90% українців прагнуть до конструктивної взаємодії з Польщею у вирішенні історичних суперечок – про це свідчать результати опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС).
«Лише 5% українців поділяють конфронтаційний підхід до вирішення історичних суперечок: лише 1% очікує, що Україна має підкоритися Польщі в цих питаннях, і водночас лише 4% українців очікують, що Польща має підкоритися Україні. Натомість 90% українців прагнуть до конструктивної взаємодії з Польщею», – йдеться в повідомленні.
Дослідники уточнили, що більшість (57%) поділяють прагматичний погляд, що кожна нація може мати своїх героїв, й іншим націям не можна втручатися, а ще 33% – розраховують, що через спільні комісії істориків, а не політиків, можна досягти консенсусного погляду.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Історія ще раз сміється з Навроцького». Одним з перших кавалерів Ордена Білого Орла був Іван МазепаЯк зазначили автори опитування, у всіх регіонах України ситуація доволі подібна: «більшість українців поділяють прагматичну позицію (і значна кількість – романтичну примирливу), і лише незначна меншість у всіх регіонах обирали конфронтаційні відповіді».
Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький, коментуючи результати опитування, зауважив, що українське суспільство доволі зріло і конструктивно підходить до питань історичних суперечок із Польщею, і в українському суспільстві немає антипольських настроїв «і навіть у 2025 році, після виборчої кампанії у Польщі з антиукраїнськими гаслами, ми не спостерігали істотно погіршення ставлення до поляків».
«Взагалі у 2022-2023 роках наші дані достовірно демонструють покращення ставлення до поляків, що було наслідком щирої подяки українців полякам за надану підтримку. Динаміка після 2023 року є охолодженням (які спровоковані не діями українців) і поверненням до попереднього, цілком нормального, ставлення. І разом з цим більшість українців готові підтримати направлення військ до Польщі у разі нападу на неї Росії. Наразі в Україні жодна впливова сила чи авторитетний суб’єкт не вибудовує свою комунікацію на антипольській істерії», – додав він.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Зеленський і орден. Чи правильно чинить влада України у ситуації із ПольщеюОпитування проводили упродовж 17-23 червня методом телефонних інтерв’ю на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів у всіх регіонах України (підконтрольна уряду України територія), опитали 1005 респондентів.
У КМІС уточнили, що частина опитування відбулася до рішення президента Польщі забрати Орден Білого орла у президента Україна, частина – після цього рішення.
Напередодні президент України Володимир Зеленський закликав до «конструктиву» у відносинах із Польщею.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Чи ускладнить Польща шлях України до ЄС?19 червня президент Польщі Кароль Навроцький оголосив, що вирішив позбавити Зеленського Ордена Білого орла через його указ про найменування підрозділу Збройних сил на честь «героїв УПА». Навроцький заявив, що для більшості польського суспільства Українська повстанська армія залишається «формуванням, відповідальним за жорстокі злочини, скоєні проти громадян Республіки Польща під час Другої світової війни».
Зеленський 20 червня відправив орден «Новою поштою». При цьому він заявив, що «Україна залишається вдячною Польщі за підтримку і відкритою до подальшої співпраці».
Згодом Зеленський в інтервʼю ТСН пояснив рішення польського президента суто внутрішньою політичною боротьбою. Польський президент заперечив, що суперечка пов’язана з внутрішньополітичними процесами в Польщі.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Усі президенти незалежної України відмовилися від польського Ордена Білого ОрлаУПА: коротко про головне
Українська повстанська армія (УПА) – військово-політичне формування, що діяло на території України в 1942–1956 роках.
Метою створення УПА було об’єднання розрізнених збройних груп націоналістів під керівництвом ОУН(б). Своїм головним завданням УПА декларувала створення національної української армії для відновлення незалежної Української держави і підготовку повстання після того, як комуністичний СРСР і нацистська Німеччина виснажать одне одного у кровопролитній війні.
УПА виступала за створення самостійної соборної Української держави, яка мала включати в себе всі етнічні українські землі.
Часом заснування вважають 14 жовтня 1942 року, а одним із останніх боїв УПА з військами НКВС був бій із метою заблокувати радянські військові колони до Угорщини для придушення антикомуністичного повстання 1956 року. За деякими даними, все ж останній бік вояки УПА дали аж в 1967 році.
Плакат на честь УПА і командира Романа Шухевича, Дрогобич, 2018 рік
Із травня по листопад 1943 року головним командиром УПА був Дмитро Клячківський, з 1944 по 1950 рік – Роман Шухевич, з 1950 по 1954 рік – Василь Кук.
Для УПА була характерна партизанська тактика, все озброєння було трофейним – німецьким, радянським, угорським та австрійським (ще з Першої світової війни). Окрім українців, у складі УПА воювали євреї, росіяни та бійці інших національностей.
УПА воювала на два фронти – проти нацистської Німеччини і згодом проти радянської влади, а діяльність УПА визнавали антинімецьким повстанням німецькі окупаційні керівники, зокрема Еріх Кох. Напади частин УПА на німецькі військові підрозділи, як випливає з німецьких документів, тривали до серпня 1944 року, про збройний конфлікт німців і УПА свідчать і звіти радянських партизанів.
Радянська пропаганда очорнювала УПА як структуру, що співпрацювала з нацистською Німеччиною.
У Росії УПА визнали екстремістською організацією рішенням Верховного суду у 2014 році.
У Польщі теж переважає негативне ставлення до УПА. У 2016 році парламент Польщі кваліфікував дії солдатів УПА проти польського населення на Волині як геноцид.
Радіо Свобода розповідає про Волинську трагедію у спецпроєкті
На Волині діяла не лише УПА, а й мережі й загони «Бульби»-Боровця, «мельниківців» та різних отаманів. Діяли також німецькі каральні частини та поліцаї, в лавах яких служили і українці, і поляки, – а також радянські партизани.
На основі документів СБУ встановлено, що в Західній Україні польські втрати становили 30 327 осіб та 240 знищених населених пунктів, а українські – 16 523 та 115 відповідно. Натомість Інститут національної пам’яті Польщі вважає, що УПА та інші загони націоналістів причетні до загибелі близько 100 тисяч поляків.
Ставлення до УПА в українському суспільстві після здобуття незалежності коливається між позитивним (борці за незалежність) і негативним («німецькі колаборанти»), після Революції гідності почало переважати визнання заслуг.
Із 2015 року вояки УПА мають статус борців за незалежність України у ХХ столітті. 2018 року було ухвалено закон, що надає солдатам УПА статус учасників бойових дій.
Згідно з соцопитуванням, проведеним восени 2023 року, для понад двох-третин населення України УПА стала символом захисту незалежності.
«Ми спостерігаємо серйозну переоцінку минулого. Історія УПА стає одним із ключових елементів нашої національної памʼяті. ...Для понад 70% українців ця історія стала досвідом і заклала традицію спротиву агресору та захисту незалежності», – сказала на презентації досліженння Ярина Ясиневич, програмна директорка Центру досліджень визвольного руху.