У 17 обласних центрах України чинні мери отримують більшість голосів виборців за даними екзитполів. Попередньо у семи з них міські голови здобули перемогу вже в першому турі. Місцеве самоврядування протягом попередніх років отримувало додаткові ресурси завдяки реформі децентралізації (зокрема, 60% податків на доходи фізичних осіб лишаються на місцях). Радіо Свобода поспілкувалося з експертами в трьох містах України, щоб дізнатися, чи дійсно децентралізація збільшила ресурси мерів і як вони цим скористалися.
Вінниця – «стартове» місто децентралізації
- Доходи міста за підсумками 2014 року: 1,27 мільярда гривень
- Доходи Вінницької міської ОТГ за підсумками 2019 року: 4,88 мільярда гривень
Безкоштовний wi-fi у громадському транспорті, енергоощадність, можливість оплачувати комунальні послуги онлайн вивели Вінницю на лідерську позицію в рейтингу найкомфортніших міст України журналу «Фокус» у 2013 році. Там вона й лишається донині. Тодішній мер міста Володимир Гройсман нарікав, що централізація влади перешкоджає втіленню стратегії децентралізації влади.
Після Революції гідності Київ запустив процеси децентралізації влади, а в 2016 році Гройсман став прем’єр-міністром. Наступник Гройсмана Сергій Моргунов очолив місто в 2014 році. Судячи з даних екзитполів, у 2020-му він зробить це ще раз як кандидат від «Української стратегії Гройсмана», причому в один тур – судячи з екзитполу, замовленого каналом «Україна 24» та проєктом Савіка Шустера, він має понад 66% голосів.
У ході децентралізації Вінниця, як і інші міста, отримала можливість залишати собі більше податкових надходжень. Також до неї приєдналося кілька найближчих сіл, утворивши Вінницьку міську об’єднану територіальну громаду. Села від цього лише виграють, вважає співзасновик місцевої організації U7 Urban Studio Іван Ососков. Саме ж місто, за його словами, розвивалося ще з 2006 року. З останніх прикладів експерт наводить реконструкції вулиць, які планувалися ще до 2014-го.
«Мені здається, що переобратися Сергію Моргунову не тільки це (децентралізація – ред.) допомогло. Це, власне, довіра вінничан до команди Гройсмана, яка почала працювати ще з 2006 року. Власне, Сергій Моргунов, який втримав той рівень комфорту міста, який залишив Володимир Гройсман, і навіть не те що втримав, а покращив. Тобто місто покращується з кожним роком і це доволі помітно», – пояснює він.
Ососков погоджується, що Вінниця стала чимось на кшталт «пілоту» успішної децентралізації. Деякі практики, запроваджені тут – наприклад, створення локальних Центрів надання адміністративних послуг – почалися саме тут, зазначає він.
При цьому урбаніст не вважає, що всі проблеми міста наразі вирішені. Як приклад він згадує перебої з громадським транспортом під час карантину: на деяких зупинках містяни не могли дочекатися автобусу, в який можна було б сісти з урахуванням обмежень на кількість пасажирів. З іншого боку, Ососков звертає увагу на оновлення теплових мереж.
«Особисто в мене вдома іноді гаряча вода може текти 60, а то й більше градусів. Тому що, поки вона надходить з котельні, вона зберігає свою температуру. А якби не були такими якісними комунікації, то, звичайно, було б не так ефективно. Тобто це економія енергоносіїв. Проблеми в місті лишаються, вони лишаються завжди, напевно, в світі немає жодного міста, де не було проблем. Але різна динаміка їх вирішення, різні підходи до цього», – розповідає експерт.
Харків – парки і борги
- Доходи міста за підсумками 2014 року: 5,19 мільярда гривень
- Доходи за підсумками 2019 року: 15,9 мільярда гривень
Чинний мер Харкова Геннадій Кернес очолив його у 2010-му, і, судячи з екзитполів, не планує поступатися нікому місцем – попередньо його підтримали понад 57% виборців. Цьому не завадили ані звинувачення щодо Кернеса у проросійськості, ані обшуки в його приміщеннях через кримінальну справу про розкрадання землі, ані стан його здоров’я – 61-річний політик у вересні захворів на коронавірусну хворобу COVID-19 і лікується в Німеччині.
