Правозахисники готують окреме подання до Міжнародного кримінального суду по Маріуполю. Чи мають ознаки геноциду злочини, які Росія скоїла у Маріуполі? Як вважають правозахисники і самі маріупольці? Чому вчинення геноциду складно довести у суді, і які перспективи у цього подання, дізнавався проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- Кількість загиблих маріупольців може бути в 10 разів більшою, ніж відомо наразі, повідомив в інтерв'ю виданню «РБК-Україна» керівник Департаменту протидії злочинам в умовах збройного конфлікту Офісу генпрокурора України Юрій Бєлоусов 2 листопада.
- За словами прокурора, офіційна кількість загиблих – це 11 тисяч 362 людини, з них 508 дітей. Найбільшою проблемою у розслідуванні воєнних злочинів є відсутність доступу до окупованих територій, оскільки правоохоронці не можуть оглянути місця подій. Коли українські військові звільнять Маріуполь, стане відомо, що, попри намагання Росії приховати злочини, їхня кількість становитиме щонайменше у 10 разів більше, вважає Бєлоусов. «Коли російські окупанти беруть під контроль територію, вони вбивають, ґвалтують, грабують незалежно від регіону. Це масове зневажливе ставлення, яке дає підстави вважати, що це геноцид», – сказав прокурор.
- Міський голова Маріуполя Вадим Бойченко в інтерв'ю Радіо Свобода у квітні цього року повідомляв, що, за підтвердженими даними, у місті загинули понад 20 тисяч людей. Це втрати, які вдавалося фіксувати, поки представники влади перебували у Маріуполі.
Про збір доказів
Начальник управління Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генпрокурора України Денис Лисенко розповів «Новинам Приазов’я», як фіксуються і розслідуються злочини, які російські військові здійснили у Маріуполі.
Головним джерелом доказів є «свідчення осіб, свідків потерпілих, які виїхали на підконтрольну територію або ж перебувають за кордоном».
«Це звичайні допити, які проводять прокурори на території України або ці допити, які проводяться іноземними компетентними органами за нашими запитами в порядку міжнародної правової допомоги», – повідомив Лисенко.
За словами прокурора, ще одним важливим джерелом доказів того, що вчиняють на окупованій території, є відкриті джерела. Він відзначив роботу правозахисних організацій, які також документують чимало злочинів.
Після деокупації виявлення злочинів зростаєДенис Лисенко
«Розслідування воєнних та інших міжнародних злочинів стає набагато ефективнішим саме після деокупації території. Як показує практика, після деокупації відбувається якісний ріст кількості виявлених злочинів, це по-перше. По-друге, оскільки слідчі прокурори отримують доступ до безпосередньо місця вчинення злочинів, до місця де проживає більшість свідків і потерпілих, то відповідно покращується якість збору доказової бази. Розкриття цих злочинів відбувається набагато ефективніше і швидше», – зауважив Лисенко.
«Покарання їх наздожене»
Начальник управління Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту Лисенко розповів про те, як можна буде довести у суді причетність до скоєння злочинів російських військових та вищого керівництва РФ.
«Міжнародні злочини, в тому числі й воєнні злочини, злочини агресії та геноциду не мають терміну давності, за них не передбачена якась амністія. Тому, на мою думку, це повинно бути чітким сигналом росіянам, які підтримують агресію. Покарання безперечно їх наздожене. Це безпосередньо виконавці воєнних злочинів та особи, які віддали їм накази. Це найбільш низова ланка», – каже прокурор.
Переслідуємо також найманців – іноземних громадян, які воюють на стороні РФДенис Лисенко
Також увага правоохоронців зосереджена на представниках командирів більш високої ланки, які ведуть агресивну війну проти України. Це безпосередньо генералітет РФ.
«Крім того, правоохоронці активно працюють щодо доведення представників військово-політичного керівництва країни-агресорки, які спланували, підготували війну проти України, а також виступають пособниками даної війни. Ці особи також перебувають у зоні уваги правоохоронців. Переслідуємо також найманців – іноземних громадян, які воюють на стороні РФ», – сказав представник Офісу генпрокурора.
«Це не просто війна»
Депутат Маріупольської міської ради Дмитро Забавін перебував у місті до 14 березня. Разом із родиною він жив у мікрорайоні «Східний», який розташований найближче до окупованих на той час територій Донецької області.
Депутат розповів «Новинам Приазов’я», що ситуація у Маріуполі розвивалася дуже стрімко. Його будинок постраждав від обстрілів російських військ вже 25 лютого.
Вони не пропускали жодної автівки, яка могла привезти хліб, інші харчі. Вони свідомо розпочали геноцид Маріуполя.Дмитро Забавін
«Росіяни майже знищили всю критично інфраструктуру лівого берега, перейшли до руйнації всієї критичної інфраструктури усього міста. З'явилися перші вбиті й поранені росіянами цивільні громадяни. І відповідно вже у перших числах березня окупанти занурили місто майже у середньовіччя. Тобто пропало електропостачання, водопостачання, потім зникло опалення і на початку березня – газ.
