Євгенія Таганович
Від початку повномасштабної війни російська влада незаконно утримує в полоні понад вісім тисяч цивільних на окупованих територіях України та в Росії. Про це йдеться в новій доповіді українських правозахисних організацій та незалежних експертів із Норвегії.
Автори дослідження вважають, що мова йде про системну практику затримань та викрадень, спрямовану на придушення будь-якої незгоди. Серед затриманих: посадовці, вчителі, лікарі, підприємці, громадські активісти та священники. За даними правозахисників, багатьох ув'язнених катують. Основною метою таких дій вони називають залякування населення та запобігання можливому спротиву на окупованих територіях України.
Правозахисникам удалося документально підтвердити 8231 випадок, розповів телевізійній та онлайн-мережі «Настоящее время» (створена Радіо Свобода для російськомовної аудиторії) один з авторів доповіді та голова правління громадської організації «Експертна група «Сова» Михайло Савва.
«Це люди, про яких нам щось відомо. Або ми зафіксували факт затримання. Або сусіди розповідають, що за людиною приїхали невідомі в масках, забрали – і людина зникла. Або її бачили ті, хто повернувся з полону. [Полонених] утримують в одних камерах, їх не розділяють на військовополонених і цивільних. До речі, саме тому військовополонені часто розповідають про некомбатантів, яких вони там бачили. Люди свідомо фіксують цю інформацію, запам'ятовують імена, запам'ятовують прізвища для того, щоб у разі повернення розповісти», – каже він.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Дорога додому після трьох років полону: історія Сергія Ахметова з БучіДослідники також моніторять соціальні мережі та інші відкриті джерела в пошуках інформації про зниклих безвісти українців. Водночас, каже Савва, реальна кількість утримуваних цивільних, за оцінками правозахисників, може сягати 17 тисяч осіб.
«Близько 17 тисяч – це оціночна кількість громадян, некомбатантів, яких росіяни незаконно позбавили волі. Як з'явилася ця цифра? Є реєстр громадян України, які зникли безвісти за надзвичайних обставин. І цей реєстр є для нас одним із джерел. Ми знаємо, скільки людей у подібних війнах із-поміж зниклих безвісти загинули і просто не знайдені. Ми можемо на цій підставі припустити, скільки людей живі», – каже Савва.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Українська мова миттєво викликала в них лють». Журналіст Дмитро Хилюк про викрадення і російський полонРаніше омбудсмен України Дмитро Лубінець називав схожу цифру в інтерв'ю Українській редакції Радіо Свобода. За офіційними підрахунками, кількість полонених цивільних українців може перевищувати 16 тисяч осіб.
Знайти полонених – і цивільних, і військових – важко. Російська сторона не надає інформації про полонених, а деякі з них затримані взагалі без жодного правового статусу, а отже, їх немає у відкритих судових джерелах, кажуть правозахисники.
Доступ до полонених
Доступ до полонених не надають або значно обмежують навіть міжнародним гуманітарним організаціям, які працюють у межах підписаних Росією міжнародних угод і конвенцій. Так, співробітникам Міжнародного комітету Червоного Хреста (зокрема лікарям) російська сторона не забезпечує повноцінного та безперешкодного доступу ні до військових, ні до цивільних полонених українців, про що раніше в інтерв’ю Українській редакції Радіо Свобода заявляв гендиректор МКЧХ П'єр Крахенбюль.
«Ми регулярно відправляємо запити на отримання доступу до військовополонених в Російській Федерації, ми не будемо вдаватися в деталі і цифри. Можу сказати, що ми робимо це на регулярній основі. І ми наполягаємо на тому, щоб у нас був такий повноцінний доступ. Згідно із Це чотири міжнародні договори, ухвалені після Другої світової війни, які визначають правила ведення збройних конфліктів та захисту цивільних людей під час них. Женевські конвенції гарантують гуманний захист пораненим і хворим військовим, військовополоненим та цивільному населенню, це обов’язок утримуючої сторони – забезпечити повноцінний наш доступ до військовополонених. І російська сторона повинна його забезпечити. Ми проводимо конфіденційні розмови щодо цього», – сказав раніше Крахенбюль.
