Львів у час війни. Як змінилося місто?

ЛЬВІВ ‒ Десять місяців тому, коли почалась повномасштабна війна Росії проти України, Львів став своєрідним гуманітарним центром. Містом, у якому, за офіційними даними, почали своє життя наново понад 150 тисяч переселенців із окупованих Росією територій чи з тих, де ведуться активні бойові дії. Містом, де збирали допомогу для Києва, областей, які потребували продуктів, одягу, побутової хімії. Містом, у якому сотні волонтерів до сьогодні допомагають воїнам.

Як змінився портрет Львова від 24 лютого 2022 року?

Львів’янка чи маріупольчанка? Це найважче запитання для Ірини Дагаєвої. Наприкінці березня вона з донькою та внуками виїхала з рідного Маріуполя Донецької області у Львів. Під час російських обстрілів і захоплення Росією Маріуполя вона з рідними ховалась у підвалі філармонії. Була єдиною лікаркою у цьому місці для понад 800 людей. Зуміла принести ліки зі зруйнованих аптек і надавала допомогу пораненим і хворим, які перебували в укритті. А ще у цей підвал евакуювали вагітних жінок, породіль, немовлят із розбомбленого пологового будинку. Робота рятувала жінку в укритті, робота її рятує і сьогодні у Львові, де знайшла прихисток. Ірина Дагаєва ‒ лікарка з-понад 45-річним стажем.

«Працюю лікаркою у центрі «Я ‒ Маріуполь». Робота забирає мої думки. 9 місяців минуло, як я виїхала зі свого рідного міста не зі своєї волі. Я була у Львові до війни. І сприйняття цього міста було цілком інше, тоді дивилась на красоти, відвідувала театр і музеї, насолоджувалась, бо я знала, що повертаюсь у рідний Маріуполь, додому, до рідних, на роботу. А коли ми приїхали з воєнного пекла, перші два місяці я нікуди не могла піти, мене нічого не тішило, моя душа лишилась у Маріуполі. Львів був чужим для мене, бо згадувалось рідне місто. Я почувалася тут чужою людиною, зайвою, розгубленою і вибитою з рівноваги. Я вже зараз по-іншому сприймаю Львів. Стараюсь відволіктися, і Львів повернувся до мене. Львів’яни, їхня доброзичливість, дух міста допомагають маріупольцям адаптуватись», ‒ розповідає лікарка з Маріуполя Ірина Дагаєва.

З початком повномасштабної війни Росії проти України Львів перетворився у своєрідний гуманітарний центр. Школи, театри, садочки, вокзал, міський простір стали притулками для переселенців. У Львові люди зупинялись на кілька днів, щоб перепочити і вирішити, куди рухатись далі.

Львів’яни різних професій працювали волонтерами у притулках і на вокзалі. Львівські ресторатори готували гарячу їжу, зробили мільйони канапок для людей, які втікали від обстрілів і небезпеки в переповнених потягах, багатьом доводилось їхати стоячи.

У Львові переселенці отримували одяг, продукти, медикаменти, а також і психологічну допомогу.

Загалом через місто пройшли понад 5 мільйонів переселенців за десять місяців війни. Львів’яни у перші тижні поселяли людей у своїх помешканнях.

У місті від першого дня вторгнення Росії, розповідає місцева влада, зуміли налагодити злагоджену і організовану роботу. Був день, за цими ж даними, коли у Львові одночасно жили майже два мільйони людей.

«Це здавалось нереально, що можна прийняти так багато людей одночасно, але існувала співпраця: місто-волонтери. Всі разом і всі допомагали не лише переселенцям, але й військовим. З бюджету міста найбільше видатків було скеровано на допомогу військовим. Мені здається, що Львів став незламним містом, а громада проявила риси людяності. Однозначно, що у Львові зросте чисельність населення. Люди думали, що тимчасово побудуть, але діти говорять батькам, що хочуть тут залишитись. Зауважую чисту українську мову, її демонструють люди, які раніше не вживали українську мову. Це ще одна місія Львова – надихати, тому буде більше львів’ян у місті. Я не ділю людей на старі львів’яни і нові, тому що це всі наші українці», ‒ каже Радіо Свобода мер Львова Андрій Садовий.