Вони знищили точними пострілами склади з харчами та питною водою. І вже 27-28 лютого, хочу на цьому наголосити, окупанти вже взяли Маріуполь в оперативне оточення. Тобто вже не було можливості постачання нашим захисникам відповідно зброї. Більш того, вони не пропускали жодної автівки, яка могла привезти хліб, інші харчі. Вони свідомо розпочали геноцид Маріуполя. Це не просто війна, це був дійсно геноцид», – зазначив він.
«У військових РФ не було гальм»
Інтенсивність обстрілів щодня лише посилювалася, російські військові навмисно знищували комунальний транспорт, аби у маріупольців не було можливості виїхати, стверджує депутат.
За його словами, вже 9 березня всі зрозуміли в Маріуполі, що «в армії РФ немає гальм», тому що вони обстріляли пологовий будинок.
Вони не зупинялися ні перед чим, вони знищували все. І я на власні очі побачив як це було.Дмитро Забавін
«Ми з дружиною в той час знаходились якраз на вежі зв'язку, це приблизно 500-600 метрів від центру подій. Ми чули цей літак, який пролітав і через буквально кілька секунд були 2 потужні вибухи й потужність була настільки велика, що земля від цих 500-кілограмових ФАБів здригалась в зоні кілометра. 10-11 березня почалися дуже сильні обстріли центра міста, історичних будівель.
Вони не зупинялися ні перед чим, вони знищували все. І я на власні очі побачив як це було. 10 березня це останній раз, коли ми могли щось розвозити людям. Після цього інтенсивність обстрілів із мінометів і «Градів» була така потужна, що не можна було вийти з будинку. Ми бачили на власні очі як руйнуються будинки, коли йде пряме влучання. Тобто, на жаль, більшість підвалів завалювало і люди, які знаходилися там, вони не моли вибратися», – розповів Забавін.
Кількість загиблих стрімко збільшувалася, їх почали ховати у дворах, згадує він.
Люди виходили ховати людей і в цей час росіяни робили ще обстрілиДмитро Забавін
«Ситуація була катастрофічна, залишилися декілька водовозів, росіяни знищували і це. Були випадки загибелі водіїв водовозів. Найстрашніше, що людей ховали (загиблих) вже у дворах багатоповерхівок. Ховали у великих братських траншеях, тому що вбитих росіянами була така велика кількість, що просто це було неможливо зробити. І було, на жаль, багато випадків, коли люди виходили ховати людей і в цей час росіяни робили ще обстріли й гинули ті люди, які хотіли поховати вже загиблих людей. Після обстрілів пологового я сказав, що мета росіян – навіть не війна, мета – це геноцид українського народу. Не інакше», – додав Забавін.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Буханку хліба розтягнули на 4 тижні»
Батько Дмитра Забавіна – В’ячеслав Забавін, доцент Маріупольського державного університету. Він розповів «Новинам Приазов’я», що дуже швидко у Маріуполі не стало їжі, води й ліків.
«Пішли до «Обжори» (магазин у Маріуполі), взяли продукти, підійшли до каси, почалося бомбардування, вимкнули світло, каси замкнулися, тобто продукти залишилися. З їжі у нас на 4 осіб було – буханка хліба, цукерки та небагато фруктів. От скільки ми перебували в оточенні в Маріуполі, оцей хліб ми порізали на шматочки, я його висушив на сонці на підвіконні, і от ми цю буханку хліба 3-4 тижні їли. Не було доступу до ліків, бо аптеки не працювали. Не було доступу до їжі, з водою теж була проблема. Падав сніг, ми виходили на вулицю і збирали цей сніг разом з осколками, разом зі склом з побитих вікон, щоб хоча б каналізацію змивати», – поділився спогадами чоловік.
«Кожен вихід на вулицю – прильот»
Російські військові заходили до будинків і шукали місця для облаштування своїх бойових позицій, розповідає маріуполець.
«Стук у двері й на порозі з’явився у всій красі оцей «русский витязь» і каже: А що тут у вас? Син відповідає: Ну нічого, родина проживає, родина з кішками. Ми всю ситуацію собі тоді не могли навіть уявити, тому що кожен вихід на вулицю, навіть щоб їжу готувати, це все закінчувалося однаково – прилітали міни, снаряди. Ми ховалися за якимось скляним магазином. Я розумію, що ми знаходилися там, де навіть осколок проб'є наскрізь нас разом з тим магазином. Тому ми прийняли рішення: краще вдома сидіти живими, ніж з чаєм гарячим, але неживі», – розповів він.
За словами співрозмовника, коли розпочався черговий бій, снаряд влучив у сусідську квартиру, розпочалася пожежа, тому родина вимушена була евакуюватися. Взяли з собою тільки саме необхідне і котів.
