Росія: лікарі Навального закликають перевезти його до Москви

Російський опозиційний політик Олексій Навальний

Група лікарів російського політика Олексія Навального оприлюднила 23 квітня заяву щодо здоров’я опозиціонера, який понад три тижні тримав голодування в колонії з вимогою надання йому належної медичної допомоги.

Лікарів Навального так і не допустили до нього в колонію. Однак його оглянули інші цивільні фахівці, були зроблені аналізи. На підставі отриманих даних лікарі надали рекомендації.

Вони стверджують, що Навальному не було забезпечено коректне знеболювання, хоча він уже 2 місяці відчуває біль у спині.

Також, за словами лікарів, «минуло вже два місяці з моменту появи симптомів, але досі не встановлений повноцінний діагноз». Зокрема, неясно, з чим пов’язане оніміння кінцівок, для встановлення його причин необхідні додаткові дослідження, щоб підтвердити або виключити полінейропатію, «яка може мати різне похоження, в тому числі і токсичне». Навальний раніше не виключав, що його симптоми можуть бути пов’язані з попереднім отруєнням.

Лікарі також на підставі даних аналізів, як і раніше, стверджують, що існує пряма загроза життю Навального, а його вихід із голодування має відбуватися під наглядом фахівців із лікувального харчування.

Лікарі пропонують перевести Навального до Москви в цивільний багатопрофільний стаціонар сучасного рівня, де має бути зібраний консиліум із залученням західних фахівців.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Росія: Навальний заявив, що припиняє голодування

Навальний 23 квітня оголосив, що починає виходити з голодування. Про це політик повідомив через соціальні мережі.

За словами Навального, його двічі обстежував консиліум цивільних лікарів, також йому надали можливість ознайомитися з результатами досліджень і аналізів. Медики просили опозиціонера припинити голодування, тому що це загрожує його здоров’ю.

Навальний тримав голодування з 31 березня, вимагаючи допустити до нього незалежних лікарів. Перед цим політик скаржився на біль у спині, оніміння ніг і недостатнє лікування. Федеральна служба виконання покарань (пенітенціарна служба Росі) заявляла, що політику надається необхідна допомога. Йому були діагностовані міжхребцеві грижі.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: У містах Росії проходять акції на підтримку Навального

21 квітня в Росії відбулися акції на підтримку опозиціонера і з вимогою допустити до нього лікарів. У цілому на них були затримані понад півтори тисячі людей. На наступний день після акцій стало відомо, що 20 квітня Навального оглянули цивільні лікарі в лікарні у Володимирі, а його особисті лікарі закликали політика припинити голодування.

Російський опозиціонер Навальний і Україна

Восени 2014 року Олексій Навальний у відповідь на запитання про статус Криму риторично запитав: «Крим – це бутерброд із ковбасою, чи що, щоб його туди-сюди повертати?». Він визнав, що Росія порушила міжнародне право, окупувавши український півострів, але заявив, що Крим «де-факто російський».

Згодом опозиціонер зазначав, що метафора з бутербродом не найбільш вдала, але вона встигла стати крилатою.

Хоча Навальний заявляв, що Росія захопила півострів незаконно, у 2015-му в інтерв’ю російській службі Радіо Свобода і «Голосу Америки» він сказав, що «питання Криму» не вдасться швидко вирішити. Політик пояснив це тим, що там нібито мешкає 3 мільйони людей із російськими паспортами. Виходом із ситуації тоді він назвав «чесний референдум», перед яким можливість агітувати матимуть українська влада і кримські татари.

Однак вже в 2017 році Навальний заявив, що «не бачить вирішення кримської проблеми», і цю проблему, на його думку, «не вирішить ані президент Путін, ані президент Навальний».

Читайте також: «Вражений бацилою російського шовінізму». Українські оглядачі про затримання Навального​

У 2017 році Навальний визнав, що в Україні воюють російські війська, і пообіцяв вивести їх в разі перемоги на президентських виборах 2018 року (до участі в яких зрештою не був допущений). Водночас він заявляв про необхідність надати жителям Донбасу амністію та гарантії захисту від репресій.

При цьому опозиціонер у коментарі DW називав тему України «периферійною» для внутрішньої російської політики, а її обговорення – хоч і важливим, але таким, «чого хоче Путін», аби нав’язувати свій порядок денний.