Бізнес

За даними міськради Львова, у 2022 році місто отримало більше податків, аніж очікувало, це завдяки малому бізнесу. Окремі підприємці перевели свій бізнес у Львів із Харкова, Маріуполя, Одеси, Київської області. У Львові переселенці відкрили понад десять кав’ярень.

Війна стала викликом для бізнесу, як кажуть самі бізнесмени. Багато власників ресторанів, кав’ярень, готелів, крамниць, пояснюють, намагаються утримати свої заклади, незважаючи на суттєве зменшення кількості туристів, постійні відключення електропостачання. Замість мелодій біля кав’ярень і ресторанів чути шум генераторів.

Ресторанний бізнес перебуває у скрутній ситуації, відвідуваність зменшилась на понад 50%, зауважує підприємець Юрій Назарук, який є співвласником холдингу емоцій «!FEST». У час війни покращити ситуацію неможливо, каже він. За словами Юрія Назарука, наприкінці минулого року їхній холдинг був найбільшою ресторанною мережею України, загалом працювали 130 проєктів.

«Велика частина проєктів закрита. Ми зрозуміли через «ковід» і війну, що не можемо говорити про бізнес в Україні так, як у США чи Європі, бо у нас ціль ‒ вижити і зберегти людей, не починати після закінчення війни все з нуля. Сьогодні ресторанну галузь ми розглядаємо через призму потреб людей, які потребують просторів, де можна зарядити телефон, випити кави, де є зв'язок, електропостачання, і це є той самий «Пункт незламності». Ми робимо більше таких «пунктів». Обладнали заклади генераторами, маємо бомбосховища. Люди потребують таких місць тепла. Це важливо, щоб далі продовжувати працювати і перемога була швидше. Ми готували 37 тисяч порцій гарячої їжі на день, коли Львів був найбільшим транзитним хабом світу», ‒ каже Юрій Назарук.

Щоб утримати ресторанний бізнес у Львові, освітні проєкти, команда успішно розвиває український одяг «Авіація Галичини», а ще відкриває свої заклади в європейських містах.

«Авіація Галичини» отримала друге дихання і стала «одягом війни», тобто наш одяг дарують президентам, міністрам. Це не тому, що просто зручний, а тому що краще змінювати країну в одязі, який зроблений в Україні. Ми суттєво збільшили виробництво і є впізнаваним мілітарі одягом за кордоном. Створили благодійний фонд «Авіація Галичини» і маємо амбітну ціль придбати бойовий літак. Ще трішки зусиль – і наша мрія здійсниться», ‒ зауважує Юрій Назарук.

Ринок нерухомості у Львові

2022 рік був нестабільним для ринку нерухомості у Львові. Вже на початку лютого, коли західна розвідка активно говорила про ймовірне вторгнення Росії на територію України, підприємці почали шукати офісні приміщення для оренди. А з 24 лютого стрімко зросла вартість як оренди офісних приміщень, так і житла. Попит у кілька разів перевищував пропозицію. Дехто з львів’ян переїжджав до батьків чи у заміські будинки, а квартири дорого здавали, але були й такі, хто поселяв людей безкоштовно.

Вже наприкінці травня ситуація на ринку нерухомості збалансувалась, говорить рієлтор Віталій Ковтун.