«Були вимушені кинути оселю. Ніч переночували десь, у якомусь покинутому складі, у холоді, голоді потім наступний день, це було 14 вже березня, снаряди все ближче і ближче клалися до цього приміщення та бомбосховища», – каже чоловік.
Родина Забавіних виїхала з Маріуполя 14 березня. Спочатку до Бердянська, потім – до Запоріжжя. Згадують, що палива було обмаль. Поки їхали до Бердянська, через кожні 2 кілометри зупинялися та питали місцевих жителів, де безпечніше проїхати.
Купили хліб в Бердянську, це була найсмачніша їжа за все життя, що я ївВ’ячеслав Забавін
«Під час руху збилося таких як ми 5 автівок і така колона через мінні поля виїхала на трасу до Бердянська вздовж Азовського моря. Тоді я вперше побачив під Бердянськом ворожий блок-пост. У Бердянську пробули три дні, шукали паливо. Купили хліб в Бердянську, це була найсмачніша їжа за все життя, що я їв. Знайшли бензин і вже 17 березня поїхали через Василівку до Запоріжжя і далі на Дніпро», – розповів про шлях з окупації маріуполець.
«Три категорії злочинів»
У серпні цього року представники Харківської правозахисної групи презентували подання до Міжнародного кримінального суду (МКС) про геноцид людей в Маріуполі. Правозахисники почали документувати події, в яких бачила ознаки міжнародних воєнних злочинів проти людяності, ще з початку боїв за місто.
Керівник організації Євген Захаров зазначив, що з 2 березня 2022 року в Маріуполі не було зв’язку. І дані про злочини можна було збирати тільки виключно через прямі комунікації з постраждалими, свідками подій.
Юрист Харківської правозахисної групи Михайло Романов розповів «Новинам Приазов’я», що організація зосередилася на документуванні трьох категорій злочинів:
- вбивстві цивільного населення;
- створення життєвих умов, які спрямовані на знищення маріупольців;
- депортації дітей.
Вбивства відбувалися різними способами з використанням різної зброїМихайло Романов
«Саме за цими епізодами свідчення були й вони були в тому числі у відкритих джерелах. І їх було дуже багато. Вбивства відбувалися різними способами з використанням різної зброї, починаючи від стрілецької, включаючи системи артилерійського вогню, авіаудари, ракети. Тобто були дуже різні вбивства, спрямовані саме на представників цивільного населення, оскільки саме серед них найбільші жертви, саме воно було мішенню у цих всіх діях, які відбулися в Маріуполі», – підкреслив він.
У Маріуполі загинули від 60 до 100 тисяч жителів, каже юрист. Це, перш за все, люди, які безпосередньо вбиті, або загинули внаслідок обстрілів, пропали безвісті, були навіть зафіксовані самогубства, стверджує він.
«Можливо серед них є ті люди, які виїхали, наприклад, у бік РФ і їхні сліди ми не змогли знайти. У нас була цифра загальної кількості мешканців Маріуполя, яку надавало українське Міністерство реінтеграції, це кількість евакуйованих звідти людей. У нас також була цифра, яку давали російські джерела – скільки до них «евакуйовано» і в нас лишився цей пробіл, який ми і сприймали, як ймовірних жертв всього цього, всіх цих дій», – пояснив правозахисник.
«Знищували українське місто»
Довести у суді, що Росія вчиняла саме геноцид, складніше, аніж воєнні злочини. Втім, і правозахисники, і місцеві жителі, з якими вони спілкувалися, не мають сумнівів, що Маріуполь знищували як українське місто, додав юрист.
«Це дійсно була така своєрідна бойня. Коли вбивали, знищували людей, знищували місто, знищували інфраструктуру. Знищували місто саме як українське місто. Тому, що за певною інформацією, на сьогодні начебто там іде відбудова, цілі нові мікрорайони будуються. Тобто створюється нове місто, а місто як певний носій української ідентифікації, знищено. Саме тому ми поставили питання про геноцид.
Довести, що виконавець злочину при цьому тримав у свідомості думку, що це українець, саме тому я його вбиваю, це насправді дуже важко. Але для українців, особливо для мешканців Маріуполя, здається що це взагалі не питання для дискусій, це очевидний факт», – додав він.
- Маріуполь був захоплений російськими військами у травні 2022 року після майже трьох місяців запеклих боїв. За цей час у місті було зруйновано значну частину будинків та інших об’єктів. Точна кількість загиблих невідома – оцінки варіюються від кількох тисяч до кількох десятків тисяч.
- Україна й міжнародні правозахисні організації звинувачують Росію у численних скоєних у Маріуполі воєнних злочинах. Серед них – обстріл пологового будинку й удар по Драматичному театру, де ховалися люди. Міноборони Росії називає ці звинувачення «фейками».
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум