Доступність посилання

ТОП новини
23 Липень 2018, Київ 08:07

(Рубрика «Точка зору»)

Головна тема дискусій, що розгорнулися в останні тижні навколо відкриття у Росії Чемпіонату світу з футболу ‒ відвідувати західним лідерам його матчі чи ні, транслювати українським телеканалам його матчі чи ні. Футбол, як відомо, ‒ особлива гра. Його шанувальникам здоровий глузд відмовляє і через менш серйозні приводи. Але спокуси зрадити цінності гуманізму заради банального задоволення не виникло б, якби чемпіонат не проводили в Росії.

У 1980 році цивілізований світ бойкотував московську Олімпіаду через приводи, які цілком можна порівняти з анексією Криму та окупацією Донбасу, у зв'язку з вторгненням в Афганістан.

При цьому формально радянське керівництво нічого не порушило. Радянські війська ввели в Афганістан на офіційне запрошення тодішнього голови Революційної ради країни Хафізулли Аміна (якого, втім, радянські спецназівці відразу ж після вторгнення вбили). Радянський Союз та Афганістан підписали угоду, що дозволяла Кабулу звертатися з подібними проханнями до Москви. Новий глава Афганістану Бабрак Кармаль був привезений окупантами, але формально він був представником тієї самої партії, що й Амін ‒ просто пленум ЦК обрав нового генерального секретаря. Так, Амін був убитий ‒ але вбили й попередника Аміна, Нур Мохаммеда Таракі. Ще до введення радянських військ.

Проте, тоді всі ці куці формальності на західні країни не діяли. Окупація Афганістану викликала огиду. Було незрозуміло, як можна їхати на Олімпіаду до країни, яка розв'язала війну проти народу сусідньої держави. Ніхто не заперечував, що спорт ‒ поза політикою. Але саме тому ніхто не вважав, що спорт має легітимізувати війну.

До Криму та на Донбас Росію ніхто не запрошував. Не було навіть Хафізулли Аміна, якого можна було б потім пристрелити. Вивезений до Ростова Янукович навіть на судовому процесі не може пояснити, якою мала бути функція введених на чужу землю російських військ. Проте, від проведення футбольного чемпіонату в Росії ніхто не відмовляється, його спортивний бойкот західні політики та федерації навіть не обговорюють (хоча низка лідерів демократичних країн оголосили, що не поїдуть на чемпіонат). Що ж, Крим – не Афганістан. І Донбас – не Афганістан.

Напевно, варто звернути увагу на думку чудового російського письменника Михайла Шишкіна, який проживає зараз у Швейцарії і який закликає до бойкоту чемпіонату. Шишкін припустив, що «Путін буде зловживати іграми чемпіонату так само, як зловживав Олімпіадою в Сочі. Участь збірних країн світу буде подана як знак солідарності з авторитарним режимом. Після Сочі відбулася анексія Криму, потім почалася війна в Україні. А що буде після фіналу Чемпіонату світу?».

Відповідь на це запитання буде, очевидно, найголовнішою подією небойкотованого футбольного чемпіонату ‒ а зовсім не рахунок фінального матчу та радість переможця.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Оригінал – на сайті Крим.Реалії

  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
Загрузка...
XS
SM
MD
LG