2026-й не стане роком виборів у жодній із великих європейських країн: це певна аномалія, але водночас – для багатьох полегшення. До виборів, щоправда, готується центральноєвропейська Угорщина. Опитування свідчать, що продовження 16-річного правління там Віктора Орбана під питанням. А перед тим ще пройдуть вибори у Словенії. Про них мало говорять, але наслідки можуть бути відчутними. І для України також.
До парламентських виборів, запланованих на 22 березня, готується Словенія – країна з двомільйонним населенням.
За владу там боротимуться ліберально-центристська партія «Рух свободи» (GS) на чолі з чинним прем’єром і колишнім бізнесменом Робертом Голобом, та опозиційна нині Словенська демократична партія (SDS). Її очолює Янез Янша, якого Голоб змінив на посаді глави уряду.
Янша є визначною постаттю словенської політики протягом десятиліть. Він відіграв ключову роль у здобутті незалежності країни під час розпаду Югославії в 1990-х роках. Зараз тричі прем’єр у минулому прагне до четвертого терміну на цій посаді, яку залишив у 2022 році.
Хоча ці вибори стосуються багатьох питань, поляризуюча постать Янші є темою, яка дуже хвилює виборців.
Лука Ліс’як, історик і редактор Razpotja та Eurozine, сказав Радіо Свобода, що лідер SDS «за свою кар’єру був багатьом, майже всім: від жорсткого комуніста до лівого критика режиму, до ліберала, неоліберала, неоконсервативного націоналіста».
«У 2026 році він є представником, скажімо так, трампістської течії європейських правих», – додав Ліс’як.
Янша не соромиться підкреслювати свою близькість до чинного президента США. Фактично він був одним із небагатьох світових лідерів, які привітали Дональда Трампа з його заявами про перемогу на президентських виборах у США 2020 року. І, як і Трамп, він дуже активний у соцмережах; його попереднє прем’єрство у 2020-2022 роках супроводжувалося постійними конфліктами з мейнстримними медіа та різними культурними війнами.
У разі свого повернення до влади очікується, що він сформує своєрідний «сувереністський альянс» у межах ЄС разом із Орбаном, Робертом Фіцо зі Словаччини та Андреєм Бабішем із Чехії, які виступатимуть проти підходів Брюсселя щодо зеленої політики, міграції, верховенства права та більш федеративного союзу.
Хоча SDS досі входить до мейнстримної правоцентристської Європейської народної партії (EPP), показовим було те, що її депутати в Європарламенті проголосували проти призначення главою Єврокомісії вдруге їхньої однопартійки Урсули фон дер Ляєн у 2025 році.
У зовнішній політиці лідери Західних Балкан будуть занепокоєні можливим повторенням нібито політичного документа 2021 року, авторство якого Янша заперечував, але який передбачав створення «великої» Албанії, Хорватії та Сербії.
Він також майже напевно змінить нинішню пропалестинську позицію уряду на користь тісніших зв’язків з Ізраїлем і більшої підтримки нинішньої війни США та Ізраїлю проти Ірану.
Втім, в одному важливому зовнішньополітичному питанні Янша суттєво відрізняється від Орбана і Фіцо: це Росія. Він був першим іноземним лідером (разом із чеськими та польськими колегами), який відвідав Київ невдовзі після повномасштабного вторгнення у 2022 році.
Тут він, за словами Ліс’яка, ближчий до іншого консервативного європейського політика.
«Він значно більше підтримує оборону України і критичніше ставиться до Володимира Путіна. Тому, можливо, не так у внутрішній політиці, але у зовнішній, я б сказав, найбільш схожою є Джорджа Мелоні в Італії».
Потенційне повернення Янші також можна пояснити дещо невиразною роботою Голоба в уряді протягом останніх чотирьох років, коли внутрішні проблеми різного характеру домінували в політичних дебатах.
Димитар Керанов із Німецького фонду Маршалла (GMF) зазначає, що хоча економіка Словенії є відносно стабільною порівняно з деякими іншими країнами регіону, «існують питання, такі як зростання зарплат, доступність житла, навіть інфляція. І, звісно, другим ключовим питанням є охорона здоров’я та державні послуги. Наприклад, довгі черги та нестача персоналу – це найпомітніші політичні проблеми».
Відтік кваліфікованого медичного персоналу до сусідньої Австрії став болючою темою, оскільки уряд, нібито зосереджений на базових соціально-економічних питаннях центр-лівої політики, не продемонстрував здатності дати результат.
Але Керанов бачить ще одну перевагу для SDS:
«Голоб і його партія не були настільки ефективними в мобілізації онлайн чи в побудові ефективної комунікаційної стратегії в інтернеті, тоді як, на мою думку, партія Янші діяла значно ефективніше в онлайн-комунікації. І сьогодні це вирішальний фактор».
Також важливо, як Голоб прийшов до влади у 2022 році – як новий гравець на хвилі втоми виборців від управління Янші під час COVID-19 і відносного занепаду центрально-лівих сил.
Те, що він сформував уряд разом із соціал-демократами та ще більш лівою партією «Левіца», також створило проблему, на думку Ліс’яка.
«Це, ймовірно, був найбільш лівий уряд у Словенії за приблизно 25 років. Тому є значна частина населення, яка голосувала за нього, бо була втомлена від уряду Янші, але не очікувала такого чіткого повороту вліво у політичних і соціальних питаннях – і вони розчаровані. Саме цих виборців йому буде важко повернути», – каже Ліс’як.
Зрештою, саме це визначить результат виборів: не стільки протистояння SDS Янші та GS Голоба, які змагатимуться за перше місце з результатом близько 20-30% голосів, скільки безліч менших партій, які сподіваються подолати 4-відсотковий бар’єр і стати «творцями більшості».
У цій мозаїці є не лише нинішні партнери Голоба по коаліції, але й потенційно Піратська партія, яка схиляється вліво; три центр-праві партії, що йдуть альянсом і можуть підтримати майбутній уряд Янші, навіть якщо одна чи дві з них підуть іншим шляхом; проросійська антисистемна партія «Resnica», яка не підтримує жоден табір; а також ймовірний третій за результатом учасник – партія «Демократи».
Ця партія, створена колишнім міністром закордонних справ Янші Анже Логаром, може стати ключовою у ніч виборів – хоча формування коаліції для здобуття більшості у 46 місць у парламенті може стати значно складнішим процесом, а відтак – зайняти більше часу.
Форум