Координатор руху «Сильні громади» Валентин Краснопьоров пояснює стійкість рейтингу Кернеса «пірамідою Маслоу» – мовляв, для вирішальної на виборах кількості харків’ян його мерство вигідно контрастує з попереднім періодом.
«Вчора (до Кернеса – ред.) у Харкові взагалі нічого не робилося – почали робити, якийсь порядок почався, там справді чисто. Я розумію проблему Кернеса, його політичні орієнтації, що він неоднозначна особа, але, як бачимо, для харків'ян сьогодні вистачає тієї форми, в якій працює Кернес. Хоча абсолютно погоджуюся, що гармонії з доволі прогресивним крилом суспільства в Харкові у Кернеса немає. Він більше грає на радянську ностальгію «крєпкого хозяйствєнніка». Це правда, треба про це говорити. Що й відрізняє Харків від тієї ж Вінниці, де доволі глибинно йдуть зміни такого цивілізованого, європейського характеру», – порівнює Краснопьоров.
Голова харківської організації «Міські реформи», перша проректорка Харківської школи архітектури Олександра Нарижна балотувалася на посаду мера міста від партії «Голос» і набрала, за даними екзитполів, 2,36% голосів. У розмові з Радіо Свобода Нарижна оцінює вплив децентралізації як такий, що дозволив місту фінансувати показовий благоустрій.
«Перероблення парків, закатування парків асфальтом, розстановка в них елементів благоустрою. З'явилося багато показових проєктів за рахунок цього бюджету, тому що, наприклад, тролейбуси в нас нові не з'явилися, ми беремо їх у кредит. І так далі, у нас метро закладене, ми брали кредит на парк Горького, це було до децентралізації, але місто так і не виплатило його. І в нас накопичуються борги», – підсумовує Нарижна.
Мережі в місті, стверджує вона, оновлюються тільки за рахунок бізнесу. Урбаністка також звертає увагу на реконструкцію міського зоопарку, яка почалася в 2016 році. Вона мала завершитися до кінця поточного року, але цього не сталося. Загальна вартість робіт вже сягнула близько 2 мільярдів гривень.
«Це просто скандал, який ще не вибухнув. Там є 200 художників, яких найняли неофіційно, в яких є великі заборгованості по зарплатах, купа будівельників, як це все без проєкту робиться, як все перероблюється, будують будівлю, розвалюють і наново будують», – описує ситуацію Нарижна.
Іншою проблемою вона називає непрозорість міської влади – відтак у громади обмежені можливості контролювати, на що витрачаються гроші, які місто отримує завдяки децентралізації.
Івано-Франківськ: виборців Марцінківа не лякає дощ
- Доходи міста за підсумками 2014 року: 948,5 мільйона
- Доходи за підсумками 2019 року: 2,83 мільярда
Кандидат від партії «Свобода» Руслан Марцінків у листопаді 2015 року «відвоював» посаду мера Івано-Франківська у представника «Блоку Петра Порошенка» Ігоря Насалика, отримавши 54,82% голосів у другому турі, хоча в першому Насалик його трохи випереджав: 27,5% проти 23,3%. Цього року Марцінківу готуватися до другого туру не доведеться – судячи з екзитполів, його підтримали понад 80% виборців.
Втім, з урахуванням явки близько 39,4% це десь 80 тисяч містян, зазначає Михайло Джогола – член правління громадської організації «Центр політичних студій та аналітики» в Івано-Франківській області та консультант програми DOBRE з питань місцевого самоврядування. На думку експерта, на явку могла вплинути навіть погода – в місті у день виборів дощило, а це, вважає він, допомогло Марцінківу ще в 2015-му, коли частина виборців, підтримавши Насалика в першому турі, не зробила цього знову.
