Російський юрист і правозахисник міжнародної організації «Правова ініціатива» Юлія Антонова і дослідник Кавказу Саїда Сіражудінова оприлюднили другу частину доповіді про практику жіночого обрізання в Дагестані та сусідніх регіонах Росії. Згідно з висновками дослідників, щорічно близько 1240 дівчаток у віці від 0 до 3 років стають жертвами операцій на статевих органах на Північному Кавказі й переважно в Республіці Дагестан (щодня щонайменше 3 дівчинки у регіоні зазнають обрізання). Перша частина дослідження вийшла восени 2016 року і викликала бурхливу реакцію у кавказьких республіках. Саме після публікації доповіді муфтій Північного Кавказу виступив «за обрізання всіх жінок у світі», щоб позбутися «розпусти».
Співробітники прокуратури Дагестану після публікації доповіді провели перевірку в Дагестані, але заявили, що за її підсумками «не знайшли підтвердження інформації» про проведені операції.
Правозахисники стверджують, що інших результатів ті, хто перевірив, отримати і не могли.
Жіноче обрізання – це «приватна операція», підкреслюють вони: «В умовах інтимності і табуйованості жіночого обрізання логічно було припустити, що ніхто з потерпілих не став би повідомляти співробітникам прокуратури, що піддався обрізанню у дитинстві або що практика таких операцій досі є в їхньому селищі. Також не можна було очікувати, що хтось із потерпілих зміг би назвати владі імена людей, які роблять такі операції. Це означало б свідчення перед прокуратурою проти своїх односельчан і навіть найближчих родичів».
Де роблять жіноче обрізання
За даними досліджень, найбільш поширена практика жіночого обрізання в Дагестані, особливо в його високогірних південно-західних районах.
«У селах Ботліхского і Цунтінському районів практика операцій, що калічать, зачіпає 90-100% дівчаток і жінок. У селах Тляратинського району практика таких операцій здійснюється стосовно 50% дівчаток і жінок, в Цумадінському і Кизлярському районах є деякі практикуючі села, – перераховують вони «осередки» жіночого обрізання в Дагестані. – В останніх двох районах 25% дівчаток і жінок стали жертвами операцій, що калічать, або ризикують потрапити на них».
У Кизилюртівскому і Тарумовському районах, за їхніми даними, практика жіночого обрізання зустрічається в окремих селах серед переселенців.
Зате в Гунібському районі Дагестану операції зараз фактично не робляться; Унцукульський район повністю відмовився від них; в Гумбетівському районі про випадки жіночого обрізання згадують тільки жінки старшого покоління, а маленьким дівчаткам не роблять таких операцій, пишуть автори доповіді з посиланням на особисті бесіди з місцевими жителями.
Що стосується тих, хто практикує такі операції – це переважно аварці і приписані до аварців андо-дідойські етнічні групи, які також живуть і серед інших етносів (табасарани). Саме тому випадки жіночого обрізання на Кавказі були зафіксовані не тільки на території Росії, але і в сусідній Грузії, підкреслюється в доповіді.
Правозахисники вважають, що сьогодні «приблизна і мінімальна кількість дівчаток, яким роблять жіноче обрізання в Дагестані, становить 1240 осіб на рік». Всього в республіці на початок 2018-го проживало понад 3 мільйони осіб.
Як боротися з жорстокою традицією
Автори доповіді також зазначають, що сьогодні чоловіки на Кавказі переважно не розглядають операції, що калічать, як проблему, на яку потрібно звертати увагу чи займатися нею, і прямо говорять, що, швидше за все, їм навіть не скажуть, що така операція була зроблена їхнім дочкам або дружинам.
Читайте також: Жертва жіночого обрізання про операцію: я буду робити це своїй дочці
«Саме жінки відстоюють збереження і проведення практики операцій, що калічать, щодо дівчаток», – підкреслюють автори дослідження:
- жінки приймають рішення про обрізання;
- жінки роблять операції своїм дівчаткам;
- жінки, яким раніше зробили операцію, що калічить, запитують, обговорюють, нагадують і спонукають до проведення таких операцій своїх дітей, родичів і односельчан.
Але правозахисники вважають, що починати викорінювати практику жіночого обрізання треба саме зі зміни поглядів чоловіків на цю тему. Адже «в глибоко патріархальному суспільстві, яке суворо регламентує поведінку жінок, ініціаторами змін є чоловіки», – підкреслюють вони.
«У тих районах, де від практики операцій, які калічать, відмовилися, саме чоловіки почали помічати проблему, ставити запитання, шукати відповіді, – зауважують Антонова і Сіражудінова. – А імами перестали закликати до проведення таких операцій і почали говорити про відсутність необхідності їх робити, коли їх про це питали».
«Їхні відповіді передавалися по ланцюжку – і, в підсумку, чисельність практикуючих значно скоротилася», – підкреслюється в доповіді.
Також автори дослідження наполягають на тому, щоб світські і релігійні лідери відкрито робили публічні заяви, що закликають відмовитися від жіночого обрізання і засуджують ці практики.
За оцінками дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ станом на 2016 рік, близько 200 мільйонам жінок у 30 країнах світу зробили обрізання.
Серед завдань, які ООН ставить перед собою до 2030 року в контексті прав жінок – є, зокрема, жіноче обрізання.
Термін «жіноче обрізання» застосовується до всіх процедур, що змінюють чи нівечать жіночі статеві органи без медичної причини і здійснюються з культурною, релігійною або іншою метою.
Оригінал – на сайті проекту «Настоящее время»
