Чи справді Китай тисне на Іран, щоб той пішов на поступки? Як впл инула на сприйняття Китаєм війни в Ірані військово-морська блокада США?Чи буде достатньо дипломатичного та економічного впливу КНР, щоб вплинути на іранський режим, який сприймає поточну ситуацію як екзистенційну загрозу?
Коли спецпредставник Китаю на Близькому Сході нещодавно описав небезпечну наземну поїздку через зону бойових дій, це різко контрастувало зі звичною стриманою риторикою китайських дипломатів і шаблонними «мирними планами».
«Закриття повітряного простору в деяких країнах, які ми відвідали, призвело до скасування рейсів, тож нам довелося їхати автомобілем. По дорозі ми чули сирени повітряної тривоги й бачили перехоплення ракет», – розповів журналістам у Пекіні наприкінці березня Чжай Цзюнь, повідомило англомовне видання Компартії Китаю «China Daily».
Незалежно підтвердити ці слова не вдалося, однак сама поїздка Чжая країнами Перської затоки показала, наскільки Китай зацікавлений у швидкому завершенні війни між США та Ізраїлем проти Ірану, і водночас, наскільки це нова й складна для Пекіна ситуація.
Відтоді блокада Ірану з боку США, імовірно, ще більше посилила прагнення Китаю знизити напруження, відновити судноплавство і торгівлю.
Президент США Трамп припустив, що тиск Китаю міг стати одним із чинників, які змусили Іран погодитися на двотижневе перемир’я, запропоноване за посередництва Пакистану.
Президент США Дональд Трамп, 16 квітня 2026 року
Про китайський тиск за лаштунками, спрямований на те, щоб переконати Тегеран не загострювати ситуацію, також повідомляли The New York Times і The Washington Post із посиланням на іранських посадовців.
Втім, попри те що Китай, імовірно, є найважливішим союзником Ірану, він може не мати достатнього дипломатичного та економічного впливу, щоб змусити Тегеран піти на поступки, кажуть експерти, які говорили з Радіо Свобода. До того ж Пекін може не поспішати брати на себе роль повноцінного посередника у мирних переговорах.
Важелі не спрацьовують
Нібито Китай має чимало інструментів впливу на Іран, щоб спонукати його до переговорів.
Він купує близько 90% іранської нафти і постачає країні широкий спектр товарів. За даними Атласу економічної складності Гарвардського університету, у 2024 році це були двигуни та запчастини для автомобілів, медичне обладнання, метали, текстиль, насіння соняшнику та хімічна продукція.
З огляду на жорсткі санкції проти Ірану, ці зв’язки з Китаєм для нього є критично важливими.
«Я припускаю, що Китай чинить тиск за лаштунками – більше, ніж тиждень чи два тому [до блокади США]. Але можливості цього тиску обмежені», – сказав Радіо Свобода старший радник Міжнародної кризової групи у Вашингтоні Алі Вайн.
Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров (ліворуч) тисне руку голові Китаю Сі Цзіньпіну. Пекін, 15 квітня 2026 року
«Коли йдеться про боротьбу за виживання, а зовнішній гравець закликає до стриманості й обережності, я думаю, що ваша відповідь буде такою: ну…ми загнані в кут», – додав він.
Подібної думки дотримується й експерт щодо Китаю з Ексетерського університету Андреа Гізеллі, який нині перебуває в Шанхаї. Він зазначив, що будь-які економічні кроки потребують часу.
«Якби Китай хотів тиснути на Іран, наприклад, вимагати більших знижок на нафту, скоротити її закупівлі або обмежити постачання товарів до Ірану, він міг би це зробити, – сказав він Радіо Свобода. – Але тут завжди дві сторони. Багато що залежить і від Ірану».
«Зараз для Ірану головне – вирішити поточну проблему, а не думати про те, що Китай може чи не може зробити через місяць-два».
Є і дипломатичний важіль. Пекін разом із Москвою є ключовими союзниками Ірану в ООН та інших міжнародних організаціях.
Зліва направо: заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков, виконавчий віцеміністр закордонних справ Китаю Ма Чжаосюй та заступник міністра закордонних справ Ірану Казем Гарібабаді проводять пресконференцію у Пекіні, 14 березня 2025 року
Міністр закордонних справ Китаю Ван Ї останніми тижнями провів серію розмов із колегами, повідомила речниця МЗС КНР Мао Нін. Оскільки Пекін намагається балансувати між використанням дипломатичних зв’язків для досягнення домовленостей і небажанням глибше втягуватися в конфлікт.
