Доступність посилання

18 Листопад 2017, Київ 22:17

Михайло Прохоров хоче запропонувати Росії альтернативу


Російський мільярдер, який збирається кандидувати на президента Росії, викладає свої погляди
Прага – Російський мільярдер Михайло Прохоров, який збирається кандидувати на президента Росії на виборах у березні, оприлюднив свою передвиборну програму, в якій, зокрема, обіцяє скоротити президентський термін із шести до чотирьох років і обмежити можливість перебування на президентській посаді вісьмома роками за все життя. Прохоров також обіцяє в разі перемоги відновити прямі вибори депутатів верхньої палати парламенту, Ради федерації, а також керівників російських регіонів і органів місцевої влади. Серед інших обіцянок – призначити на прем’єр-міністра Олексія Кудріна, колишнього міністра фінансів, який мусив піти в відставку через незгоду з владою.

Михайло Прохоров уже подав до Центральної виборчої комісії Росії необхідні для реєстрації кандидатом два мільйони підписів на свою підтримку. За недавнім опитуванням російського Левада-центру, Прохоров отримав би лише три відсотки голосів, якби вибори відбулися цих вихідних. Та підприємця це не розхолоджує. Свої погляди він виклав в інтерв’ю російській редакції Радіо Свобода.

– Михайле Дмитровичу, я радий, що Ви до нас приїхали. Ви вже «мигалку» не позичайте у друзів-депутатів, щоб добиратися по Москві?

– Звичайно ж, ні. Доводиться розраховувати дорогу. Не завжди вона передбачувана, тому іноді доводиться витрачати досить багато часу. Іноді приїжджаєш на півгодини раніше. Але я ніколи не запізнююся.

– А «Сині відерця» Вам не допомогли від цього задоволення відмовитися? Громадські ініціативи, критика…

– У мене ніколи не було «мигалки». Ну, давно, іноді, на початку 90-х, коли це був простий, розхожий товар… Після цього «мигалкою» ніколи не користувався.

– А що Ви будете робити з тими, хто користується «мигалками», якщо раптом Ви станете президентом?

– Якщо я стану президентом, я скасую всі «мигалки», ба більше, я забороню перекривати рух для президента або прем’єра. Саме президент і прем’єр повинні підлаштовуватися під графік роботи нашого міста, а не навпаки. Вони цю можливість мають.

– Ну, що ж, підписи Ваші в Центрвиборчкомі. Вітаю! Кажуть, по 200 рублів (трохи більше за 50 гривень – ред.) ви платили. Скільки це коштувало? У мене вийшло 13 мільйонів доларів, а у вас?

– Я почав готуватися досить давно, а саме з 1 жовтня. Я, звичайно ж, просив і моїх працівників допомогти. Було дуже багато волонтерів, ми їх навчали. І тому вже до кампанії збирання підписів я підійшов у всеозброєнні.

– Скільки у Вас було волонтерів?

– У деяких регіонах до 600 осіб. Усього по Росії близько 10 тисяч, я думаю.

– Фахівці кажуть, що потрібно 45 тисяч. Це означає, що у Вас підписи якісь не такі…

– Це неправда. Якщо поєднуєте ритейл, мережу, де вже є навчені люди (це бухгалтери, фахівці з ритейлу), а також підприємства, які в мене працюють у 20 регіонах (є й страхові компанії, і енергетичні), тобто коли накладаєш на інфраструктуру, яка вже діє, потрібно в чотири рази менше.

– Тобто у Вас свій адміністративний ресурс спрацював.

– У певному розумінні так. Звичайно ж, я використав тих людей, які в мене працюють, але нікого ми не змушували, вони самі дзвонили і пропонували свої послуги. Я їм дуже вдячний за це. Як, втім, і всім тим, хто віддав за мене підписи, і тим, хто хотів віддати. Але, на жаль, ми не змогли охопити малі міста і тому збирали підписи в основному в містах, де велика кількість населення. Але я всім вдячний, і їх я не підведу.

– Коли Ви ухвалили рішення балотуватися на посаду президента?

– Одразу після чудового з’їзду «Єдиної Росії», 24 вересня.

– Я був на Вашій зустрічі зі студентами Міжнародного університету, це було на початку жовтня, Ви сказали, що повернетеся в політику після президентських виборів, у травні…

– Я готувався, я не хотів навіть натякати на таку можливість. Мені важливо було, щоб мережа, яку я вів, була тиха. Тиха, спокійна, не привертала уваги. Бо якби мене зупинили, я б не зміг зібрати підписи.

– Тобто Ви хотіли обдурити ваших друзів – прем’єра, президента і так далі?

– Я ніколи не хотів обманювати, я не говорив неправди. Я просто недоговорював, скажімо так.

– Ви тоді сказали: «Росії необхідні зміни, для яких повинні визріти умови. Зараз вони поки не визріли». Що ж сталося?

– Тут я трішки помилявся, виявилося, що визріли. Тому після 24 вересня стало зрозуміло, що ці умови швидко назріють. От незрозуміло було, скільки знадобиться часу, щоб наші громадяни вийшли на вулицю. Виявилося, образа була настільки сильна, що за нас, мовляв, усе тут усі вирішили, що люди вийшли набагато раніше, ніж я припускав. Я завжди беру виклик на себе, і я дуже радий, що в мене є така можливість – відповісти на ці виклики.