Адвокатська допомога та листи від рідних
Саме тому українській стороні доводиться спиратися на свідчення близьких або повернутих полонених. Михайло Савва також наголошує, що через цей невизначений статус велика кількість полонених позбавлена можливості бодай комунікувати з рідними чи отримувати адвокатську допомогу.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«В камері співали «Батько наш – Бандера, Україна – мати!» Вчителька про полон в окупованому Донецьку«У них немає комунікації із зовнішнім світом. До них не допускають російських адвокатів. Навіть коли родичі цих людей знаходять адвоката, готового поїхати в колонію, йому там кажуть: «А який у вас статус?» Адвокат з’являється, коли з’являється кримінальна справа. «Кримінальної справи немає – ідіть звідси», – каже Савва. – Листи їм заборонені. Тобто військова поліція Міністерства оборони РФ може прийняти лист, адресований такій людині від близького родича, але при цьому вони зазначають, що цей лист їй передадуть після закінчення фільтраційних заходів. А людина, як заведено, за ґратами з 2022 року. І ось уже понад чотири роки у них тривають фільтраційні заходи, вони ще не закінчені, і комунікації з людиною немає».
Де утримують
За словами українського омбудсмена, полонені утримуються як на окупованих територіях України, так і на території Росії: у колоніях у Мордовії, Ростовській області та Сибіру.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Доктору Зло» з розслідування «Схем», який катував українських полонених у Мордовії, повідомили про підозру«За нашою інформацією, українські військовополонені та цивільні заручники утримуються у 186 верифікованих місцях несвободи: СІЗО, виправних колоніях, тимчасових пунктах. І це тільки верифіковані місця. Але скільки ще залишається неверифікованих? Ями, підвали, гаражі. Ми можемо лише здогадуватися», – сказав Дмитро Лубінець.
Можливості повернення цивільних українців на батьківщину окремо ускладнюють невизначений правовий статус у російському юридичному полі, а також приховування їх затримань російськими військовими та владою.
За офіційними даними, з 2022 року Україна змогла повернути лише 457 цивільних, а військовополонених – майже 9,5 тисяч.
«Дуже мало цивільних повертаються під час таких взаємних звільнень. Ми не використовуємо слово «обмін», щоб не створювати погану тенденцію. Людину не можна міняти, вона – не річ, вона – не гроші, – каже Михайло Савва. – Загалом звільнено менш ніж 500 цивільних за весь час. І це на порядок менше, ніж кількість звільнених військовополонених. А чому їх не віддають? Ті люди, яких вони іноді передають разом із військовополоненими, звільнені з незрозумілих причин. Тобто їм нічого не сказали з цього приводу. Ми теж нічого не можемо навіть припустити, чому саме цих, а не інших. Але не звільняють, оскільки Російська Федерація має плани на цих людей. Вони є потенційним інструментом торгу. Ну тобто їх багато. І в разі початку переговорів щодо припинення вогню чи миру, вони стануть, на думку російського режиму, важелем тиску».
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Якщо втримаємо гідність і свободу – це буде наша перемога. Буткевич про повернення Донбасу, Росію і свій полонПитання їхнього утримання регулюють Женевські конвенції – чотири міжнародні договори та три додаткові протоколи до них, які з 40-х років XX століття встановлюють міжнародно-правові стандарти гуманного поводження під час війни. Женевські конвенції підписані 196 країнами, включно з Росією. Крім прав військовополонених, ці угоди також забезпечують захист поранених, хворих та цивільних осіб у зоні бойових дій і навколо неї та захищають права некомбатантів.
Попри те, що Росія підписала Женевські конвенції, переважна більшість звільнених із російського полону українських військовополонених повідомляли про катування або жорстоке поводження з боку російської влади. Депортованих до Росії або переміщених на окуповані території українських полонених морять голодом, катують струмом, застосовують щодо них сексуалізоване насильство, не дозволяють їм зв'язуватися з рідними, а також виносять неправомірні вироки за кримінальними статтями за військову діяльність, засуджуючи до тривалих термінів ув'язнення, наголошують правозахисники.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Свідчення про сексуалізоване насильство російських військових: 393 справи, 23 дитини, 17 вироків- У червні 2026 року ООН внесла Росію до «чорного списку» за сексуалізоване насильство під час війни в Україні. ООН верифікувала 310 таких випадків як щодо жінок, так і чоловіків, зокрема військовополонених та неправомірно затриманих.
- Постпред РФ при ООН Василь Небензя заявив, що «ці випадки не піддаються верифікації».
- Тим часом генеральний прокурор Руслан Кравченко 19 червня 2026 року заявив, що військові РФ вчинили сексуальне насильство проти 401 цивільного в Україні з 2022 року: «Постраждали 250 жінок і 151 чоловік, серед них – 23 неповнолітні дівчини та один хлопець. І це лише ті випадки, про які люди змогли розповісти. Факти сексуального насильства щодо українських військовослужбовців встановлюються окремо».