(Виправлено – завдяки пильній увазі медіакритиків)
Радіо Свобода відвідало один із таборів для військовополонених. У ньому перебуває, окрім російських військових, більшість військовополонених із угруповань «ЛНР» і «ДНР». За словами представника Міністерства юстиції, це ті полонені, яких Росія взагалі не обмінює, і невідомо, що з ними буде після завершення війни.
В яких умовах проживають військовополонені? Чи могли зателефонувати рідним?
Військовополонені перебувають у таборі, розташованому далеко від лінії фронту. Місце розташування називати не можна, з міркувань безпеки самих російських військовополонених. Яка саме кількість людей утримується, також не розголошують, оскільки тривають переговори. Відповідь коротка: багато. Переважна більшість військовополонених – із незаконних збройних угруповань «ЛНР» та «ДНР», які підтримує Росія.
Табір займає всі будівлі і площу пенітенціарної установи. Тут немає жодного засудженого, лише військовополонені. Їхній шлях установою складається з трьох етапів і починається з приймального пункту. У ньому полонений отримує два комплекти одягу-форми, засоби гігієни, відвідує лазню і, за згоди, його можуть підстригти.
Далі військовополонений проходить 14-денний карантин.
У таборі діють три структурні дільниціНаглядач
«У таборі діють три структурні дільниці – це карантин, проведення індивідуальної роботи та адаптації і посилений контроль. Карантин для того, щоб вивчити особистість, виявити якісь захворювання, зокрема інфекційні. Ми не знаємо, звідки саме до нас везуть військовополонених. Процедура прийому військовополоненого відрізняється від засудженого. Бо засуджені приїжджають зі своїми речами, полонені ‒ без нічого», ‒ розповідає наглядач табору Радіо Свобода.
У житловій зоні військовополонені мешкають у кімнатах, де від 10 до 15 ліжок. Біля кожного ‒ невисока приліжкова шафка. На бильці одного з ліжок прив’язана вервиця.
З причеплених табличок з іменами і датами народження військовополонених відомо, що це переважно молоді люди, найстаршому ‒ 54 роки. Тут є приміщення, де вони дивляться телебачення. Як у пенітенціарних закладах, тут чіткий розпорядок дня ‒ харчування, дозвілля, перегляд телебачення, прогулянка, робота. Військовополонені займаються деревообробкою ‒ виготовляють, зокрема, піддони.
Розповіді полонених
Поспілкуватись із полоненими можна було, але лише за їхньої згоди. З тими, які перебувають під слідством, розмовляти заборонено.
Півтора місяця у таборі перебуває 39-річний військовополонений із окупованої частини Луганської області. У нього є дружина і троє неповнолітніх дітей. «Контракт» на «службу в армії» угруповання «ЛНР» підписав у 2020 році.
Сказали, що ніякої війни не буде, що кататимусь по ЛуганщиніВійськовополонений
«Пішов з роботи, був автомалярем. Пішов через хворобу. І товариш запропонував їздити водієм на «Уралі». Мені сказали, що ніякої війни не буде, що кататимусь по Луганщині. І я пішов. Сім’ю треба годувати. Я їздив на тягачі, поїхав забирати поламаний БМП у визначене місце, де мали ремонтувати. Приїхали, а там – українська позиція. З 20 березня ‒ у полоні. У таборі умови хороші. Щодо війни, ставлюсь негативно, що цивільні люди гинуть. І взагалі війна – це не те, що має бути сьогодні», ‒ каже військовополонений.
Інший військовополонений потрапив у табір після півтора-місячного перебування у харківському СІЗО. Мобілізували 22-річного росіянина з інституту. «Нічого не знав, просто сказали, що з інституту знімають «бронь», і треба всім іти у військкомат», – зауважив коротко у розмові.
З березня місяця у полоні ‒ «контрактник» із угруповання «ЛНР». Чоловік живе у Луганську і розповідає, що «служить в армії» з 2018 року.