«З’явилась додаткова пропозиція на ринку, тому ціни впали. До початку війни ціна за оренду однокімнатної квартири була 5-6 тисяч гривень, зараз – у середньому 7 тисяч. На кінець року є незначний ріст, незважаючи на інфляцію, економічне збурення, падіння в Україні економіки. Первинна нерухомість є найчутливіша, тому що інвестувати в помешкання гроші на тлі високих ризиків наважується мало людей. Натомість вторинний ринок жвавий і купують помешкання ті люди, які хочуть вирішити своє житлове питання. Бізнес більш чутливий до ризиків, і тут є певні труднощі у Львові, тому що економічна активність впала через війну», ‒ говорить рієлтор Віталій Ковтун.

Сьогодні у Львові є велика пропозиція офісних приміщень, і ціна за оренду квадратного метра становить в середньому 400 гривень, до початку повномасштабного вторгнення була удвічі вищою. Водночас бракує складських приміщень, і тому вартість зросла. Оренда двокімнатної квартири у Львові становить від 10 до 15 тисяч гривень на місяць.

За даними міськради, нове будівництво у місті ніхто не розпочинає, а завершують те, що раніше почали будувати. Оскільки вартість будівельних матеріалів зростає, тому дешевого житла у Львові не буде, наголошує мер Львова.

Портрет Львова, за оцінками львів’ян

За час війни Львів прийняв на лікування у міські лікарні понад 11 тисяч поранених: як цивільних, так і військових людей. Одним із пріоритетних напрямків, пояснюють, є на сьогодні протезування.

Як змінюється портрет Львова сьогодні? Яким би хотіли бачити Львів львів’яни після війни?

«Львів не дуже змінився, лише маємо переселенців. Львів є українське місто, яке відчуває свою місію ‒ показати Україну в Європі. Львів залишається самостійним містом, яке вірне українській незалежності і українському майбутньому України. Гостинне місто, бо прийняло стільки біженців. Війна ці риси підкреслила... Війна викликала всі риси Львова, і позитивні, і негативні. Але позитивні риси переважають і роблять місто таким, яке треба любити. Місто має великий потенціал робити чужих людей своїми, Львів всіх «перемеле», ‒ говорить історик Ярослав Грицак.

«Немає міцнішої фортеці в Україні, ніж Львів щодо відстоювання українських національних інтересів. Я хочу повернутись в український Львів, де я почуватимуся вдома, не осторонь, а хочу разом із туристами захоплюватись українським Львовом. Мені цього бракує. Вболіваю за українські сенси, якими Львів має наповнитися. Має сформуватись нова плеяда впливових львів’ян, які через себе пропускають філософію міста і мають навчитися впливати на владу і скеровувати її у правильному напрямку, не дозволяти їй руйнувати місто», ‒ вважає Антон Петрівський, який захищає Україну у складі 80-ї десантної бригади.

«Місто у темряві бачу частіше. Для мене Львів зараз у камуфляжі, воєнний, з тим обладнанням, яке передаємо на фронт. Наша волонтерська група створилась рівно 9 років тому, у грудні 2013-го, як пункт допомоги на Майдан, а з березня 2014-го почали допомагати львівським прикордонникам, воїнам різних підрозділів і постійно передаємо, допомагаємо. Змінилось те, що потреби на фронт стали значнішими», ‒ каже волонтер Андрій Салюк.

«Львів став містом, де присутня вся Україна. Хтось пізнає Львів, когось львів’яни. Коли Україна не мала державності, Львів був носієм ідеї духовно-національної ‒ Бог і Україна. Львів є в пошуку нового місця в контексті нової України. В основі Львова буде віра в Бога, бо тут віра допомагала пережити різні окупації. Акцент буде на новітніх Героях України і їхні ідеали формуватимуть наступне покоління», ‒ наголошує священник УГКЦ Юстин Бойко.

Останні десять років Львів приваблював туристів у час різдвяно-новорічних свят, і саме на гостей прицільно працювали підприємці, кажуть вони. Але війна все змінила: туристів набагато менше, зауважують фахівці, місто значно скромніше прикрашене, відмовились від різдвяного ярмарку, а на верхівку ялинки встановили стилізований протитанковий їжак.