– А дзвінка від Путіна з проханням брати участь у виборах не було?

– Я навіть не знаю, хто цю легенду запустив.

– Гарна легенда, правда?

– Легенда дуже гарна, але дуже добре б’є по репутації з можливістю «зняти з пробігу». Цього дзвінка ніколи не було.

– Як Ви подали заявку? Є версія, що в ЦВК вона з’явилася заднім числом.

– Знову повна брехня. Я 8-го числа тихо-спокійно зареєструвався. Це був останній день.

– Ви самі туди прийшли?

– Я послав свого представника, це можливо. Я відніс заявку, зареєстрував, був конвертик, відзначений 8-м числом. Тому я робив усе в рамках закону, і я розраховував на ефект несподіванки. І він цілком спрацював.

– Як Ви ставитеся до гасла «Путін повинен піти»? Просте таке гасло…

– Проблема полягає в тому, що ми весь час перебуваємо в якомусь чорно-білому варіанті – або так, або ні. Дуже важливо для того, щоб країна розвивалася, щоб вона була і країною Акуніна, і країною Навального, і країною Путіна, і країною Прохорова. Ми всі повинні вміти домовлятися. А хто з нас має рацію, хто винен – повинні вирішувати чесні, прозорі вибори.

– А як бути з країною Миронова і Зюганова? Адже багато проголосували за лівих не з почуття протесту.

– Це цілком правильно, і для цього треба модернізувати політичну систему, до неї повинна повернутися конкуренція. Щоб люди мали право вибору. І з цим повернеться довіра до влади.

– Зачекайте, комуністи і соціалісти – вони в цій системі діють. Бракує там, по-моєму, тільки лібералів, ну, і націоналістів таких, міцніших.

– Я вважаю, що ці три партії – ЛДПР, комуністи і «Справедлива Росія» – це кремлівські партії. Кожна відпрацьовує свою ділянку, ходить на доповідь до Кремля, отримує певне завдання і, загалом, досить успішно його виконує. Коли я ухвалив рішення очолити «Правое дело», я цей гніт Кремля на собі відчув.

– Але немає тепер Суркова, Ви вільні!

– Розумієте, тут же питання не в особистості, а в системі. Якщо система неконкурентна, існує тиск. Я на собі його відчув, але у зв’язку з тим, що я не міняю своїх переконань, друзів і соратників на крісло депутата Державної думи, відповідно, сталося те, що сталося.

– Ви не шкодуєте?

– Я абсолютно не шкодую. Мені здається, людський вчинок, який я зробив 15 вересня, якраз і був справжнім початком політика Прохорова.

– А зараз була б фракція «Правого дела», наприклад, у Державній думі, Вам було б легше діяти.

– Довелося б здавати мандати в будь-якому разі, тому що працювати в цій Державній думі мені здається неправильним.

– Повернімося до гасла «Путін повинен піти». Все-таки я не розумію, він повинен піти, на Вашу думку, чи він не повинен піти?

– Путін – мій конкурент, тому говорити, має він піти чи не має він піти, не дуже правильно. Ми маємо забезпечити чесні, прозорі вибори, і нехай країна сама обере, хто має піти, а хто повинен прийти.

– Чи можливо забезпечити чесні і прозорі вибори, якщо законодавство таке, як воно є, і ми бачили результати його дії, дотримання і недотримання одночасно, в грудні?

– Це зробити складно, але можливо. Головне, що потрібно зробити, – забезпечити доступ усім спостерігачам від першої хвилини виборів до останньої, аж до введення даних у єдину систему. І щоб подвійні протоколи не з’являлися. Ось це можна зробити. Ніякі камери (спостереження) від цього не врятують. Я взагалі вважаю, що ми просто 14 мільярдів викидаємо на смітник (за веб-камери на виборчих дільницях, встановити які пропонував Путін – ред.). Цього робити не треба. Треба дати можливість усім спостерігачам стежити за кожною стадією виборів. Якщо прийдуть мільйони людей, буде громадський тиск на різні рівні виборчкомів, ось тоді ми отримаємо найчесніші вибори, яких усі, як мені здається, чекають.

– По-моєму, до останнього часу нікому не заважали і наявність закону, і всіляких правил, і громадський тиск виганяти спостерігачів. Це може цілком спокійно повторитися. Система ж не змінилася, правда?

– Мені здається, питання зараз полягає в іншому: чи легітимна буде президентська влада, чи вона не буде легітимна. Це всі дуже добре розуміють. Можна, звичайно, виграти вибори, але якщо наші громадяни, суспільство не визнає ці вибори чесними, буде дуже важко і непросто далі працювати. Бо ті світові виклики, які стоять і перед нашою країною, це дуже серйозні виклики. Потрібен політичний рейтинг довіри громадян, щоб, власне, і здійснювати ті зміни, які будуть абсолютно необхідні в рамках зміни світового простору…

Інтерв’ю провів Михайло Соколов

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG