Турбулентність у багатій на нафту Венесуелі: вплив на торгівлю і політику

Чи справді промальовується можливість різкого збільшення видобутку нафти у Венесуелі під контролем США?

Поки не зрозуміло, коли і в який спосіб це може статися.

Венесуела володіє найбільшими запасами нафти у світі, і президент США Дональд Трамп уже заявив, що американські компанії здатні вивести цю сировину на світовий ринок.

Особливу цінність становить венесуельська важка нафта: вона ідеально підходить для спеціалізованих нафтопереробних заводів (зокрема тих, що розташовуються на узбережжі Мексиканської затоки США), які оснащені обладнанням, яке дозволяє переробляти цю густу сировину на високорентабельні продукти – бензин та дизельне пальне.

На тлі нестабільної ситуації у Венесуелі, це лише один з багатьох сценаріїв розвитку світової економіки та відносин з ключовими партнерами колишнього режиму: Росією, Іраном, Китаєм та Кубою.

Росія

У 2025 році завдяки високій пропозиції відбулося найбільше з часів пандемії COVID-19 падіння ціни на нафту. Для Москви це вже тоді стало дуже болючим чинником, а теперішнє усунення від влади Ніколаса Мадуро у Венесуелі лише посилило цю проблему.

«Якщо наші американські «партнери» отримають контроль над нафтовими родовищами у Венесуелі, – написав російський олігарх Олег Дерипаска, – вони контролюватимуть понад половину світових запасів. Ймовірно, вони планують, щоб наші ціни на нафту не піднімалися вище за 50 доларів за барель».

Дерипаска – один із небагатьох російських олігархів, хто публічно критикував повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Втім, його слова відображають загальний інтерес Кремля до збереження високих цін на нафту.

«Перспектива зростання впливу США на венесуельський видобуток нафти... є явно небажаною для Москви», – сказала Радіо Свобода політична аналітикиня Олександра Сітенко.

Поки не зрозуміло, чи отримає США контроль над венесуельською нафтою.

Тимчасова президентка Венесуели Дельсі Родрігес, яка 5 січня склала присягу парламенту, зробила розпливчасті заяви щодо можливої співпраці з Вашингтоном. Водночас її реальний контроль над владою та її цілі залишаються під питанням.

«Для відновлення промисловості після спаду, що спостерігався в останні десятиліття, Венесуелі знадобляться значні інвестиції», – повідомив Радіо Свобода представник Міжнародного енергетичного агентства (МEA).

За словами Сітенко, через тривале неефективне управління та міжнародні санкції швидке зростання видобутку нафти є малоймовірним.

«У стратегічному плані Кремль більше хвилює не сам обсяг, а вплив на ринку. Розширення впливу США на венесуельську нафту посилило б здатність Вашингтона формувати глобальні енергетичні потоки і ціни, що може підірвати такі механізми, як ОПЕК+, на які Росія також покладається для стабілізації своїх доходів», – додала вона.

У статусі міжнародного аутсайдера Венесуела втратила більшість західних компаній, за винятком американського нафтового гіганта Chevron.

«Там, де економіка ще не зруйнована, працюють російські, іранські та китайські компанії. Звісно, Сполучені Штати хочуть їх витіснити», – сказав Радіо Свобода політичний аналітик Іван Преображенський.

Росію також насторожила заява Трампа у грудні про блокаду санкціонованих танкерів, що прямують до або з Венесуели. Невдовзі США захопили такий танкер, а російський прапор не допоміг. Це підвищує ризики для російського «тіньового флоту», який Москва використовує для обходу санкцій.

Водночас можлива й співпраця. Вашингтон сигналізував про свою зацікавленість в економічних вигодах від партнерства з Москвою. У Стратегії національної безпеки США йдеться про бажання «відновити стратегічну стабільність з Росією».

Іран

Блокада є одним із багатьох факторів, що загрожують Ірану так само, як і Росії. Це було особливо помітно минулого місяця, коли сили США захопили танкер, який був частиною тіньового флоту Ірану, біля узбережжя Венесуели.

Венесуела роками допомагала Ірану ухилятися від міжнародних санкцій.

Ключовим продуктом, який Венесуела отримувала з Росії, є розріджувачі – речовини для розведення густої, важкої венесуельської нафти. Іран, використовуючи тіньовий флот, експортував велику кількість розріджувачів до Венесуели в обмін на нафту (яку згодом відправляв до Китаю) та золото.

Венесуела також купувала іранську зброю.

Останні санкції США щодо цієї торгівлі були оголошені 30 грудня. У них згадуються закупівлі безпілотників, «традиційного озброєння» та хімікатів для балістичних ракет.

Майбутнє цих торговельних відносин наразі виглядає вкрай непевним на тлі масштабної присутності військово-морських сил США в Карибському морі.

Тим часом, враховуючи внутрішні політичні потрясіння в самому Ірані, деякі іранські ЗМІ припускають, що доля 2-мільярдного боргу Венесуели перед Тегераном опинилася під питанням.

Китай

Китай – ще один ключовий партнер Венесуели – «різко засудив застосування сил США проти суверенної держави».

Останній раз Ніколаса Мадуро бачили незадовго до його затримання на зустрічі з китайським представником у справах Латинської Америки Цю Сяоці. Минулого року Мадуро також зустрічався з китайським лідером Сі Цзіньпіном у Москві.

Окрім дипломатичних контактів, Китай також був головним покупцем венесуельської нафти, за даними МЕА.

Деніел Стернофф, аналітик Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету, припустив, що контроль США над промисловістю Венесуели може поставити ці поставки під загрозу.

«Експорт венесуельської сирої нафти може бути суттєво перенаправлений від Китаю до узбережжя Мексиканської затоки США», – написав він.

Ця торгівля була важливою для Каракаса, а для Пекіна ці зміни не є критичними: Венесуела забезпечує лише 4–5% імпорту нафти Китаю. Втрата частини або всіх цих поставок була б ударом, але не катастрофою.

Втім, венесуельська нафта є лише пазлом набагато заплутанішої картини перегляду торговельних відносин між Китаєм і США.

Сам Трамп намагався знизити напругу довкола цього питання. «Вони отримають нафту», – заявив він в ефірі Fox and Friends.

Остання дипломатична зустріч Ніколаса Мадуро з китайським спецпредставником Цю Сяоці в палаці Мірафлорес, Каракас, 2 січня 2026 року

Іншим важливим аспектом економічних відносин є борг Венесуели Китаю, який оцінюють у 10 мільярдів доларів, і який частково погашають нафтовими поставками.

Як і Росія та Іран, Китай також інвестував у економіку Венесуели, вклавши близько 18 мільярдів доларів з 2005 року, згідно з даними онлайн-трекера Американського інституту підприємництва (AІП). Старший науковий співробітник AІП Гел Брендс припустив, що Китай не відмовиться від продовження інвестування у Латинську Америку.

«Трамп дав зрозуміти, що у військовому сенсі в Західній півкулі є лише одна наддержава. Але Китай і далі шукатиме економічні, технологічні та політичні зв’язки в регіоні як частину гри на довгострокову перспективу», – вважає експерт.

Куба

Мабуть, жодна країна не є настільки вразливою до побічних ефектів дій США у Венесуелі, як Куба.

Країна, що перебуває у важкому фінансовому становищі, значною мірою залежить від венесуельських енергопостачань, які вона отримувала за значно субсидованими, низькими цінами.

«Венесуела на даний момент постачає Кубі приблизно 35 тисяч барелів нафти на добу, що становить 50 відсотків дефіциту нафти на острові», – сказав Радіо Свобода експерт Техаського університету в Остіні Хорхе Піньйон.

За його словами, Куба не має достатніх фінансових ресурсів, щоб компенсувати можливий дефіцит, і щоб уникнути економічного колапсу, «уряд США міг би попросити Венесуелу продовжити постачання нафти Кубі»

Посилення санкцій уже призвело до скорочення поставок, а Куба дедалі частіше стикається з масштабними відключеннями електроенергії – як у житловому секторі, так і в промисловості.

Сам Трамп прокоментував ситуацію лаконічно: «Куба у нокауті».