«Служити» більше не підуВійськовополонений
«На той час так склалися обставини, пішов і підписав «контракт». Я дізнався, що Росія увійшла на територію України в кінці лютого. Не було зв’язку, радіо, ніякої інформації, не знали. Виконували поставлені завдання. Мали вийти на «адміністративні кордони» «ЛНР». Була така розмова і таке було завдання. Йшли як другий ешелон. Не перший, а другий, напрямок Сєвєродонецька. Конкретно бойових сутичок у нашому підрозділі не було. Посилення блокпостів ‒ у цьому плані було бойове завдання. Було завдання вийти вперед, зустрітись, і вийшли, а там місце, з ким мали зустрітись, було ЗСУ– і потрапили в полон на початку березня.
Жінка у мене є. Спілкувався із нею телефоном. Хотілося б, щоб обміняли, а не обміняють, буде термін, а там побачимо. Ніякого відчуття немає, що вийшла Росія на адмінкордон Луганської області. Єдина надія ‒ потрапити додому. «Служити» більше не піду ‒ сім’я, діти, сад, город», ‒ говорить військовополонений із нині окупованого Луганська.
Росія не зацікавлена обмінювати бойовиків з угруповань «ЛНР» і «ДНР» – Висоцька
Всі троє військовополонених розуміли запитання українською мовою. Але коли два з них, жителі нині окупованої частини Луганщини, потраплять додому ‒ невідомо. Росія не зацікавлена в їхньому обміні, повідомила Олена Висоцька, заступниця міністра юстиції України.
Військові саме з (угруповань – ред.) «ЛНР» і «ДНР» не запитувані РосієюОлена Висоцька
«Немає поділу в країні, що у цьому таборі лише з так званих «ЛНР». Логістично везти далеко від лінії фронту тих, кого ось-ось мають обміняти, недоцільно. Тому вони залишаються в наших дільницях, чекають на обмін і повертаються у Росію. Військові саме з (угруповань – ред.) «ЛНР» і «ДНР» не запитувані Росією, на них, якщо можна так сказати, найнижчий попит. Росія абсолютно не зацікавлена у цих людях, вони мають це розуміти і знати. Весь світ має розуміти, що це використання людей у війні. Мало того, що вони в найнебезпечніших ділянках воюють, дуже багато жертв, то ще й до них як полонених бездіяльне ставлення. Думаю, що навіть після закінчення війни ми матимемо клопіт, що з цими людьми роботи. Всі вони мають статус військовополонених.
Ми проявляємо максимальну цивілізованість, створили умови з тих бюджетів, які маємо, що можемо собі дозволити як воююча країна. Такі умови не можуть бути прирівняні як катування і ніяк не порівнюються з тими, як українські герої перебувають у полоні або на територіях «ЛНР» і «ДНР» (окупованої частини Луганщини – ред.) чи Росії», ‒ говорить Радіо Свобода Олена Висоцька.
Військовополонений харчується так, як офіцер української арміїОлена Висоцька
У середньому на одного військовополоненого Україна витрачає на місяць 3 тисячі гривень. Але це без врахування оплати праці працівникам пенітенціарного закладу, капітальних видатків. Власне, це та сума, яка лише йде на харчування, постіль, засоби гігієни для полоненого.
«Умови утримання полонених мають бути як військових. Женевська конвенція зобов’язує державу, яка утримує в полоні військових, харчувати так полонених, як вона харчує свої Збройні сили. Військовополонений харчується так, як офіцер української армії», ‒ зауважила Олена Висоцька.
За даними влади, в Україні діють десятки таборів, де утримують військовополонених Росії і угруповань «ЛНР» і «ДНР».
Радіо Свобода звернулось із запитом до Товариства Червоного Хреста, у якому просить оцінити умови утримання російських військовополонених, чи дотримується Україна Женевської конвенції про поводження з військовополоненими.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
