Доступність посилання

ТОП новини
10 Грудень 2018, Київ 14:08

Ієрархи УПЦ (МП) бояться компромату від спецслужб Росії


Активісти з банером «Агентів ФСБ обміняємо на українських патріотів!», на якому зображені, з одного боку, глава УПЦ (МП) Онуфрій і намісник Києво-Печерської лаври Павло, а з іншого боку – Микола Карпюк і Станіслав Клих, які ув’язнені в Росії. Київ, 24 листопада 2018 року

(Рубрика «Точка зору»)

Те, що Вселенський патріарх Варфоломій ладний надати томос для Української помісної православної церкви, здається, зараз ні в кого не викликає сумніву. Послідовно здійснено низку важливих кроків на шляху цього процесу. Зараз вирішення цього питання значною мірою залежить від внутрішньої ситуації в Україні, від позиції трьох православних юрисдикцій в нашій державі – Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП), Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) та Української православної церкви, що підпорядкована Московському патріархату (УПЦ (МП)).

Глава УПЦ КП патріарх Філарет (праворуч), глава УПЦ (МП) митрополит Онуфрій (посередині) і глава УАПЦ митрополит Макарій (ліворуч). Київ, 8 травня 2017 року
Глава УПЦ КП патріарх Філарет (праворуч), глава УПЦ (МП) митрополит Онуфрій (посередині) і глава УАПЦ митрополит Макарій (ліворуч). Київ, 8 травня 2017 року

Керівництво перших двох юрисдикцій підтримує надання томосу, чого не скажеш про УПЦ (МП). Проте, на жаль, УПЦ КП і УАПЦ не завжди знаходять порозуміння. Не хочу зараз вступати в дискусію, хто тут більш правий, а хто менше. Факт залишається фактом: керівники цих церков не зуміли організувати об’єднавчий собор, залучивши до нього окремих діячів УПЦ (МП), які підтримують надання томосу.

Тому організацією собору змушений буде зайнятися Вселенський патріархат.

Ситуація обнадійлива, але непроста…

Пікет під стінами управління Запорізької єпархії УПЦ (МП) на підтримку створення єдиної помісної церкви в Україні. Запоріжжя, 19 листопада 2018 року
Пікет під стінами управління Запорізької єпархії УПЦ (МП) на підтримку створення єдиної помісної церкви в Україні. Запоріжжя, 19 листопада 2018 року

Чому ієрархи УПЦ (МП) «бояться» томосу?

Здавалося, надання томосу для Української помісної православної церкви має вирішити низку питань. По-перше, православні України мають шанс поєднатися в одній церкві, яка буде визнана в православному світі. Для православних віруючих це безперечне благо. По-друге, Україна отримує свою помісну православну церкву, як і багато інших країн, де є свої автокефальні церкви. Невже Україна, де існує велика православна традиція не заслуговує на це?

Зрештою, хотів би нагадати, що ще 1–3 листопада 1991 року, коли Україна готувалася остаточно вийти із СРСР і стати незалежною державою, відбувся помісний собор УПЦ (МП), на якому його учасники одноголосно заявили про створення в Україні автокефальної православної церкви і вирішили звернутися з цим рішенням до Московського патріархату. Варто було би їм також із цим тоді звернутися до Вселенського патріарха. Але що поробиш. Тодішнє духовенство УПЦ (МП) було «зачароване Москвою». І не лише духовенство, а й значна частина українського політикуму й суспільства. Серед тих, хто просив у Москви автокефалію в 1991 році, було чимало нинішніх ієрархів УПЦ (МП). Зараз вони про це скромно мовчать або «забули».

Причина такого мовчання зрозуміла. Перед їхніми очима доля колишнього предстоятеля УПЦ (МП), митрополита Київського й Галицького Філарета (Денисенка). Як тільки він почав добиватися автокефалії, почалася шалена компанія щодо його компрометації. Схоже, не без допомоги спецслужб Росії був «злитий» компромат на цього ієрарха в мас-медіа. На самого Філарета в Московському патріархаті почали чинити шалений тиск, вимагаючи, аби він відмовився від керівництва УПЦ (МП). Зрештою 11 червня 1992 року його позбавили всіх ступенів священства, а в 1997 році навіть піддали анафемі. Щоправда, 11 жовтня цього року синод Вселенського патріархату зняв цю анафему. Але Філарету довелося пройти через багато що.

Глава УПЦ КП патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет (на передньому плані ліворуч) під час відзначення Дня Незалежності України (архівне фото)
Глава УПЦ КП патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет (на передньому плані ліворуч) під час відзначення Дня Незалежності України (архівне фото)

Ієрархи УПЦ (МП) прекрасно розуміють: Москва може те саме зробити з ними. Не виключено, що на багатьох з них є компромат у російських спецслужб. Зрештою, компромат можна «створити», сфальсифікувавши документи.