Джогола підтверджує, що збільшення доходів дозволило місту запроваджувати зміни, які були відчутні для виборців: ремонтувати комунальне майно, подвір’я, дороги, облаштовувати зони відпочинку, здешевити або й зробити безкоштовним проїзд у транспорті для пільгових категорій пасажирів за рахунок міського бюджету. Все це, на його думку, дозволило знайти підхід до виборців.
«Запустилася карта Франківська, яка була маркована логотипом міського голови Руслана Марцінківа, запустилися комунальні автобуси, які могли безкоштовно провозити пасажирів, які надавали якісні послуги, комунальне підприємство, яке обслуговує всі ці маршрути, має на балансі ці всі автобуси, адекватно реагує на скарги і надає хороші помітні якісні і, головне, культурні послуги. Це так само було використано для того, аби показати електорату роботу», – пояснює фахівець з місцевого самоврядування.
І одразу додає, що не все так безхмарно: «Зараз є величезна проблема в тому, що місто боргує майже мільярд гривень при тому, що бюджет зріс втричі порівняно з 2015 роком. Не побудований і постійно росте в ціні міст на мікрорайон Пасічна. Відсутність цього моста несправність старого – це одна з ключових проблем для мешканців того мікрорайону і, в принципі, для мешканців міста, тому ще через це все, через нефункціонування адекватне цього моста утворюються кожного дня пробки в Івано-Франківську, вони значні й помітні».
Деякі громадські активісти невдоволені роботою міської влади, додає Джогола, через ці проблеми, а також через непрозорість роботи міськради, зокрема бюджетної комісії, всі рішення якої стають відомими вже після того, як опиняться на розгляді ради.
Також, за словами Джоголи, в громадського сектору виникають питання до забудови в місті, зокрема в районі міського озера (хоча Марцінків декларував, що нові будівлі в місті мають зводити тільки за погодженням із громадою). А ще – до приватизації комунального майна, яке нібито за заниженими цінами отримували депутати від «Свободи». Однак ці проблеми не потрапляють в поле зору електорату чинного мера, каже експерт.
«В неділю на вибори прийшло 39% виборців Івано-Франківська, і переважно ці виборці – люди старшого віку, які користуються пільгами від міста. Їх не цікавить комунальне майно, розвиток інфраструктури, інвестицій, транспортної чи велоінфраструктури. Їх цікавить благоустрій, надання послуг, пільги, які може надати місто».
Читайте також: 99,4% – ЦВК повідомляє, що у регіонах майже порахували голоси на місцевих виборах
Окрім впливу децентралізації на вибори мера, Джогола вказує і на інші причини, які могли сприяти його переобранню: молодь, яка теоретично могла підтримати когось іншого, переважно проігнорувала вибори, частина виборців лишилася вдома через побоювання коронавірусу. Крім того, сама реформа децентралізації не зовсім зрозуміла виборцям, вони не бачать, чому важливо обирати місцеву владу.
Будемо бачити, як буде формуватися місцевий бюджет за два місяці і чи вистачить цього на забезпечення першочергових потребМихайло Джогола
Експерт не робить прогнозів щодо перспектив Марцінківа переобратися через п’ять років, але зазначає, що на це можуть вплинути і те, як місто забезпечить роботу сіл, які щойно до нього приєдналися, і навіть загальнонаціональні фактори: наприклад, те, як швидко Україна впорається з пандемією коронавірусу, адже чимало малих і середніх підприємств у Івано-Франківську відчули на собі дію карантину.
«Будемо бачити, як буде формуватися місцевий бюджет за два місяці і чи вистачить цього на забезпечення першочергових потреб. Сьогодні в Івано-Франківську з'явилася новина, що лікарні переповнені хворими на ковід, віддають окремий корпус пологового будинку під те, щоб зробити окрему лікарню. Це все так само фінансується якщо не повною мірою, то більшою мірою з місцевого бюджету, який потрібно забезпечувати», – зауважує він.
