. Наші слухачі, читачі, глядачі мають право знати, що відбувається насправді.