Учасники акції «За Росію без інквізиції» з портретом Московського патріарха Кирила і написом «Агент Михайлов, зніми погони», Москва, 24 листопада 2012 року. У 1991 році російський дисидент і священик Гліб Якунін оприлюднив документи радянських архівів, за якими випливало, що митрополит Кирило (Гундяєв) був пов’язаний з КДБ і мав псевдо «Михайлов»
Учасники акції «За Росію без інквізиції» з портретом Московського патріарха Кирила і написом «Агент Михайлов, зніми погони», Москва, 24 листопада 2012 року. У 1991 році російський дисидент і священик Гліб Якунін оприлюднив документи радянських архівів, за якими випливало, що митрополит Кирило (Гундяєв) був пов’язаний з КДБ і мав псевдо «Михайлов»

Ще з часів «атеїстичного» СРСР, в якому начебто церква була відділена від держави, зробити церковну кар’єру без співпраці з владою було дуже проблематично. Радянська влада прагнула контролювати все, в тому числі й релігійні організації. Відповідні документи про співпрацю церковних діячів із радянською владою нікуди не поділися і у відповідний момент можуть бути оприлюднені. Звісно, серед нинішніх ієрархів УПЦ (МП) є відносно молоді кадри, які зробили свою церковну кар’єру за часів незалежної України. Не всі вони «зачаровані на Москву». І хочеться сподіватися, що не на всіх них є можливості впливати спецслужбам Росії.

Пікет біля Києво-Печерської лаври у зв'язку з виборами нового предстоятеля Української православної церкви (Московського патріархату). Київ, 13 серпня 2014 року
Пікет біля Києво-Печерської лаври у зв'язку з виборами нового предстоятеля Української православної церкви (Московського патріархату). Київ, 13 серпня 2014 року

Нині ієрархія УПЦ (МП) не монолітна в питанні надання томосу. На керівництво цієї церкви здійснюється шалений тиск із Москви. Однак є архієреї, які не проти прийти на об’єднавчий собор і стати співтворцями Української помісної православної церкви. Розуміючи, що ситуація в УПЦ (МП) може вийти з під контролю, російська агентура (а її в Україні достатньо!) намагається впливати й працювати не лише з ієрархами цієї церкви, а й з благочинними та настоятелями монастирів. Але це ще далеко не все.

В українських мас-медіа можна зустріти матеріали, в яких йде цілеспрямована компрометація питання надання томосу. Про російські засоби масової інформації нема що й говорити. Маємо справжню інформаційну війну навколо цього питання. Чи випадковою є вона? Звісно, далеко ні. І твердити, що в цьому не задіяна російська влада та її агентура, було б наївно.

Створення Української помісної православної церкви – це справа передусім українців

На жаль, реакція українського суспільства на ці процеси далеко не така, як би хотілося. Українські церковні діячі, в тому числі ті, які підтримують надання томосу, часто займають очікувальну позицію. Складається враження, ніби вони сподіваються, що питання вирішиться саме собою.

Правда, вища державна влада демонструє активність у вирішенні цього питання. Для президента Петра Порошенка зараз воно є одним із головних. Принаймні надання томосу стало б для нього значним плюсом у передвиборчій президентській кампанії, яка вже реально розпочалася.

Президент України Петро Порошенко та Вселенський патріарх Варфоломій I під час підписання угоди про Співробітництво і взаємодію між Україною і Вселенським патріархатом. Стамбул (Туреччина), 3 листопада 2018 року
Президент України Петро Порошенко та Вселенський патріарх Варфоломій I під час підписання угоди про Співробітництво і взаємодію між Україною і Вселенським патріархатом. Стамбул (Туреччина), 3 листопада 2018 року

Однак це не означає, що працівники державних служб на місцях (та й у центрі) активно підтримують у цьому питанні президента. Серед них чимало таких, які симпатизували й продовжують симпатизувати УПЦ (МП). Питання не стоїть про втручання державних органів у церковні справи. Питання в іншому. Чи здатна державна влада захистити українських церковних діячів від впливу російської влади й російських спецслужб.

Останнім часом дещо активізувалася проукраїнськи налаштована громадськість. Це, безперечно, плюс. Ведеться певна роз’яснювальна робота, відбуваються зустрічі громадських активістів із духовенством Хотілося б, щоб ця активізація дала позитивні плоди.

Але роботи ще чимало… Власне, процес створення Української помісної православної церкви лише розпочинається. Томос – лише один (хай і дуже важливий!) крок на цьому шляху. Чимало проблем доведеться вирішувати, коли він буде наданий.

Українцям пора усвідомити, що створення Української помісної православної церкви – це справа рук самих українців. Не треба тут чекати ласки від Москви – вона має тут свої інтереси і в цьому питанні чинитиме нам шалену протидію. Не треба сподіватися, що це питання вирішить Вселенський патріарх. Так, він чимало зробив і робить для цього. Але тепер ми самі маємо виконати непросту «домашню роботу».

Петро Кралюк – проректор Острозької академії

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

НА ЦЮ Ж ТЕМУ:

Андріївська церква в Києві, яку передали в безоплатне користування Вселенському патріархату. Церква збудована в 1747–1762 роках
Андріївська церква в Києві, яку передали в безоплатне користування Вселенському патріархату. Церква збудована в 1747–1762 роках

Об’єднавчий собор Української православної церкви відбудеться в грудні – Вселенський патріархат

Агент «Юрек», покаяння і томос для України

Патріарх Варфоломій про автокефалію УПЦ: втручаємося тому, що це наш обов’язок

5 ознак втручання Росії у надання томосу для України очима українських науковців

Ми вимагаємо, щоб РПЦ не ховалася в Україні під назвою «українська» – Філарет

Вселенський патріарх Варфоломій I під час вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду в Україні 1932–33 років. Київ, 26 липня 2008 року
Вселенський патріарх Варфоломій I під час вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду в Україні 1932–33 років. Київ, 26 липня 2008 року
  • 16x9 Image

    Петро Кралюк

    Український філософ, письменник, публіцист. Доктор філософії, заслужений діяч науки і техніки України, професор Національного університету «Острозька академія».

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
Загрузка...

Recommended

XS
SM
MD
LG