Межа Дніпропетровщини та Донеччини, яка веде в бік вже окупованого російськими військами Покровська – пам'ятне місце у контексті повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Таким його зробили люди, які роками зупинялися біля стели «Донецька область» і залишали підписи, наклейки та прапори. У якому стані стела у вересні 2026 року, побачили журналісти проєкту Радіо Свобода Донбас Реалії, – сюди зараз складно дістатися через відносну близькість до лінії бойового зіткнення, що пролягає вже за 12-15 кілометрів.
Перед сутінками військовий «хамві» мчить на одну з позицій 152-ї окремої єгерської бригади ЗСУ. Без сьогоднішньої поїздки робота одного з розрахунків наземних роботизованих комплексів встане на паузу – попереднього робота вдень уразив російський FPV-дрон.
У Донбас Реалії дещо інша мета – вона вимагає короткої зупинки дорогою на межі Донеччини та Дніпропетровщини. Поки військові займатимуться логістикою, ми можемо поглянути, чи вплинули бої та наближення лінії фронту на стелу «Донецька область».
У минулому на цьому місці було людно – тут зустрічалися і військові, і цивільні, робили фото на пам’ять. Тепер лише періодично пролітають дрони. А от будь-які авто – рідкість.
Стела «Донецька область» у напрямку Покровська, насправді, історичне місце для цієї війни. З огляду на те, скільки людей сюди приїжджало з різних підрозділів, залишали свої підписи або щось на згадку про те, що тут точиться війна із Росією. Зараз місце вже трохи закинуте, але ціле.
18 травня 2026 року проєкт DeepState на своїй мапі позначив Покровськ як повністю окупований. Генштаб ЗСУ чи підрозділи, які відповідали за оборону міста, офіційно не коментували це оновлення і не робили заяв щодо відходу українських сил.
Прапори, на які вже вплинув час і сонце, наклейки та інші сліди минулого показують – хто в різні періоди зупинявся чи воював у цьому районі.
Нині це місце знелюднене, але досі має значення. І саме тому на нього націлилися російські військові, каже командир батальйону безпілотних систем «11:11» 152-ї ОЄБр. Він представився лише на ім'я – Олег.
«Для них (Росії – ред.) – це політична історія. Те, що вони дійдуть до стели, переваги у війні їм не дасть. Чому хочуть – для того, щоб показати, що вони «красуни», і зайняли, взяли Донецьку область. Наша задача – перед цим є іще нормальна ділянка місцевості, кілька сіл, які ми маємо захистити і не допустити їхній прорив», – каже комбат «11:11».
Як пояснює офіцер, 152-га бригада стримує противника в районі Сергіївки – це одне з останніх сіл перед адміністративним кордоном між Донеччиною та Дніпропетровщиною. Підрозділ тут воює вже понад рік.
«Мій батальйон за останній рік і один місяць тут знищив Росія офіційно свої втрати не розкриває. Москва востаннє називала кількість убитих у вересні 2022 року ‒ тоді заявляли про 5937 загиблих.
Російська служба британського мовника BBC спільно з виданням «Медіазона» в оприлюднених 21 вересня даних встановили, що від початку російського повномасштабного вторгнення в Україну на фронті загинули щонайменше 258 989 російських військових. У зведенні враховано лише тих, чиї імена вдалося встановити за відкритими джерелами. Реальні цифри втрат можуть бути набагато вищими, щоразу вказують автори дослідження – за оцінками НАТО, до пів мільйона.
Київ також тривалий час не озвучував втрат, заявляючи, що дані будуть розкриті після війни, тепер час від часу цю інформацію оприлюднює президент України Володимир Зеленський. 30 липня він в інтерв’ю Fox News заявив, що Україна втратила 50 тисяч солдатів, ще приблизно 400 тисяч – поранені. Він також заявив про велику кількість зниклих безвісти.
За підсумками дослідження американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень, опублікованого 1 липня, сукупні втрати вбитими і пораненими військовими Росії й України перевищили два мільйони від початку повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 року., – називає офіцер втрати, які бійці підрозділу завдали особовому складу армії РФ. – Рутина уже півтора роки – одна рутина, рутина і рутина. Уже не звертаєш увагу, нічого не запам’ятовуєш. Цілодобово іде робота».
Дані про знищення російської піхоти підтверджені в «Дельта» – система ситуаційної обізнаності, яка широко використовується у Силах безпеки та оборони. Це програмне забезпечення, що дозволяє отримувати інформацію та керувати силами і засобами на полі бою в режимі реального часу.
6 серпня 2025 року тодішній міністр оборони України Денис Шмигаль підписав наказ про впровадження системи DELTA на всіх рівнях Сил оборони України. Тоді міністр описав систему так: «DELTA – це бойова цифрова екосистема, яка створює технологічну перевагу українського війська: дозволяє бачити поле бою в реальному часі, планувати операції та обмінюватись інформацією в межах підрозділу, бригади, угруповання, а за потреби – і з союзниками».
У липні 2024 року пресслужба Міноборони України повідомила, що «Дельта» пройшла перевірку інформаційної безпеки за стандартами країн НАТО. Незалежну перевірку здійснила міжнародна консалтингова компанія. Тоді йшлося про те, що наступним кроком має стати введення DELTA в експлуатацію Силами оборони. – внутрішній армійській системі. Офіцер каже, що постійний тиск з російського боку триває близько десяти місяців, однак зменшення кількості піхоти, яка постійно намагається інфільтруватися, не відчувається.
«Їм ставиться задача чітка. Промальовується [маршрут] в телефоні, виставляються точки. Тобто кожні 50 метрів він іде, він розуміє, куди він іде. Сюди на точку прийшов, покурив, далі пішов на наступну точку. І так з посадки в посадку, від поля до поля він знає, куди йому треба дійти. Йому ставиться задача: отуди прийдеш, там сідаєш виходиш на зв’язок, доповідаєш, все. До тебе прийде ще 5 людей і потім ви отримаєте наступну задачу. Приблизно так воно у них», – пояснює комбат «11:11» .
Щодо того, хто зараз становить основу російських штурмовиків, за його словами, ситуація неоднорідна – є як більш спритні чоловіки, так і ті, кого, імовірно, не мало б бути на передовій.
«Буває по-різному. Буває уже контингент старий. Буває, що він вже ніяк не може оборонятися. Просто йде як на заклання. А є деякі, які можуть щось робити. Трохи «шустрєй», які бігають, намагаються втекти, намагаються заховатися, окопатися, відстрілятися», – розповідає офіцер.
Українським військовим вдається стримувати російську піхоту під час літнього наступу – його завершення прогнозують на період зміни погодних умов, тобто десь середина вересня.
Втім, усюдисуща зона ураження постійно збільшується навіть без відчутного просування противника на землі. Водій «хамві», який спочатку допоміг дістатися до стели, а потім і підхопив журналістів Донбас Реалії на зворотному шляху, за пів року кермування вже не раз втрачав автівки в районі знаку «Донецька область».
– Від одного до десяти небезпечність цієї дороги, якою ви їздите?
– Думаю, десь на 7-8.
– Чому?
– Дронів багато. Там же моя машина стоїть біля стели. Kirpi спалена. І одна ще кілометрів за п'ять далі стоїть.
– То ви не дуже зупиняєтеся в тих місцях?
– Я їду, доки воно їде.
Цей репортаж – частина телепроєкту Донбас Реалії, повністю його можна переглянути на YouTube.
Форум