Національне і місцеве – виборці бачать різницю
Мери, які отримали більше ресурсів, а відтак – більшу лояльність виборців – не унікальне українське явище, зазначає Олександра Нарижна.
«Наприклад, у Польщі в 90-х проходила реформа децентралізації. І на той час мери, які отримали посади і великі бюджети – їх також досі важко побороти, хтось сидить по 20 років, тому що люди бачать різницю. Тобто раніше грошей не було, а зараз є, і здається, що це все зробив мер», – пояснює вона.
При цьому ресурсами скористалися всі, хто «не був повним дурнем або безвідповідальним», каже Валентин Краснопьоров. При цьому він не погоджується з побоюваннями, що децентралізація призведе до створення монополій влади у містах. Експерт вказує на приклади тих міст, де чинні мери виходять у другий тур із не надто очевидною перевагою: наприклад, у Черкасах, де Анатолій Бондаренко попередньо набрав 32,66% голосів і вийшов у другий тур із кандидатом від «Голосу» Віктором Євпаком (19,84%).
Крім того, геть не завжди перемога на виборах для мера супроводжується й монопольною більшістю його політичної сили в міській раді, додає координатор «Сильних громад». Це, на його думку, вказує на те, що виборці віддають перевагу чинним мерам не через безальтернативність, а тому, що ті дійсно змогли їх переконати, в тому числі, завдяки додатковим можливостям.
«В основному, хто більш-менш зміг використати ресурси, надані децентралізацією на місцевий розвиток, плюс зміг залучати ресурси за допомогою того ж самого Державного фонду регіонального розвитку, то ці люди прекрасно змогли переобратися і отримали зараз навіть 50% (для перемоги в першому турі потрібно 50% плюс один голос – ред.) підтримки», – констатує Краснопьоров.
Децентралізація також захищає місцеві ресурси від маніпуляцій з боку центральної влади, а реформи Національного банку після 2014 року і перетворення енергетичної компанії «Нафтогаз» з дотаційної на прибуткову вплинула і на економічну ситуацію на місцях, додає він.
Читайте також: «Партія Шарія», Штепа, ОПЗЖ: чим здивували вибори на Донбасі? (рос.)
«Плюс відбулося певне збільшення бюджетів, звісно. І через ПДФО, і через захищені земельні податки, захищені податки на нерухомість. У цьому випадку і сталося: захист цих грошей, і другий момент – збільшення цих грошей».
Також свою роль зіграв створений урядом Державний фонд регіонального розвитку, який дозволив місцевій владі проводити конкурси проєктів і виділяти активним громадянам фінансування: «треба було просто хоч якусь системність побудувати – і ти вже міг більш-менш зробити якийсь парк, сквер, якийсь центр розвитку бізнесу, і показати людям якусь роботу, за що, ті, хто це зміг показати, і отримав свої електоральні дивіденди».
Краснопьоров зазначає, що децентралізація для України – не стільки євроінтеграційний процес, скільки повернення до власних традицій міського врядування, які існували до початку російської окупації в 17-му столітті.
Водночас експерт ставить питання: чи зможуть об'єднані місцеві проєкти конкурувати з національними, як на це претендувала партія мера Дніпра Бориса Філатова «Пропозиція»?
І одразу ж наводить приклад Петра Порошенка, який заручився підтримкою мерів обласних центрів перед другим туром президентських виборів 2019 року і все одно програв. На думку Краснопьорова, це – як і результати останніх виборів – є ознакою того, що виборці вчаться розрізняти національну і місцеву політику.
«Суспільство розділяє національні партії і місцеві. Коли національні партії приходять і починають піднімати градус, наприклад, у міськраді: ми йдемо в Європу, в Росію, ще кудись, то ці партії отримують голоси – «Європейська солідарність», «ОПЗЖ», «Слуги народу», але переважно виграють місцеві проєкти, які говорять про місцевий розвиток, генеральний план міста, стратегію розвитку міста», – підсумовує він.
Місцеві вибори в більшості регіонів України відбулися 25 жовтня.