Андреа Гізеллі зазначає, що відмова від такої підтримки була б «крайнім сценарієм». Вона мала б менший ефект, ніж економічний тиск, і Китай навряд чи ризикне зіпсувати відносини із союзником, який, за його словами, теж має претензії до Вашингтона.
Китай має час, але не безмежний
Як найбільший експортер у світі, Китай зацікавлений у відновленні судноплавства через Ормузьку протоку. Її закриття вже серйозно б’є по світовій економіці, а в довшій перспективі може знизити попит на китайські товари.
Через цю протоку проходить близько 40% імпорту нафти Китаю і 30% імпорту скрапленого газу. Ідеться, зокрема, про постачання з країн Перської затоки, які останніми тижнями зазнали ударів іранських ракет і дронів.
Китай намагається зберігати добрі відносини і з Іраном, і з країнами Перської затоки
Хоча великі запаси нафти, накопичені торік за низьких цін, дають Китаю певний запас часу, вже за два-три місяці йому доведеться знову нарощувати імпорт.
Це підкреслює ще одну дилему: Іран для Китаю важливий союзник, але стосунки з іншими країнами регіону не менш важливі.
«Китай намагається зберігати добрі відносини і з Іраном, і з країнами Перської затоки, – сказала Радіо Свобода дослідниця енергетичних ринків Китаю з Колумбійського університету Еріка Даунс. – Але, на мою думку, країни затоки важливіші для Китаю через економічні зв’язки».
Вона пояснила, що йдеться не лише про нафту й газ, а й про проєкти у сфері відновлюваної енергетики, які китайські компанії реалізують у регіоні.
Китай також вклав значні кошти в інфраструктуру країн затоки: порти, промислові комплекси та опріснювальні установки. Частина цих об’єктів уже постраждала від іранських атак.
Дим здіймається після ударів по Тегерану 7 квітня 2026 року
Історія Чжая Цзюня про поїздку регіоном нагадує, як Китай намагається зберігати відносини з цими країнами, навіть попри те, що його союзник завдає по них ударів. Цього тижня до Пекіна на переговори приїздив спадкоємець престолу Абу-Дабі шейх Халед бін Мохаммед Аль Нахаян.
«Це, мабуть, була незручна зустріч, – каже Андреа Гізеллі. – ОАЕ є дуже важливим економічним партнером, але водночас перебуває по інший бік конфлікту… Китай не хоче обирати».
Утім, уникати вибору стає дедалі складніше.
Підтримка Ірану з боку Китаю, наприклад, блокування резолюції в Раді Безпеки ООН, яку 7 квітня запропонував Бахрейн, вже напружує ці відносини.
Китай і Росія на засіданні Ради безпеки ООН 7 квітня наклали вето на резолюцію Бахрейну, яка передбачала заохочення країн до координації захисту комерційного судноплавства в Ормузькій протоці
«Чим довше триває цей конфлікт і пов’язана з ним енергетична криза, тим більший ризик, що Китай зіпсує відносини з країнами затоки, – сказав Алі Вайн. – «І до війни балансувати між Іраном і цими країнами було непросто, а тепер це стане ще складніше».
Фактор Трампа
Відносини з США для Китаю важливіші, ніж із Іраном
Ще один важливий чинник, який, без сумніву, впливає на рішення Китаю, – це майбутній саміт із Дональдом Трампом, який очікується в Пекіні 14–15 травня.
Поки що відносини між Трампом і лідером Китаю Сі Цзіньпіном виглядають позитивно, принаймні за словами самого президента США.
«Китай дуже задоволений тим, що я фактично відкриваю Ормузьку протоку. Я роблю це і для них, і для всього світу. Така ситуація більше не повториться. Вони погодилися не постачати зброю Ірану. Президент Сі обійме мене, коли я приїду за кілька тижнів», – написав Трамп у соцмережах 15 квітня.
Спочатку зустріч планували на березень, але її відклали після ударів США та Ізраїлю, які 28 лютого дали початок війні з Іраном. У лідерів є чимало тем для обговорення, передусім торговельні й економічні суперечки.
«Китай зацікавлений у тому, щоб конфлікт завершився якнайшвидше, – каже Еріка Даунс. – Відносини з США для Китаю важливіші, ніж із Іраном, тому Пекін зацікавлений у тому, щоб не загострювати ситуацію перед візитом Трампа».