До створення громадської організації «Білоруський дім в Україні», голова якої Віталій Шишов 3 серпня був знайдений повішеним у Києві, можуть бути причетні особи, яких пов’язують не тільки з ультраправими рухами, але й також із КДБ Білорусі та ФСБ Росії. Про це – у розмові з журналісткою білоруської служби Радіо Свобода Оленою Литвиновою, яка звернула увагу на деталі біографії окремих діячів білоруської діаспори в Україні.
– Що відомо про зв’язок «Білоруського дому в Україні» із праворадикалами?
– Із праворадикалами пов’язують Сергія Коротких, який сам в етері одного з українських телеканалів визнав, що він має стосунок до «Білоруського дому в Україні», що він був знайомий з Віталієм Шишовим, що він йому допомагав. Але повернемось до моменту як створювалася ця організація і коли вперше Сергій Коротких з’явився у цих білоруських діаспорних колах.
У листопаді біля білоруської амбасади білоруси зробили стихійний меморіал в пам’ять про загиблого Романа Бондаренка. Але його кожного ранку хтось прибирав. Тоді білоруси вирішили, що будуть виставляти варту і охороняти цей меморіал, щоб його не прибрали. І ось коли почалися ці цілодобові чергування, вперше з’явився Сергій Коротких, який почав допомагати цим вартовим. Потім, коли вже сил не вистачало, він вирішив проявити себе і запропонував встановити заміст меморіалу Романові Бондаренку металевий хрест в пам’ять про загиблих та репресованих білорусів під час акцій протесту. Саме з цього починається Сергій Коротких, який встановив хрест персонально.
Тим часом міністерства закордонних справ Білорусі та України обмінюються нотами протесту, оскільки білоруські дипломати вважали, що це прояв, незаконна діяльність націоналістичних угруповань.
На такому тлі з’явився Сергій Коротких у білоруській діаспорі. Він вирішив взятися більш ґрунтовно – почув, що білоруси обговорюють об’єднання у незареєстрованій ініціативі «Білоруський дім в Україні» і вирішив зареєструвати таку організацію. Але оскільки в нього доволі багате білоруське минуле, то, можливо, він не захотів бути публічною персоною в цій організації. Тому з’явилися інші персони: Віталій Шишов та Родіон Батулін.
Батулін з іншими представниками «Національного корпусу» брав участь у нападі на Петра Порошенка, чи його охоронців, коли той вперше йшов на допит у ДБР.
Щодо цього є і фото і відео, які підтверджують зв’язок Родіона Батуліна зі Сергієм Коротких.
Коротких сам визнав, що допоміг Шишову отримати посвідку на проживання в Україні, що він його зареєстрував в одному зі свої помешкань, які він має у великому обсязі в Україні
Врешті-решт, зараз вже не потрібно конспірологічних версій – Сергій Коротких сам визнав, що він має дотичність до цієї організації, що він був знайомий з Шишовим, що він допоміг Шишову отримати посвідку на проживання в Україні, що він його зареєстрував в одному зі свої помешкань, які він має у великому обсязі в Україні.
– Про яке «багате минуле» Коротких йдеться?
– У першу чергу, йдеться про те, що він брав участь в ультраправих течіях. Він очолював у 1990-і роки філію «Русского национального единства» у Білорусі. В цю організацію його привів відомий співробітник спецслужби Валер Ігнатович, якого пізніше засудили за причетність до викрадення оператора Дмитра Завадського.
Саме по цій справі була якась підозра і стосовно Сергія Коротких. Але тоді – він вже це пояснював пізніше в практично останньому інтерв’ю, яке записував Павло Шеремет, чому він зник із цієї справи, – у нього було вагоме алібі.
Виїхав до Росії. Там він створює фактично вже неофашистську організацію, яка називалася «Націонал-соціалістичне товариство»
У Білорусі також він разом із ультраправими нападав на представників політичної опозиції, зокрема на Андрія Санникова, який потім був кандидатом у президенти, та інших, які потрапили із травмами до лікарні.
Після цього він виїхав до Росії. Там він створює фактично вже неофашистську організацію, яка називалася «Націонал-соціалістичне товариство». В Росії мало хто знав його діяльність, але десь у 2015 році режисер з Ізраїлю зробив фільм «Кредит на вбивство» про цю організацію, в якому він фактично теж назвав цю особу як причетну до вбивств незаконних мігрантів у Росії.
У 2010 році організацію, створену Сергієм Коротких, заборонили і він повернувся у Білорусь. Там знову почалися конфлікти вже з білоруськими антифашистами. Там навіть була справа з поножовщиною, була відкрита кримінальна справа, але потім її якось дуже швидко закрили.
Це лише те, що ми усі знаємо, що висвітлювали засоби масової інформації, або центри які займаються вивченням ультраправих рухів.
– Що відомо про минуле Родіона Батуліна?
– Він професійний борець, який раніше виступав за Білорусь, потім, я так розумію, він змінив громадянство і почав виступати за Латвію.
Багато українських політиків, коли Сергій Коротких отримав українське громадянство, писали і казали про його зв’язок із КДБ і ФСБ
Відомо, що ультраправі завжди конфліктують з ультралівими, або з тими, хто поділяє інші цінності, наприклад, ЛГБТ. Батулін нібито брав участь також у нападі на студію одного з «азовців». Не знаю, чому виник конфлікт, але також у соцмережах було відео, як Батулін разом з компанією нападав. Це організація «Гонор». Потім була історія з нападом на активістів ЛГБТ під час акцій.
– Що це міняє у версіях вбивства Шишова?
– Навіть багато українських політиків, коли Сергій Коротких отримав українське громадянство, писали і казали про його зв’язок із КДБ і ФСБ. Тому слідство має враховувати все без виключення. Я не знаю, чи це має впливати на формування версій і причини того, що сталося, але вивчати слідчі мають все. І персональні моменти, і громадські, і політичну діяльність.
До прикладу, Віталій Шишов позиціонував себе як ІТ-шник, але всі ІТ-шники, які виїхали з Білорусі, не мали проблем в Україні, вони легалізувалися. Був відповідний указ президента, постанови уряду. А у Шишова були проблеми. Якщо він звернувся до Коротких, аби той його зареєстрував його у своєму помешканні і отримав посвідку на тимчасове проживання, а не на постійне проживання, які отримували фактично усі ІТ-шники, як передбачено українськими нормативними актами, то тут теж є якісь питання.
