Російський віцепрем’єр продовжував йти, але йому не вдавалося позбутися натовпу журналістів, які ставили запитання про дедалі глибшу паливну кризу в країні. Олександр Новак визнав, що видобуток нафти скоротився через «позапланове технічне обслуговування» на нафтопереробних заводах, але не пояснив, чому це було необхідно.
Це було 4 червня. А вже 9 червня Міністерство енергетики опублікувало заяву, яка все прояснила.
«Підприємства паливно-енергетичного комплексу стикаються зі зростанням повітряних атак супротивника, що призводить до тимчасових труднощів із постачанням», – йдеться у заяві.
У сукупності ці заяви стали першим випадком, коли російська влада фактично визнала, що посилені українські удари по нафтовому сектору цього року призвели до скорочення виробництва та дефіциту пального. Це також збіглося із визнанням президента Росії Володимира Путіна, що країні потрібна краща система протиповітряної оборони.
То по чому ж б'ють українські дрони?
Ефективність залежить не лише від зростанні кількості атак, а й від точнішоого вибору цілей.
Ніхіл Дубей, старший аналітик компанії Kpler, що спеціалізується на аналізі товарних ринків, каже, що ключове значення мають не просто удари по нафтопереробних заводах, а атаки на конкретні елементи їхньої інфраструктури.
«На нафтопереробному заводі є різні установки. Наприклад, одна з них – дистиляційна колона. Простіше кажучи, там нагрівають нафту і виходять різні продукти», – сказав він Радіо Свобода.
«Це головна або первинна установка, тому що саме вона приймає сиру нафту. Які б продукти звідти не виходили, вони за своєю природою не придатні для продажу… Ви не можете просто залити цей продукт у свій бензобак»
Саме тут вступають у дію вторинні установки, зокрема гідрокрекінгові, які дозволяють видаляти сірку та виробляти дизельне пальне. Вони складаються зі складнішого обладнання, заміна якого потребує значно більше часу.
«Це ті деталі, яких немає в наявності на території заводу, так? Якщо ви пошкодили це обладнання, вам доведеться робити замовлення... оскільки це спеціалізована техніка, на її постачання потрібен час», – сказав Дубей.
Термін очікування може становити тижні або навіть місяці, а західні санкції щодо комплектуючих лише збільшили ці строки.
Дані Kpler свідчать, що в травні 2026 року обсяги простою вторинних установок переробки в Росії були приблизно на 1,2–1,3 мільйона барелів на добу вищими, ніж роком раніше, причому «значна частка» цього була спричинена ударами дронів. Значну частку в цьому становили гідрокрекінгові установки: 250 000 барелів на добу порівняно з 50–60 000 минулого року.
«Якщо атакувальники неодноразово вражають обладнання такого типу, економічний ефект набагато більший, ніж у разі ураження лише резервуарів для зберігання або первинних нафтопереробних установок», – сказала Радіо Свобода Тетяна Митрова з Центру глобальної енергетичної політики (CGEP) при Колумбійському університеті.
«Іншими словами, не всі удари однакові: пошкодження спеціалізованих вузьких місць набагато складніше компенсувати, ніж втрату простіших і легше замінних об’єктів», – додала вона.
Повторні удари
Ще одним чинником стало те, що Україна дедалі частіше завдає повторних ударів по тих самих нафтопереробних заводах, додатково затримуючи ремонтні роботи.
«Це відносно нова тенденція. Я б сказав, що у 2026 році ми бачимо її дедалі частіше, ніж раніше», – сказав Радіо Свобода аналітик Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA) Айзек Леві.
За його словами, раніше атаки виводили нафтопереробні заводи з ладу на «три, чотири або п’ять днів», але тепер це вже не завжди так.
Нещодавній приклад – Туапсе, нафтовий експортний порт і нафтопереробний комплекс на узбережжі Чорного моря, який зазнав трьох ударів у квітні, а в травні – ще двох.
Відеорепортажі Радіо Свобода показували величезні стовпи чорного диму над містом і густі нафтові відходи, що потрапляли в море. Ще до цих атак, наприкінці 2025 року, удару зазнала головна установка первинної переробки нафти, а в листопаді був атакований нафтовий термінал.
За даними CREA, у травні обсяги відвантаження нафти в Туапсе були на 91% нижчими, ніж роком раніше.
Туапсе також є прикладом того, як Україна продовжує кампанію проти російських нафтових експортних портів. Водночас такі удари виявилися менш ефективними, оскільки ремонт там відбувається значно швидше.
Показовим прикладом є порт Усть-Луга на узбережжі Балтійського моря. Наприкінці березня він потрапив під масштабну хвилю ударів, яка, за оцінками, тимчасово вивела з ладу близько 40% російських потужностей з експорту нафти.
Однак наслідки виявилися нетривалими. Дані CREA свідчать, що у травні обсяги відвантаження сирої нафти через Усть-Лугу, четвертий за величиною експортний порт Росії, зросли на 49% порівняно з попереднім місяцем, коли об’єкт відновив роботу, розчистивши чергу танкерів, що накопичилася у Фінській затоці.
«Усть-Луга досить швидко відновилася, – сказав Леві. – Я б сказав, що порти виявилися дещо стійкішими».
Криза чи переломний момент?
Повітряна кампанія України проти російської нафтової інфраструктури не є новою. У 2025 році на тлі українських ударів також повідомлялося про дефіцит пального.
Однак цього року масштаби атак значно зросли.
Британське видання The Economist навело дані проєкту Armed Conflict Location and Event Data (ACLED), який відстежує удари по цілях, розташованих щонайменше за 100 кілометрів від кордонів України.
«Із 2022 року до кінця 2024 року під це визначення підпадали 335 ударів. У 2025 році Україна здійснила 658 таких ударів – майже вдвічі більше за один рік, ніж за попередні три роки разом узяті. Якщо нинішні темпи збережуться, цього року Україна проведе понад 800 далекобійних ударів», – йдеться у матеріалі. Видання також зазначає, що його власне моделювання свідчить: реальна кількість таких ударів у 2025 році могла бути утричі більшою.
Міністерство оборони Росії заявляє про постійне зростання кількості перехоплених безпілотників, а агентство Bloomberg повідомило про рекордну кількість атак на нафтову інфраструктуру у травні після попереднього рекорду, зафіксованого у квітні.
Довгі черги автомобілів на автозаправних станціях в окупованому Росією Криму також свідчать про наслідки цих атак.
- Російське видання 7x7 повідомляє про обмеження продажу пального в 14 регіонах Росії – від Москви до Камчатки. У деяких регіонах країни, а також в окупованому Криму, спостерігалися панічні закупівлі пального.
- 1 квітня Москва заборонила експорт бензину, а з 1 червня аналогічна заборона діє і щодо авіаційного пального.
Кампанія українських дронових ударів приносить результати, однак Митрова закликає «обережно ставитися до використання дефіциту пального або його нормування як доказу того, що переломний момент уже настав», нагадуючи, що Росія стикалася з нестачею пального й раніше, зокрема й у мирний час.
«Українські удари стали відчутнішими у 2026 році не тому, що вони вже зламали російську нафтову систему, а тому, що дедалі більше виснажують її здатність адаптуватися до навантаження та працювати в умовах постійного тиску», – додала вона.
Форум